Причини опору змінам різноманітні і визначаються рядом факторів, як пов’язаних з оточенням людини, так і з її психологічними особливостями.
Найбільш розповсюджені причини опору змінам можна об’єднати у чотири групи: організаційні, економічні, соціально-психологічні та особистісні причини (табл.7.3).
Характер і сила опору змінам залежать від цих причин.
Активність опору впровадженню змін залежить від наступних чинників:
1. Ступінь невідповідності культури і структури влади майбутнім змінам.
2. Тривалість періоду впровадження змін.
3. Загроза втрати престижу і влади.
4. Наслідки змін для підприємства.
5. Відданість працівників інтересам підприємства.
6. Сила культурно-політичних орієнтацій у підрозділах підприємства.
Зазвичай сила опору залежить від ступеня порушення життєвих устоїв, традицій, звичок, принципів та норм, що склалися; швидкості та інтенсивності процесу змін; характеру та масштабів загроз владі; розуміння необхідності змін; довіри до ініціаторів та керівників.
Опір змінам посилюється, якщо вони не обґрунтовані і не пояснені, поспішні, радикальні, здійснюють несприятливий вплив на людей, особливо у світлі наявного у них досвіду, коли попередні зміни не призвели до позитивних результатів.
Посиленню опору сприяють і такі обставини, як стабільність комерційних результатів, рутина, недостатня кваліфікація і висока плинність кадрів, нездорова внутрішня атмосфера, переважання авторитарних методів керівництва.