ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ МАШИН

Необхідність у транспортуванні вантажно-розвантажувальних машин виникає при доставці їх із заводів-виготовлювачів до місць експлуатації, при напрямку в капітальний ремонт і одержанні з ремонту, а також для виконання вантажних операцій на станціях, на яких відсутні постійні засоби механізації. Машини транспортують залізничним або безрейковим транспортом, за водними повідомленнями, своїм ходом або на буксирі. Вибір того або іншого способу транспортування визначається видом ходового встаткування машини, її станом, відстанню переміщення, витратами по перевезенню й умовами забезпечення схоронності машини.

Вантажопідйомні стрілові крани на залізничному ходу перевозять у поїздах, автокрани для виконання вантажних операцій на проміжних станціях переміщаються своїм ходом. Інші вантажно-розвантажувальні машини, як правило, перевозять по залізницях на платформах. При навантаженні машини заїжджають на платформи своїм ходом зі спеціальних рамп, площадок, естакад або завантажуються за допомогою підйомно-транспортного встаткування.

При перевезеннях колісних машин на залізничному рухливому составі центр ваги їх повинен перебувати на висоті не більше 1,7 м над підлогою вагона при загальному завантаженні вагона до 40 т і не більше 1,5 м при загальному завантаженні вагона 40 т і більше. Бічна поверхня машини, піддана дії вітру, не повинна перевищувати 5 м² на 1 т маси машини. При перевезеннях машин на гусеничному ходу бічна поверхня будь-якої сторони машини, піддана дії вітру, не повинна перевищувати 3 м² на 1 т маси машини.

Перед перевезенням по залізниці в машин із двигуном внутрішнього згоряння воду зливають із системи охолодження, масло — з картерів і паливо — з баків, спускні крани баків залишають відкритими. Арматури, що може ушкодитися в шляху проходження, знімають або охороняють за допомогою обгортання папером або картоном. Всі тертьові деталі рясно змазують маслом. Акумуляторні батареї при температурі нижче 0°С знімають, утеплюють повстю й установлюють у дерев'яні ящики. Дверцята кабін, капоти двигунів, ящики з інструментом і коштовним устаткуванням пломбують.

Залізничні крани транспортують на значні відстані в составах вантажних поїздів або окремими сплітками до 10 кранів спеціально виділеними локомотивами. Готовність кранів до транспортування на станції відправлення визначає комісія з обов'язковою участю відправника й представника станції. За результатами огляду складається акт, що є підтвердженням правильності підготовки крана до проходження в складі поїзда.

При включенні крана до складу поїзда до нього причіпляють залізничну платформу, посередині якої по довжині встановлюється опора. Стрілу крана розміщають над опорою з таким розрахунком, щоб її вісь збігалася з поздовжньою віссю платформи й між стрілою й опорою був би зазор 80-100 мм. Довжина дротових ув'язувань для кріплення стріли до платформи повинна бути такої, щоб при проході крана в кривих стріла могла вільно переміщатися уздовж опори.

На короткі відстані (до 200 км) крани на залізничному ходу транспортують при необхідності в робочому стані окремим локомотивом. У цьому випадку кран постачають паливом, водою й Мастилом і на крані повинен бути присутнім машиніст.

Перевозять машини на різних транспортних засобах відповідно до технічних умов навантаження, розміщення й кріплення вантажів, що діють на всіх видах транспорту. На рухливому составі машини повинні бути надійно закріплені, а все вільно обертові частини застопорені дротом, клинами й фіксаторами.

Схема розміщення й кріплення одноковшевого навантажувача ТО-18 показана на мал. 1.

Мал. 1. Схема розміщення й закріплення навантажувача ТО-18 на транспортному засобі:

1, 5 - клини; 2, 3, 6 - пломби; 4 - брусок; 7 - ящик; 8, 9 - розтяжки; 10 — дошка

Навантажувач на транспортному засобі закріплюють чотирма розтяжками з м'якого дроту діаметром 6 мм (кожна розтяжка має шість ниток). Розтяжки біля коліс не повинні торкатися покришок, у противному випадку під розтяжки варто підкладати м'які прокладки. Витрата дроту на кріплення одного навантажувача близько 220 м.

Ніж ковша навантажувача встановлюють на дерев'яну прокладку, що прибивають до підлоги платформи п'ятьома цвяхами довжиною 100 мм. Для запобігання поздовжнього зрушення під колеса встановлюють чотири клини. Воду й паливо з баків навантажувача зливають, а зливальні крани демонтують і укладають в інструментальний ящик у кабіні. Навантажувач загальмовують ручним гальмом, із внутрішньої сторони кабіни на вітрове скло наклеюють опис.

Після навантаження на залізничну платформу з навантажувача рекомендується зняти розсіювачі й лампочки підфарників, упакувати їх у водонепроникний папір і дрантя й покласти в інструментальний ящик кабіни. Корпуса підфарників варто закрити картонними прокладками й закріпити гвинтами. Двері кабіни, капот двигуна і ящик із запасними частинами пломбують.

Під час перевезення машин на гусеничному ходу їх установлюють безпосередньо на підлогу платформи, Залежно від розмірів вони можуть бути розміщені уздовж платформи симетрично її поздовжньої осі або під кутом до неї. Кожну гусеницю машини закріплюють поперечними упорними брусками, розміри яких визначаються масою машини. У випадку навантаження машин на платформи з відкритими бортами уздовж кожної гусениці із внутрішньої сторони варто укладати по одному упорному бруску довжиною не менш 2 м. Всі бруски прибивають до підлоги платформи цвяхами діаметром 6 мм. Для запобігання від зсуву машину варто закріплювати чотирма розтяжками, розташованими таким чином, щоб кут між розтяжкою і підлогою й кут між розтяжкою і поздовжньою віссю платформи не перевищував 45°. Для машин масою не більше 6 т в одній розтяжці повинне бути не менш двох ниток дротиків, а при масі 6-12 т - не менш чотирьох. Діаметр дроту повинен бути 6 мм.

Під час перевезення машин безрейковим транспортом особлива увага варто обертати на подолання крутих спусків і підйомів, заболочених ділянок місцевості, поворотів доріг з малим радіусом, залізничних переїздів, особливо електрифікованих доріг, водних перешкод і інших складних ділянок, розташованих на маршруті проходження. Ці ділянки по можливості необхідно виключити з маршруту проходження або, у крайньому випадку, переборювати їх у світлий час доби. Дальність перевезення машин на причепах не повинна перевищувати 100-150 км. Буксирують вантажно-розвантажувальні машини на пневмоколісному ходу при виключеній трансмісії й посиленому змащенні ходових частин. Довжина буксирного каната або ланцюга звичайно не перевищує 4-6 м. Дальність транспортування на буксирі рекомендується до 50 км. У процесі руху необхідно регулярно перевіряти наявність Мастило ходових частин машини й правильність кріплення буксирного троса. Для запобігання набігання машини на буксир, у деяких випадках при русі під ухил або гальмуванні використовують жорсткий зчеп. При гнучкій зчіпці на машині, яку буксирують повинні бути справні гальма.

Перед буксируванням навантажувача ТО-18 необхідно підняти стрілу й закріпити її в такому положенні, щоб відстань від нижньої крайки ковша до землі було близько 400 мм. Навантажувач варто буксирувати тільки ковшем уперед, тому що при буксируванні заднім ходом з непрацюючим двигуном навантажувач не управляється. При буксируванні важіль перемикання передач необхідно встановити в нейтральне положення, виключити задній міст, відпустити стояночне гальмо й обов'язково виключити робочий діапазон коробки передач. У процесі буксирування в кабіні повинен обов'язково перебувати водій.

Відповідно до рекомендацій заводу-виготовлювача навантажувач ТО-18 буксирують тільки на жорсткому зчепі, швидкість буксирування не повинна перевищувати 10-12 км/ч.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОРЯДОК ВВЕДЕННЯ МАШИН ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ	\|	ЗБЕРІГАННЯ МАШИН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.