Банківське законодавство

Джерела банківського права

Банківське законодавство

План

Місце :Навчальна аудиторія.

Час: 80 хв.

ТЕМА: ДЖЕРЕЛА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА.

ЛЕКЦІЯ 2.

Навчальна мета:розкрити поняття та систему банківського законодавства та джерел банківського права України.

Метод:Лекція.

Навчальні питання:

1. 25 хв.

2. 45 хв.

3. Заключна частина - 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання студентів).

Матеріально – технічне забезпечення: нормативні документи.

Джерела та література:1, 2, 3, 34, 35, 37, 40.

В умовах побудови ринкової економіки країни континентального права створюють цілі комплексні масиви законодавства, що містять норми різних правових галузей (що стосуються сфери транспорту, інформатики, сільського господарства, освіти тощо). Цілком логічно віднести до них і правове регулювання відносин у сфері банківської діяльності.

На банківське законодавство покладено завдання адекватного вираження внутрішньої суті банківської системи, створення правових умов для підтримки її стабільності і водночас, закладення механізмів гнучкого реагування на зміну ситуації. Розв'язанню цього складного завдання сприяють кілька основних чинників. З одного боку, це поступова гармонізація національного законодавства, у першу чергу з європейським законодавством. З іншого боку, це своєрідність правового регулювання банківських відносин усередині країни, коли імперативне регулювання з боку центрального банку або іншого органу державної влади поєднується з наданням широкої волі у здійсненні господарської діяльності суб'єктам банківської діяльності.

Банківському законодавству притаманна низка особливих рис. По-перше, йдеться про міжгалузевий характер законодавства, що регулює банківську діяльність. Не викликає заперечень той факт, що до складу норм у сфері банківської діяльності належать норми як публічного, так і приватного права. Отже, можна говорити про комплексність банківського законодавства. Окремі акти банківського законодавства одночасно можугь належати і до інших галузей законодавства.

Особливістю банківського законодавства є й значна кількість нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності, переважно підзаконних. Слід зазначити, що в економічно розвинених країнах (зокрема, Німеччині, США, Великобританії, Франції) налічують до двох десятків законів, які регулюють банківську діяльність. Водночас кількість нормативних актів, що їх видають центральні банки або інші уповноважені державні органи, становить кілька сотень. І такий підхід має логічне підґрунтя. Зокрема, цілком правильним є те, що на рівні законодавчого регулювання держава не може так швидко реагувати на динамічні зміни у сфері грошово-кредитної системи, на відміну від оперативного прийняття підзаконних нормативних актів уповноваженим органом (як правило, центральним банком).

Саме тому основний масив банківського законодавства в Україні і представлений відомчими актами НБУ, який наділений повноваженнями в галузі нормотворчості. У світлі зазначеного можна вказати на таку особливість банківського законодавства, як наявність спеціального правотворчого органу. Але, на жаль, немає єдиного кодифікованого акта у сфері банківської діяльності, на відміну від багатьох інших галузей законодавства.

Банківському законодавству властива системність, яку поряд з іншими характеристиками йому надають правила ієрархії норм, що містяться у правових актах. Використання цих правил дозволяє в разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту порівняно з іншим. При цьому застосовуються правила вертикальної та горизонтальної ієрархії.

Отже, банківське законодавство — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Воно є зовнішньою формою банківського права, що відображає його внутрішню сутність (структуру).

Характеризуючи місце банківського законодавства в системі законодавства України, слід звернути увагу на процеси адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу, що відбуваються в межах інтеграції України до ЄС. 16 червня 1994 р. в Люксембурзі Україна підписала Угоду про партнерство та співробітництво з Європейськими співтовариствами (Європейським союзом). Ця угода була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. та набула чинності 1 березня 1998 р. після ратифікації 15 державами—членами ЄС. Угода містить взаємні зобов'язання, які покликані забезпечити динамічний розвиток двосторонньої торгівлі та інвестицій і закладають основу для широкого економічного, фінансового, соціального та культурного співробітництва. 25 вересня 1995 р. Україна приєдналася до Статуту Ради Європи 1949 р.

Поряд із цим Україна приєдналася й до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. та протоколів до неї. У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення, однак, аж ніяк не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Ці норми закладено в Конституції України, зокрема у статтях 41, 42 і 67. У сфері банківської діяльності ці норми застосовують при захисті прав і законних інтересів клієнтів банківських установ, при додержанні банківської таємниці, при здійсненні НБУ та комерційними банками заходів щодо боротьби з відмиванням грошей, набутих незаконним шляхом, при здійсненні процедури банкрутства банківських установ тощо. Відповідно до затвердженої Президентом України Стратегії інтеграції України до ЄС адаптація національного законодавства передбачає реформування правової системи країни та поступове приведення її у відповідність із європейськими стандартами. До пріоритетних сфер законодавства, які охоплює процес адаптації, належать ті, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв'язків України та держав — членів ЄС і які регулюють відносини, пов'язані з підприємницькою діяльністю, захистом конкуренції, банкрутством, захистом прав інтелектуальної власності, митним регулюванням, транспортом та зв'язком, стандартами і сертифікацією. Отже, банківське законодавство слід розглядати як один із пріоритетних напрямів адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Серед завдань адаптації банківського законодавства України до законодавства ЄС і врахування міжнародних стандартів у сфері фінансової та банківської діяльності, зокрема ключових принципів банківського нагляду (ВІЗ), принципів роботи з цінними паперами (Ю5СО), ключових принципів страхової діяльності (ІАГЗ), міжнародних стандартів аудиту (ІРАС), ключових принципів платіжних систем системного значення (СР55), рекомендації щодо відмивання грошей, розроблені РАТР. При розробці національного законодавства слід також враховувати стандарти у сфері макроекономічної політики, зокрема Кодекс належної практики щодо прозорості монетарної та фінансової політики (ІМР); принципи та керівні положення для ефективних систем вирішення питань неплатоспроможності та захисту прав кредиторів (МВ); принципи корпоративного управління (ОЕСО) тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банківські правовідносини	\|	Джерела банківського права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.