Цивільно-процесуальне законодавство

Процесуальне законодавство

Досить радикальні зміни були внесені в кримінально-процесуальне законодавство. На посилення процесуальних гарантій громадян було спрямовано норми Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року.

Законом України "Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України" від 15 грудня 1992 року Кримінально-процесуальний кодекс України був доповнений рядом норм, які посилювали процесуальні гарантії громадян при зверненні їх до суду. Відтепер заарештований, його захисник мали право звертатися до суду з оскарженням санкції прокурора на арешт.

Розширенню прав підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист сприяв Закон "Про внесення змін і доповнень до окремих статей КПК України" від 23 грудня 1993 року.

4 лютого 1994 року було прийнято Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Аналогічно кримінально-процесуальному розвивалося цивільно-процесуальне законодавство. Наближенню цивільного судочинства до загального типу цивільного процесу сприяє нова редакція ст. 30 ЦПК, за якою суд звільняється від збирання доказів за власною ініціативою. Він може тільки сприяти сторонам у наданні доказів до судового розгляду.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про прокуратуру" було скасовано прокурорський нагляд у цивільному судочинстві.

У зв'язку з проведенням судової реформи до процесуального законодавства України внесено суттєві доповнення, що набули відображення в законах України "Про внесення змін у Кримінально-процесуальний кодекс України" від 21 червня 2001 р., "Про внесення змін у Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України" від 21 червня 2001 р. і 14 березня 2002 р., "Про внесення змін в Арбітражно-процесуальний кодекс України" від 3 квітня 2003 р. У липні 2005 р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою України Кодекс адміністративного судочинства України, що дасть можливість "запустити" давно заплановану систему адміністративних судів. Як і раніше, актуальним залишається прийняття нових процесуальних кодексів: кримінально-процесуального, цивільного процесуального, господарського процесуального.

Але тільки змінами та доповненнями до чинних актів проблему процесуального законодавства вирішити було неможливо. Життя вимагало його кодифікації.

За роки незалежності значну кількість змін, якими вирішувалися окремі проблеми цивільного судочинства, було внесено до Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. Такі фрагментарні зміни положень цього Кодексу призвели до неузгодженості, розбалансованості його норм, що ускладнило їх застосування.

18 березня 2004 р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний процесуальний кодекс України, який мав основним завданням забезпечити повноцінне функціонування судової системи шляхом урегулювання порядку провадження у цивільних справах у судах відповідно до Конституції та законів України. Кодекс надає судам можливість реалізувати покладені на них обов'язки, забезпечити правильний та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав та свобод фізичних і юридичних осіб, а також охорону державних та громадських інтересів. Цивільний процесуальний кодекс України складається з одинадцяти розділів, кожний з яких містить глави: розділ І "Загальні положення"; розділ 11 "Наказне провадження"; розділ III "Позовне провадження"; розділ IV "Окреме провадження"; розділ V "Перегляд судових рішень"; розділ VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень"; розділ VIІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень"; розділ VIII "Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні"; розділ IX "Відновлення втраченого судового провадження"; розділ X "Провадження у справах за участю іноземних осіб"; розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення". Кодекс містить деякі принципово нові положення, спрямовані на забезпечення швидкого і справедливого судочинства, дотримання прав учасників цивільного процесу. Водночас вдалося зберегти наступництво основних інститутів цивільного процесу, що, у свою чергу, сприяє доступності нового Кодексу для учасників цивільного судочинства.

Кодексом запроваджується спрощений порядок розгляду цивільних справ — наказне провадження. Такий порядок розгляду цивільних справ судом застосовується в багатьох країнах світу. Як відомо, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Ці справи розглядаються судом у порядку позовного, наказного та окремого провадження. Наказне провадження є спрощеною формою розгляду цивільної справи в суді. Судовий наказ є одночасно виконавчим документом і тому має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" до виконавчого документа. На відміну від позовного провадження, в якому особами, що беруть участь у справі, є сторони і треті особи та їх представники, за наказного провадження до осіб, що беруть участь у справі, належать із заявник та інші заінтересованих осіб, їхні представники. Кодексом визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Так, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочинні, вчиненому в письмовій формі; заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, а також в інших випадках, встановлених законом. Заява про видання судового наказу подається у письмовій формі до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, визначеними Кодексом, і має містити найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника й обставини, на яких вони ґрунтуються; вартість майна у разі його витребування; перелік документів, що додаються до заяви. У разі подання неналежно оформленої заяви суддя не розглядає заяву, про що постановляє ухвалу із зазначенням підстав такого рішення, і надає заявнику строк для усунення недоліків. Якщо заявник у встановлений строк виконає вимоги відповідно до ухвали суду, заява вважається поданою в день першого її подання, Інакше заява вважається неподаною і повертається заявникові. Слід зазначити, що повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видання судового наказу, якщо заявлено вимогу, що не передбачена Кодексом, або якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право, про що постановляє ухвалу. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. За подання заяви про видання судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд із позовом у порядку позовного провадження. Уразі відмови у видання судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі подання стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву. Законодавством встановлено триденний строк для розгляду заяви та видання судового наказу по суті заявлених вимог. При цьому видання судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. Судовий наказ видається стягувачу після набрання ним законної сили. Так, після видання судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові разом із копіями заяви стягувача та доданих до неї документів. При цьому суддя роз'яснює боржнику право в разі заперечення проти вимог стягувача подати заяву про його скасування. Ця вимога має бути виконана протягом десяти днів із дня отримання судового наказу. Інакше, у разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку її подання, за умови наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сил и. І лише тоді суд видає Його стягувачеві для пред'явлення до виконання. Отже, Кодексом також передбачена можливість скасування судового наказу, якщо боржник проти нього заперечує. Відповідна заява розглядається судом протягом п'яти днів, про то постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ, у якій суд одночасно роз'яснює про можливість розгляду заявлених стягувачем вимог у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо подання позову. Ухвали суду про відмову у прийнятті заяви про видання судового наказу або про відмову у скасуванні судового наказу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Також судовий наказ може бути переглянутий у зв'язку з ново виявленими обставинами. Замість втраченого оригіналу судового наказу суд, який його видав, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Також слід зазначити, що заяви, які подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. і містять вимоги, що можуть бути розглянуті за правилами наказного провадження, за клопотанням позивача розглядаються в порядку, встановленому розділом II Цивільного процесуального кодексу України 2004 р., якщо їх судовий розгляд не розпочався за правилами позовного провадження. Також з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій України", Цивільного та Сімейного кодексів України, Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" та інших законів у Кодексі регламентуються питання порядку позовного провадження та окремого провадження. Зокрема, відповідно до зазначених законів викладені положення щодо усиновлення, визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною, надання неповнолітньому повної дієздатності, примусової госпіталізації фізичної особи до психіатричного закладу, обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу тощо. З моменту проведення "малої судової реформи", якою запроваджено порядок апеляційного та касаційного оскарження рішень судів, виявлено низку недоліків у Його практичному застосуванні. В новому Цивільному процесуальному кодексі України процедури такого оскарження вдосконалено, зокрема передбачено подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а апеляційної скарги — через суд першої інстанції, але для контролю в копії подається стороною до апеляційного суду, при цьому місцевий суд позбавлений права оцінювати скаргу на відповідність закону. Також введено невідомий раніше процесуальному законодавству України інститут оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами.

З метою належного забезпечення прав фізичних та юридичних осіб у Кодексі удосконалено питання відновлення втраченого судового провадження, що викладені в окремому розділі, зокрема, регламентовано порядок відновлення втраченого судового провадження, визначаються особи, які мають право звертатись до суду із заявою про відновлення провадження, зміст і підсудність цієї заяви, розгляд справи, рішення суду у справі про відновлення втраченого провадження. З урахуванням положень міжнародних договорів України у Кодексі викладені питання стосовно провадження у справах за участю іноземних осіб, а також питання подання позову до іноземної держави, виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України до іноземних судів, визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, застосування правил міжнародних договорів.

Прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України дало змогу здійснити реформу цивільного судочинства в Україні, що сприяє підвищенню ефективності цивільного процесу, забезпеченню реалізації та захисту конституційних прав та інтересів сторін у цивільному процесі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кримінальне право	\|	Адміністративний процес

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.