Витоки теорії хаосу

Теорія хаосу і невизначеності не нова. Її витоки восходят до кінця XIX ст. У хронології розвитку теорії хаосу (див. додаток) першим дослідником проблеми названий російський математик А. М. Ляпунов, що у 1892 р. опублікував роботу з описом проблеми стійкості руху, його меж і нелінійної динаміки. Французький математик Анрі Пуанпаре на основі тривалого систематичного вивчення дав перший математичний опис хаотичної системи. У ХХ ст. продовжуються інтенсивні «пошуки істини». З численних досліджень ХХ ст. виділимо два, що зробили вплив на розвиток теорій ефективного ринку.

У 40-х рр. російський математик А. Н. Колмогоров розробив теорію про турбулентність (лат. turbulentus — бурхливий, безладний), що заклала основи численних досліджень про хаос. Теорія західного філософа російського походження, лауреата Нобелівської премії по хімії 1977 р. Іллі Пригожина присвячена дослідженню систем що розсіюють енергію, що породжують із хаосу новий порядок.

Однієї з робіт із викладом теоретичних основ теорії хаосу стосовно до фінансового ринку і корпоративних фінансів є дослідження американського математика — економіста Едгара Петерса, опубліковану в 1990 р. Сама назва роботи «Хаос і порядок на ринках капіталу» свідчить про надзвичайну складність у розвитку ринку капіталу. У ній викладений новий аналітичний підхід до вивчення циклів, цін і мінливості ринків із позицій нелінійні економічної динаміки (економічної синергетики). Як пише Е. Петерс, він вивів «свою пояснювальну міць із робіт А. Н. Колмогорова»[238].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення гіпотези ефективного ринку для визначення фінансової політики корпорацій	\|	Основи теорії хаосу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.