Банківське право: предмет та методи правового регулювання

У юридичній науці триває дискусія щодо визначення місця банківського права у правовій сисгемі, віднесення його до комплексної галузі права або до комплексного правового інституту. Свого часу М. М. Агарков зазначав, що під терміном «банківське право» можна розуміти сукупність юридичних норм, які регулюють організацію та діяльність банків (кредитних установ). Банківське право в основному становить спеціальний розділ торговельного права, присвячений банкам.

Деякі автори відносять банківське право виключно до фінансового права, або банківське законодавство — суто до внутрішньогалузевого законодавства, яке є складовою фінансового законодавства. Однак у цьому разі виникає слушне запитання щодо доцільності обмеження регулювання суспільних відносин, які існують у сфері банківської діяльності, лише набором правових засобів, характерним для фінансового права. Безумовно, не можна заперечувати величезну роль адміністративно-правових та фінансово-правових норм у складі банківського законодавства, але це зовсім не применшує значення норм цивільного та господарського права, які супроводжують здійснення банківської діяльності.

Слід вказати і на помилковість розуміння банківського права як невідокремленої складової частини цивільного права або тяжіння його до господарського права, як на цьому наголошують деякі автори.

Останніми роками все більшого поширення набуває думка про поступову трансформацію банківського права у самостійну галузь права (як, зокрема, це сталося із аграрним, інформаційним, житловим, екологічним правом), що має ознаки галузі права другого порядку і поєднує в собі ознаки та методи базових галузей. Тому логічною виглядає концепція розуміння банківського права як самостійної (комплексної) галузі права, висловлена в роботах багатьох науковців.

Серед чинників, які дають підстави так вважати, називають:

— наявність суспільної потреби та зацікавленості держави в самостійному правовому регулюванні галузі, що зумовлено особливою значущістю банківської системи для здійснення економічної реформи;

— наявність самостійного предмета правового регулювання, зумовленого чітким виокремленням специфіки регульованих цією галуззю суспільних відносин;

— потреба в особливому методі правового регулювання;

— наявність або потреба в особливих (спеціальних) джерелах права;

— конституційне та (або) законодавче закріплення принципів цієї галузі права;

— наявність специфічної (притаманної лише цій галузі права) системи понять і категорій.

Водночас низка дослідників вважають, що поки що немає підстав говорити про розуміння банківського права як галузі права, а доцільно вивчати і досліджувати його правовий комплексний інститут.

Отже, розглядаючи зазначене утворення, слід розуміти складність правового регулювання відносин у сфері банківської діяльності. З одного боку, банківське право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють товарно-грошові відносини, що з'являються при здійсненні банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами, які виконують банківські операції, діяльності у кредитно-банківській сфері. З іншого — сюди належить сукупність фінансово-правових та адміністративно-правових норм, які забезпечують регулювання банківської діяльності та управління державними фінансами з боку уповноважених суб'єктів банківської системи.

Предметом банківського права є суспільні відносини у сфері здійснення банківської діяльності та організації банківської справи. Чинне законодавство України під банківською діяльністю розуміє сукупність операцій, які здійснюють банківські установи, у тому числі залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх від власного імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Методами правового регулювання банківських відносин є методи, характерні для публічних та приватних галузей права. Вони поєднують у собі, з одного боку, обов'язковість регулювання з боку держави, видання державних приписів та можливість застосування державного примусу, а з іншого — допускають рівність сторін у ряді банківських відносин. Відповідно, при регулюванні банківських відносин застосовують комплекс імперативних та диспозитивних засобів.

Превалювання того чи іншого методу регулювання залежить від конкретних правовідносин. Наприклад, якщо говорити про відносини НБУ та окремих банків із приводу здійснення банківського нагляду, то переважатимуть імперативні засоби. В організації діяльності самого центробанку превалюють адміністративно-правові та господарсько-правові методи. У проведенні грошово-кредитної політики - як фінансово-правові, так і цивільно-правові та господарські, залежно від того, який інструмент використовує НБУ. При організації міжбанківських відносин, учасниками яких виступають банки, застосовують диспозитивний метод регулювання.

Значне поширення імперативних норм при регулюванні банківської діяльності не підриває цивільно-правової природи банківських відносин. Ці норми ґрунтовані на рівноправності, автономії, самостійності та свободі поведінки учасників майнових та пов'язаних із ними особистих немайнових відносин, що виникають у процесі здійснення банківської діяльності, у першу чергу за договірних відносин. Договори між банками і клієнтами є публічними договорами та договорами приєднання, якщо інше не передбачено правилами банків.

Важливою особливістю регулювання відносин між банками та клієнтами є те, що на банки покладено певні публічні функції (функції агентів валютного контролю, контролю за проведенням касових операцій, за цільовим використанням наданих кредитів тощо). Це створює певну нерівність у відносинах банків і клієнтів. Проте навіть публічні функції банків мають своєю підставою цивільно-правові відносини: зазначені функції здійснюють щодо клієнтів, які перебувають із банками у договірних та інших цивільно-правових відносинах.

Отже, банківське право становить сукупність норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у зв'язку з функціонуванням банківської системи України, проведенням банківського регулювання й нагляду та здійсненням банківської діяльності. Зрештою правове регулювання банківських відносин спрямоване на підтримку стабільності національної валюти, забезпечення належних умов для розвитку ринкової економіки та насичення її «здоровими» фінансами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності	\|	Банківські правовідносини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.