Аргументи до пафосу - це твердження, які апелюють до почуттів.

Вони спрямовані на те, щоб викликати в аудиторії такі почуття, які б сприяли прийняттю слухачами тез оратора. Ставка виключно на логос не завжди приносить бажаний ефект. Наприклад.

Чудового травневого ранку Енді Гіббенс йшов нью-йоркським Центральним парком на співбесіду щодо майбутньої роботи. Він був настільки стурбований своїм майбутнім, що не помічав навколишню красу: молодого листя на деревах, сонячних променів, які віддзеркалювались від озера. Раптом його увагу привернув жебрак, поряд з яким стояв плакат: "Я СЛІПИЙ". Ця мольба явно не хвилювала жителів міста й туристів, які квапливо проходили повз. На якусь мить Енді подумав про те, чого позбавлена ця людина такого чудового дня, і підійшов до жебрака.

- Я не можу дати вам грошей, - пояснив Енді, - оскільки сам кілька місяців без роботи. Але, якщо ви не проти, я можу допомогти вам іншим способом. Я би хотів внести деякі зміни у ваше прохання по допомогу.

Здивований жебрак деякий час вагався, а потім сказав:

- Робіть, що хочете. Але мушу вам сказати, що навряд чи знайдуться слова, які здатні викликати співчуття у жителів цього міста до чергового жебрака.

Енді дописав кілька слів на плакаті й пішов. Через кілька годин він повертався і з задоволенням відмітив, що новий плакат довів свою ефективність у розкритті сердець і гаманців перехожих.

- Справи у вас пішли значно краще, - сказав Енді жебраку.

- Точно, - відповів той, а потім, упізнавши голос, запитав: Що ви зробили з моїм плакатом?

- Я лише додав кілька слів, - пояснив Енді. - Тепер там написано: "Я СЛІПИЙ, А НА ВУЛИЦІ ВЕСНА.. ."

Більшість аргументів до пафосу теж належать до групи argumentum ad hominem. Поширеними серед них є:

- аргумент до вигоди(лат. argumentum ad utili)-це твердження, що стимулюють усвідомлення аудиторією своїх особистих інтересів у тій проблемі, яка обговорюється. У сучасній практиці спілкування аргумент до вигоди найчастіше застосовується в рекламі.

Сила впливу подібних аргументів зумовлюється тим, що усвідомлення особистої зацікавленості в певній проблемі підвищує інтерес слухачів до ораторської промови.

- аргумент до пихи(лат. Captatio benevalentiae) - це твердження, що підкреслюють певні якості співрозмовників, розхвалюють їх. Оратор розраховує на те, що під впливом компліментів інша людина стане більш поступливою, тому їй простіше буде нав'язати свою думку. Компліменти здебільшого слід застосовувати у вступі та в завершенні промови. Наприклад: "Яке задоволення - бути присутнім тут. Насамперед мені хочеться привітати вас з тією творчою енергією, яка дозволила вам залишатися з нами протягом кількох років".

- аргумент до жалю(лат. argumentum ad misericordiam) - це твердження, які викликають співчуття до того, що виголошує оратор. У подібних випадках посилаються на тяжкі обставини, скрутне становище для того, аби розжалобити аудиторію й домогтися від неї прийняття положень оратора. Найчастіше подібним аргументом користуються студенти на іспитах чи заліках.

- аргумент до сили (лат. argumentum ad baculum) -це твердження, які вказують на неприємні для аудиторії наслідки в разі відмови від положень оратора. Як писав С. Поварнін: "Насильство в усіх видах дуже часто переконує багатьох і вирішує суперечки, принаймні на деякий час....Розбійник відкрито пропонує дилему "гаманець або життя"». У сучасних комунікативних ситуаціях подібні аргументи стають все більш витонченими. Натиснути за допомогою погроз на опонента можна шляхом впливу на його почуття. Якщо він відмовиться прийняти певну точку зору, він завдасть болю або розчарує того, хто її висунув. Погроза, що міститься в подібному моральному шантажі, дає йому відчути, що він більше не може вільно висловлювати сумнів з приводу даної точки зору".

- аргумент до публіки (лат. argumentum ad populum) -це звернення до почуттів аудиторії з метою відвертання слухачів від об'єктивного розгляду певної проблеми та схиляння їх до рішення у потрібному оратору напрямі.

При цьому промовець намагається продемонструвати аудиторії, що він є ніби "своєю" людиною, яка дуже добре розуміє потреби слухачів. Подібний аргумент широко застосовується у політичних промовах, коли оратор безпосередньо звертається до присутніх, апелюючи не до їхнього розуму, а саме до почуттів. Цей прийом часто називають ще демагогією.

Аргумент до публіки здебільшого виконує роль так званого "відвертаючого маневру", адже заважає аудиторії зрозуміти, наскільки слабкими є аргументи до логосу в промові оратора.

Розглянуті вище різновиди аргументів є найбільш поширеними й, звичайно, не вичерпують усіх способів переконання.

Судові дебати (рос. прения) — самостійна частина судового розгляду, яка виникає після закінчення судового слідства; у ній суб'єкти процесу підводять підсумки тому, що мало місце на судовому слідстві, аналізують досліджені докази. Учасники дебатів не вправі посилатися у своїх виступах на докази, що не були предметом розгляду. При необхідності вони можуть клопотати про поновлення судового слідства. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів. Головуючий може зупинити учасників судових дебатів тільки тоді, коли в своїх промовах вони виходять за рамки розглядуваної справи. Право останньої репліки в них завжди належить підсудному та захисникові _.

Дебатами в суді часто називається боротьба думок, процесуальне змагання сторін з відмінними інтересами. Судовим дебатам передує складна та клопітка робота щодо виявлення, перевірки та оцінювання доказів.

Учасники судових дебатів зобов’язані дотримуватися загальних моральних норм суспільства, правил юридичної та судової етики. Відповідно, неприпустимими під час ведення дебатів є упередженість, суб’єктивізм, однобічність у висвітленні обставин справи, свідоме введення суду в оману, навмисне зволікання судового розгляду, залучення незаконних засобів для відстоювання своїх позицій. Суворо заборонено принижувати честь та гідність учасників судового процесу. Кожен учасник судових дебатів повинен дотримуватися правил такту та ввічливості, а також бути стриманим в оцінках особистостей та поведінки у суді експертів, свідків, перекладачів.

Судові дебати є яскравим прикладом частини судового розгляду, де проявляється змагальне начало процесу, де учасники процесу, відстоюють свої інтереси чи інтереси осіб, яких вони представляють , обґрунтовують можливість винесення судового рішення на свою користь, пред’являють обставини, що виправдовують або обвинувачують, аргументують позовні вимоги.

Основною метою всіх судових дебатів під час вислухання думок усіх учасників судового розгляду — є встановлення істини, виявлення прогалин у представлених доказах, сумнівів по справі. Судові дебати є засобом потужної виховної функції правосуддя, де громадяни можуть отримати корисні уроки із справи.

Учасниками судових дебатів виступають прокурор, потерпілий і його представник, позивач, відповідач або його представник, захисник , підсудний.

24-25-26

Оратор повинен поєднувати в собі тонкість, діалектику, думку філософа, мову поета, пам’ять юрисконсульта, голос трагіка і, нарешті, жести й грацію великих акторів.

М.Т.Цицерон

Найвищим виявом мовної майстерності людини є вміння виступати перед публікою. Цим видом мовної діяльності повинна оволодіти кожна освічена людина і особливо коли професійна діяльність вимагає такої майстерності. Оволодіння ораторським мистецтвом – важливий шлях до всебічного розкриття особистості. Навчитися ораторському мистецтву можна тільки перед аудиторією.

Сучасні виступи повинні відповідати таким вимогам :

- доступність викладу ;

- високий рівень науковості і достовірності ;

- логічна культура оратора;

- яскравість та емоційність його виступу.

Тому промовець повинен турбуватися про те , що сказати , де сказати , як сказати. Виступ – це контакт оратора й аудиторії ,або як зазначає Алла Коваль ,це «діалог « оратора й аудиторії , до того ж діалог специфічний: у ньому пропущені репліки однієї зі сторін (слухачів),точніше вони мовчазні.

Виступ у суді – один з найскладніших і найвідповідальніших моментів участі прокурора, захисника та інших учасників процесу. Щоб впевнено відстоювати права людини і захищати інтереси суспільства, слово юриста має бути справедливим, переконливим. Бо саме вміння кваліфіковано переконати у винності чи невинності підсудного – професійний обов’язок юриста. Отже, вплив судового оратора на слухачів залежить від глибоких правових знань, професійних навичок, вміння публічно говорити . “Хто має справу з людьми повинен мислити добре, але говорити ще краще”, – пише М.М.Сперанський.

Щоб судова промова була переконливою, слід дотримуватись відповідних умов:

1. Юрист повинен прекрасно знати матеріали справи;

2. орієнтуватися в обставинах, доказах;

3. правильно оцінювати всі факти, що мають відношення до справи.

Особливі якості судового оратора:

1) це ясність мислення й розмірковування. Навіть якщо у вас дефекти мовлення, то слухачі вас зрозуміють, а якщо ви ще й цікаво розповідаєте, то дефекти слабшають, їх майже не помічають. Але якщо не буде ясності мислення, то все інше стане непотрібним. З цього приводу А.Ф. Коні писав: “Треба говорити не так, щоб вас зрозуміли, а так, щоб вас не можна було не зрозуміти”;
2) це уміння доказувати, аргументувати. В самій природі людського мислення закладена схильність до сумнівів. Та й з практичної точки зору не можна вірити оратору тільки тому, що він про це говорить. Викрикувати заклинання -не означає доводити. Люди рідко сприймають на віру - ідея повинна підкреслюватися точними, неоспоримими доказами.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дистанції спілкування.	\|	Виступ, як правило, поділяється на три частини: вступну, основну і заключну.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.