Гіпотеза фрактального ринку

Гіпотеза хаосу і порядку на ринках капіталу з’явилася під впливом ряду причин. Виявилася слабкість гіпотези ефективного ринку, що не могла пояснити раптові злети і падіння цін на фінансовому ринку. Потреба в нових теоретичних підходах призвела до необхідності використовувати нові математичні теорії, а створення нових комп’ютерних технологій забезпечило їхнє впровадження.

Гіпотеза ефективного ринку заснована на класичній концепції рівноваги в економіці і раціональному поводженні споживача й інвестора. Її розвивали багато видатних економістів, починаючи від Адама Сміта до Альфреда Маршалла, Джона Хікса, Поля Самуельсона й інших. Теорія рівноваги припускає, що якщо немає зовнішніх впливів, то економіка приходить у рівноважний стан. Екзогенні фактори порушують рівновагу, але внутрішні сили економічної системи знову повертають її до старого положення. Дослідники створили багато моделей рівноважної економіки на підставі лінійних методів математики. Проте послідовники класицизму не відхиляли нелінійну алгебру і нелінійні диференціальні рівняння. Так, наприклад, лауреат Нобелівської премії по економіці 1972 р. Джон Хікс у своїх роботах по теорії рівноваги використовував нелінійні рівняння для опису суспільних явищ. Модель Дж. Хікса містила можливість раптових зупинок, різких спадів і несподіваних підйомів[246]. Західні дослідники фінансового ринку крім теорії рівноваги ввели в аналіз категорію «раціонального інвестора».

У практичному плані виявилася неможливість упорядкування яких-небудь прогнозів розвитку ринку. Економічні прогнози в цілому, у тому числі і фінансові, наскільки неповні, що лауреат Нобелівської премії по економіці 1973 р. Василь Леонтьев відзначив, що «ні в якій іншій галузі практичних досліджень не використовується настільки величезний і складний статистичний механізм із такими малоцінними результатами»[247].

Фрактали, як відзначає В. Мандельброт, з’явилися в науці для вивчення природи, вони реальний інструмент для опису природних обсягів. Усе в природі хаотично, подібно, щодо і не упорядковано[248]. И. Пригожин стверджує, що рівновага гнітить будь-яку систему, жива природа його не терпить, щоб вижити вона повинна розвиватися, еволюціонувати, тобто знаходитися «далеко від рівноваги»[249].

Ідеї нестійкості економіки, її циклічний розвиток, періодичних криз, фінансових крахів, банкрутств не нові. З розвитком нових математичних теорій вони набувають іншого змісту: необхідними умовами розвитку є хаос і невизначеність.

Е. Петерс пише, що «ринкова відкрита економіка є еволюційною структурою. Спроби контролювати економіку, управляти нею, тримати її в рівновазі приречені на провал… Рівновага припускає нестачу емоційних сил, таких як жадібність і страх, що слугують причиною економічної еволюції, що складає в пристосовуванні до нових умов… Якщо придушити пристрасті, то система загубить життєву силу, і в тому числі — спроможність знаходитися в стані, далекому від рівноваги, що необхідно для розвитку. Рівновага системи означає її смерть»[250].

Ринок капіталів мабуть більше, чим інші сфери економіки підходить до цього виводу. Е. Петерс у своїх роботах запропонував гіпотезу фрактального ринку. На його думку варто ввести нелінійні методи дослідження фондового ринку, на підставі яких можна використовувати моделі з множиною можливих рішень.

У своєму дослідженні Е. Петерс вивів кілька важливих властивостей нелінійних динамічних систем. По-перше, це системи зі зворотним зв’язком. Явища або події, що відбуваються сьогодні, залежать від минулих. По-друге, існують критичні рівні, де має місце не одне, а кілька станів рівноваги. По-третє, ця система є фракталом, кожні частини системи самоподібні. По-четверте, у системі існує залежність від початкових умов[251].

Ринки капіталів мають усі вищевказані властивості нелінійних динамічних систем, тому в процесі їх функціонування можуть з’являтися такі процеси:

1) довгострокові кореляції і тренди, як ефекти зворотнього зв’язку;

2) мінливості, із критичними рівнями ринків (за певних умов, у визначений час);

3) тимчасові ряди прибутків при тимчасових проміжках, що зменшуються, будуть мати подібні статистичні показники, тобто характеризуватися фрактальною структурою;

4) надійність завбачень, прогнозів про майбутній розвиток будуть зменшуватися в міру того, як ці прогнози будуть спрямовані в більш далеке майбутнє, тобто виявляється дошкульна залежність від початкових умов[252].

Вищенаведена характеристика гіпотези фрактального ринку показує ускладнення і поглиблення в теорії розвитку ринків капіталу. У західній літературі відзначалося, що гіпотеза ефективного ринку поставила багато запитань і не дала на багато хто з них відповіді. Очевидно, гіпотеза фрактального ринку поставила ще більше запитань і також відповідей на багато хто з них не дала. Проте гідністю цієї теорії є постановка питання про ринкові прогнози і їхню якість.

Непередбачуваність як одна з характеристик
динамічної системи

Фінансовий ринок являє собою динамічну систему. Для теоретиків і практиків важливою проблемою є виявлення можливостей її розвитку й упорядкування прогнозів. Суб’єкти фінансового ринку завжди намагалися, наскільки це можливо, заглянути вперед. Відповідно до лінійної парадигми, на ринку формується ціна рівноваги, тобто ринок передбачуваний. Хоча багато дослідників із цим положенням гіпотези ефективного ринку не погоджуються, посилаючись на різноманітні аномалії і непередбачені стрибки цін. Нелінійна парадигма, заснована на теоріях фракталів і складності, вивчає причини переходу від усталеності, тобто рівноваги і турбулентності, доказує хаотичність ринку і перехід від рівноваги до невизначеності.

З цього робиться висновок, про можливе прогнозування на короткі відрізки часу, і неможливість довгострокових прогнозів. У XIX ст. А. Пуанкаре писав, що мала помилка на попередньому етапі розрахунків може в подалі викликати величезну помилку, тому пророчити майбутній розвиток не можна. Сучасні дослідники на цій основі виявили так званий «ефект істотної залежності від початкових умов» і зробили висновок про те, що динамічним системам властива непередбачуваність у довгостроковій перспективі. У західній літературі називають дві причини непередбачуваності.

Перша причина полягає в тому, що складні динамічні системи характеризуються зворотною зв’язок. Це означає, що мала помилка на попередньому етапі викликає помилку на виході, потім ці вихідні дані знову потрапляють на вхід і все це повторюється кілька разів або до безкрайості. Різниця початкових розмірів зростає не прямо пропорційно, а по экспоненте.

У літературі наводиться, що стало вже класичним, приклад ефекту суттєвої залежності від початкових умов. Едвард Лоренц, американський учений із масачусетського технологічного інституту працював над упорядкуванням комп’ютерної метеорологічної моделі. Принцип моделі полягав в тому, що в комп’ютер вводилася інформація про стан погоди, на підставі яких складався короткочасний прогноз. Отримані дані вводилися в комп’ютер для наступних прогнозів. У один із днів своєї роботи в 1961 р. Е. Лоренц вирішив перевірити попередні розрахунки, але для швидкості роботи комп’ютера вирішив ввести округлені старі значення. Раніше розрахунки велися із шістьма порядками після коми, тепер вони були замінені на три порядки після коми. Е. Лоренц вважав, що незначні похибки не змінять раніше створену модель. Проте, отримані результати відрізнялися від старих, більш того, у міру подальшої роботи вони загубили всяку подібність із першими. Математичний феномен, відкритий Лоренцем випадково (випадок — Бог винахідник!), він назвав його «ефектом метелика». У своїй статті «Передбачуваність: чи може помах крилець метелика в Бразилії призвести до утворення торнадо в Техасі?» він показав, що давати довгострокові прогнози погоди неможливо і ніколи не буде можливим.

Якщо звернутися до нашої фінансової теми, то можна, наприклад, задати таке питання: маленька бабуся, що продає кілька облігацій у Брюсселі, могла б стати причиною краху на японській фондовій біржі?[253]

Другою причиною є накопичення в системі критичних рівнів. Класичний приклад — «соломина, що переломила верблюду спину». Якщо на спину верблюда постійно добавляти новий вантаж, то наступить момент, коли він не може витримати ваги, і тоді додана соломина вбиває його. Накопичена вага в результаті перевершує верблюжу витривалість і призводить до аварії. Цей, що здається раптовим колапс є нелінійною реакцією, тому що немає прямого зв’язку між соломиною і загибеллю верблюда.

Колапси на фондових ринках також пояснюються накопиченням критичних рівнів, що у системі важко передбачати. Падіння попиту на акції може продовжуватися до якійсь певної хвилини, після якої починається масове скидання, паніка, всі учасники ринку тільки продають, і ніхто не купує. У цю визначену хвилину був проданий черговий лот акцій, але не можна вважати, що саме він був причиною краху, цей колапс також був нелінійною реакцією, і немає зв’язку між проданим черговим лотом і панікою, крахом який відбувся на фондовому ринку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основи теорії хаосу	\|	Психологія фінансового ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.