• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Опір змінами має свої закономірності розвитку.

Опір людей може виражатися по-різному, в залежності від того, як вони розуміють зміни.

Так, рис. 7.3 ілюструє сприятливий випадок – стадії опору змінам, коли люди вважають зміни гарною ідеєю.

Рис. 7.3 – Управління позитивним відношенням до змін

Починається все з “неусвідомленого оптимізму” – наївного ентузіазму, що не має під собою достатньої основи, який змінюється періодом “усвідомленого песимізму”, коли працівники пізнають справжню ціну рішення про зміни. На цій стадії існує небезпека “виходу з гри”. Якщо цю стадію вдається минути, розпочинається етап “підбадьорюючого реалізму”, що дозволяє побачити “світло у кінці тунелю”, засновуючись на розумінні як ціни, так і користі, що отримується. Потім розпочинається стадія “усвідомленого оптимізму” – відчуття, що зміни є досяжними і багато чого вже зроблено. Врешті-решт настає момент, коли зміни можна вважати завершеними.

На рис. 7.4 зображено реакцію людей, коли вони вважають зміни поганою ідеєю.

Рис. 7.4 – Управління негативним відношенням до змін

В цьому випадку опір змінам проходить такі стадії:

1. Стабільність – ця стадія передує оголошенню про зміни та відображає існуючий стан речей.

2. Зупинка руху. Перша реакція при негативному відношенні до змін – це шок. Зміни можуть здаватися настільки нереальними, що людина навіть не може їх повністю усвідомити.

3. Заперечення – людина сподівається, що якщо вона проігнорує зміни то їх не буде, що проект змін здійснити нереально.

4. Злість – ця фаза характеризується почуттям розчарування, яке часто збільшується та спрямовується на інших працівників.

5. Ведення переговорів – на цій стадії люди часто розпочинають вести переговори, бажаючи максимально зменшити вплив змін. Вони можуть намагатися затягти виконання проекту до граничного терміну, просити змінити його або навіть перерозподілити функції.

6. Депресія – побачивши, що переговори ні до чого не призвели, людина часто впадає у депресію, усвідомлюючи, що зміни реальні та постійні. Позитивним моментом є те, що на цій стадії людина розпочинає приймати зміни.

7. Вивчення – подібне до ведення переговорів, з тією різницею, що на стадії вивчення людина вже приймає зміни і намагається з’ясувати, як досягти успіху у нових умовах.

8. Прийняття – зміни стають частиною повсякденного життя.

Можна виділити три основних властивості опору змінам:

v прямий та активний або непрямий та пасивний: чим більш активно та прямо проявляється опір, тим його легше зрозуміти та відреагувати на нього;

v гнучкий або жорсткий: може змінюватися під час свого розвитку;

v ситуаційний або хронічний: доки опір є лише реакцією у конкретній ситуації, його відносно легко перевести до конструктивного джерела, однак якщо опір стає хронічним, ефективність дій менеджерів з його подолання не матиме очікуваного ефекту.

Сукупність цих властивостей визначає специфіку застосовуваних методів подолання опору змінам.

Переглядів: 530