Значення гіпотези ефективного ринку для визначення фінансової політики корпорацій

Американські економісти Р. Брейлі і С. Майєрс дійшли висновку, що на підставі гіпотези ефективного ринку можна зробити деякі корисні висновки для управління фінансами корпорації. На їхню думку, фінансові менеджери повинні витягти ряд уроків із гіпотези ефективного ринку[236].

Перший урок: у ринку немає пам’яті. Цей перший висновок виходить із слабкої форми ефективності ринку. Формування цін на акції ніяк не обумовлено цінами минулого періоду і немає ніяких циклів у русі цих цін. Фінансові менеджери схильні брати до уваги історичні ринкові ціни. Якщо ціни значно знизилися, то проводиться вичікувальна політика. У надії на зростання цін вони затримують випуск нових акцій. Проте надалі рух цін буде визначатися новими умовами, що цілком не залежать від історичних. Уся історична інформація про ціни марна з погляду розроблення політики за новими емісіями. Слабка форма ефективності використовується при технічному аналізі фондових ринків. Аналітик не цікавиться внутрішньою (теоретичною) ціною акції, тому що він вивчає характер руху цін і поведінку на ринку інвестора. Що стосується фінансового менеджера корпорації, то для нього слабка форма ефективності не може мати практичного значення.

Автори дуже образно сформулювали рекомендацію для фінансового менеджера корпорації з цінних паперів: ринок не пам’ятає ціни акцій емітованих раніше Вашою корпорацією, тому приймайте рішення згідно зі сформованою обстановкою на фінансовому ринку.

Другий урок: довіряй ринковим цінам. Це означає, що фінансовий керуючий має зрозуміти, що поточні ціни склалися на основі інформації щодо емітентів, інвесторів, стану фінансових ринків. Цю інформацію одержують одночасно усі учасники ринку. Тому вириватися вперед, «йти поперед ринку» із метою одержання більш високого доходу, політика дуже ризикована. Автори підкреслюють, що помилку можуть припустити менеджери, що займаються обмінним курсом або процентними ставками по боргових інструментах. Саме в цій сфері менеджер повинний проводити послідовну фінансову політику, а не будувати сумнівні прогнози про рух валютних курсів і процентних ставок. З цього виходить друга рекомендація: не надійтеся на прогнози, а приймайте рішення відповідно до поточних цін ринку.

Третій урок: ніяких фінансових ілюзій. На фінансовому ринку немає місця для романтики, для ілюзій про миттєво отримані високі доходи. Як приклад автори наводять політику по членуванні акцій на менші акції або виплат акцій у вигляді дивідендів. Ці операції не впливають на грошові потоки корпорації або на частку цих потоків, що одержує кожний тримач акції. Автори відзначають, що Ви можете думати, що багатієте, але це тільки ілюзія. При дробленні акції усі показники в розрахунку на 1 акцію скорочуються відповідно до умов дроблення (якщо дроблення 3 до 1, то всі показники будуть відповідно менше на 3). Для фінансового менеджера представляє також інтерес питання щодо одержання аномальних прибутків при членуванні акцій на менші акції. Звичайно напередодні дроблення ціна на акції зростає, що свідчить про те, що рішення про дроблення викликано зростанням цін на акції. Після дроблення ціна на акції звичайно стабілізується.

Автори наводять другий приклад фінансових ілюзій, що виникають в інвесторів. Мова йде про те, що корпорації мають можливість маніпулювати звітними даними про прибуток для акціонерів, шляхом вибору методів обліку, які дають змогу показувати в звітах про прибуток стабільні темпи зростання. Корпорації часто йдуть на обман, особливо при напруженому положенні з цінами на акції, що обертаються. Зокрема, корпорації можуть маніпулювати звітними даними про прибуток шляхом зміни методів нарахування амортизації на довгострокові активи. При переході від прискореної амортизації до рівномірної суми прибутку підвищується, але податок із прибутку не змінюється, тому що податкові органи дозволяють використовувати обидва методи для відбитка в звітності. Зміни в обліку, спрямовані на завищення прибутків, на початку призводять до зростання курсу акцій, але в кінцевому рахунку акціонери одержують інформацію про зміну методів амортизації і курс акцій піде униз. У довгостроковому плані інвесторів не можна призвести в оману. Звідси робиться висновок, що корпорація повинна проводити реалістичну і надійну політику і не маніпулювати фінансовою звітністю. Що стосується інвесторів, то вони повинні старанно вивчати привселюдну фінансову інформацію, із метою виявлення можливих завищень прибутку.

Четвертий урок: альтернатива «зроби самий». При формуванні капіталу корпорації або при зміні його структури у фінансового менеджера завжди виникне запитання, що краще: випустити нові звичайні акції або нові боргові зобов’язання. У випадку випуску боргових зобов’язань, виникає ризик для акцій і для очікуваного від них прибутку.

Боргове навантаження на акціонерний капітал у цілому зростає, тобто фінансова залежність збільшується. Саме цією обставиною пояснюється нашорошене відношення власників акцій до нових боргів корпорацій. Завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб довести акціонерам, що випуск облігацій для корпорації обійдеться дешевше, чим окремому власнику акцій. Тобто запропонуйте акціонерам самим випустити боргові зобов’язання і підрахувати, у що це їм обійдеться. Витрати по цій операції будуть вищими, у даному випадку набирає сили масштаб операції. Якщо фінансове управління довело вигідність випуску боргових інструментів корпорації, то тиск акціонерів на фінансову політику ослабне.

П’ятий урок: одна акція дає уявлення про всіх інших.

Автори відзначають високу еластичність попиту на акції, тобто одна акція може замінити другу. Акції як товари на фінансовому ринку взаємозамінні. У тому випадку, якщо очікується підвищення ризику, і зниження дохідності на акцію, то акціонери будуть скидати такі акції й купувати інші з більш надійними показниками. Але головним питанням для фінансового керуючого є ціна продаваної акції. Еластичність попиту не означає, що ціни на акції не змінюються. Для фінансового менеджера важливо продати пакет акцій за ціною ближчою до ринкової, але для цього потрібно переконати інвесторів, що корпорація (або інша фінансова установа) не має у своєму розпорядженні ніякої конфіденційної інформації.

Шостий урок: зри в корінь.

Основною проблемою гіпотези ефективного ринку є одержання інформації. Автори висловлюють думку про те, що крім бухгалтерської інформації, самий ринок щодня подає інформацію про ціни і прибутки за цінними паперами. «Фондовий ринок являє собою поінформовану й узгоджену картину економічних перспектив нації»[237]. Рух цін і доходів може показати можливості банкрутства, не гірше ніж фінансова звітність. З цього випливає висновок, що корпорації, які управляють фінансами, повинні глибоко вивчати всю доступну інформацію щодо ринку.

Таким чином, можна зробити з уроків загальний висновок:

Фінансова політика корпорації повинна сприяти зміцненню позицій власних цінних паперів, які обертаються на фінансовому ринку, тобто фінансовий менеджер зобов’язаний постійно інформувати фінансовий світ про положення корпорації. Чим «менше ілюзій» — як відзначають американські економісти, тим реалістичніша інформація, що надходить від корпорації на фінансовий ринок і тим надійніші, із позицій інвестора, її цінні папери.

14.3. Розвиток теорії хаосу і невизначеності
на ринку капіталу

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Альтернативні концепції гіпотези ефективного ринку	\|	Витоки теорії хаосу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.