Поняття форми (джерела) права

Відповідь на питання "що є джерело права?" (в першу чергу, об'єктивного права) залежить від того, як розуміється саме право в тій чи іншій юридичній теорії. Соціологічна школа шукає джерело права в самому суспільстві і суспільних відносинах. Природно-правова теорія бачить його в людській природі, а раціональний напрям - в конституції і законах.

Точка зору щодо розуміння джерел права, мова йде про поняття джерел права, їх Види та значення, є занадто різною в юридичній літературі. Про це свідчить лише перелік поглядів на поняття джерело права. На думку різних авторів джерело права полягає у:

а) соціальних, економічних, моральних і політичних умовах і обставинах, які
впливають на чинні правові норми;

б) волі суверена, пануючого класу;

в) органі чи державних органах, які мають нормотворчі повноваження;

г) нормативно-правових актах, виданих правотворчими органами;

д) нормі, що встановлює нормотворче повноваження;
є) офіційній збірці правових приписів держави.

\ Усі вищенаведені джерела права юридична наука класифікує на два види: 1)
джерела права в матеріальному смислі (матеріальні джерела права); 2) джерела
права в формальному смислі, які називаються "форми права".
Глава 20. Правотворчість і форми (джерела) права ^67

Під матеріальними джерелами права слід розуміти те, що виражає перша точка зору з вищенаведеного переліку поглядів на поняття джерел права, а саме природні, географічні, демографічні, соціальні, економічні, моральні, політичні технологічні, міжнародні та інші умови життя організованого суспільства, котрі впливають на процес творення права і на яких правотворчість власне базується.

Джерелами права у формальному смислі є визначені форми права, де сформульовано його зміст, який можна там віднайти й ідентифікувати як такий, що встановлений державою. Саме завдяки своїй формі юридичні норми мають можливість бути чинними, а значить — реалізованими.

Філософська категорія "форми" означає спосіб існування та виразу того чи іншого об'єкту, його організацію. 'Лід формою права треба розуміти організацію, улаштування змісту права, способи існування, прояву, впорядкування та функціонування такого змісту.

Існує й кілька інших визначень "форми права": а) явища і факти, які спеціально мають служити джерелом пізнання правових приписів; б) державно-офіційні способи виразу і закріплення норм, надання загальним правилам загальнообов'язкового, юридичного значення; в) спосіб внутрішньої організації та зовнішнього прояву правових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість.

Відзначимо також, що форма^права є важливою ознакою права, завдяки якій правові норми: а) відрізняються і відокремлюються від інших соціальних норм; б) діють, бо мають дану або санкціоновану державою форму і внаслідок цього є загальнообов'язковими. У самій формі права засвідчується також його приналежність до певної держави.

В свою чергу, форми права можна розглядати в широкому і вузькому смислі. Поняття форми права в широкому смислі означає:

а) процедуру, процес прийняття чи виникнення конкретного джерела права;

б) наслідок, який мас місце відповідно з установленою процедурою, напри
клад Закон "Про адвокатуру", котрий є нормативним актом, прийнятим внаслідок
правотворчої діяльності Верховної Ради України.

^^зькому розумінні слова форми права - це лише наслідки правотворчої діяльності компетентного органу. Саме з цієї точки зору виділяють такі основні види джерел права як нормативно-правові акти, нормативні договори, правові прецеденти, правові звичаї.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і види правотворчої діяльності	\|	Закон: поняття і ознаки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.