Фундаменти

За способом виготовлення залізобетонні фундаменти підрозділяють на монолітні, збірні ребристі, пальові і пустотілі (рис. 4.2). За конструкцією фундаменти поділяють на стрічкові і стовпчасті. Стрічкові фундаменти застосовують в безкаркасних будівлях з несучими стінами, їх роблять монолітними або збірними з окремих бетонних блоків і залізобетонних плит. У промислових будівлях каркасного типу застосовують типові стовпчасті фундаменти, які складаються з плит і підколонників стаканного типу (рис. 3.4, 3.5). Верх підколонника встановлюють на 150 мм нижче позначки чистої підлоги першого поверху будівлі. Уніфіковані розміри висот фундаментів 1,5; 1,8; 2,4; 3,0; 3,6; 4,2 м. Розміри підколонників визначають, враховуючи умови монтажу в стакани типових колон.

Рис. 3.2. Види промислових фундаментів:

а – монолітний ; б – збірний; в – пальовий

Для колон, які мають в перерізі розміри 400x400 мм і 500x500 мм, застосовують підколонники 900x900 мм, а для колон перерізом 400x600 мм і 500x800 мм - 1200х1500 мм. Глибина входження колони в підколонник 800, 900 мм. Ширину отвору стакана поверху приймають на 150 мм більшою від сторони колони і на 100 мм більшою від низу заглиблення колони. Товщина стінок підколонника повинна бути не меншою 200 мм. На стовпчасті фундаменти опираються фундаментні балки, які приймають навантаження від цегляних стін і зв'язують їх між собою. Фундаментні балки укладають кінцями на бетонні стовпчики (підбетонки), які розташовані на виступах фундаменту. Верх фундаментних балок є на позначці мінус 0,03 м. Типові фундаментні балки для промислових будівель з кроком колон 6 м виготовляють таврового і трапецієвидного перерізу з шириною по верху 200; 260; 300; 400 і 520 мм.

Рис. 3.3. Стрічковий фундамент із збірних елементів:

1 – бетонні блоки; 2 – залізобетонні плити; 3 – цегляна стіна; 4 – сталева арматура; 5 – гідроізоляція

Палі використовують у випадках, коли з поверхні залягають насипні або слабкі ґрунти природного складання. На практиці будівництва добре себе зарекомендували буронабивні палі, що є заповненими залізобетоном свердловинами, висвердленими в ґрунті спеціальною буровою установкою. Палі можуть мати різні діаметри, розширення стовбура або п'яти і тому придатні для різних умов ґрунту і навантажень. Істотною їх перевагою є можливість заміни однією набивною палею діаметром близько 1000 мм 4-6 забивних паль. Тому ростверки на буронабивних палях менші за габаритами, ніж на забивних, що дуже важливо для виробничих будівель, маючи на увазі насиченість цехів підземного господарства інженерними комунікаціями і фундаментами під устаткування. Це одночасно дає можливість закладати ростверки на невеликій глибині, котра визначається лише умовами закладення колон каркаса.

Рис. 3.4. Стовпчасті фундаменти: 1 – фундамент під одну колону; 2 – фундамент під дві спарені колони (використовують, наприклад, для температурних швів)

Рис. 3.5. Стовпчастий фундамент із зовнішньою стіною будівлі: 1 – теплоізоляційна підсипка; 2 – стовпчик під фундаментну балку; 3 – вимощення; 4 – фундаментна балка; 5 – стінова панель; 6 – гідроізоляція; 7 – колона; 8 – стовпчастий фундамент

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення проектування конструктивних елементів виробничих будівель	\|	Колони одноповерхових і багатоповерхових будівель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.