Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Структура курсової роботи

Курсова робота зазвичай складається з таких частин: ТИТУЛ, АНОТАЦІЯ, ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ (якщо це необхідно).

Перша сторінка роботи — ТИТУЛ. Правила її оформлення є єдиними для студентів ДонНУ будь-якої спеціальності, приклад її оформлення дивіться у Додатку 3.

Друга сторінка — АНОТАЦІЇ українською та російською мовами. Анотація включає основні відомості про виконану роботу: тема; кількість сторінок, додатків, таблиць, використаних джерел; стислий опис того, що саме розроблено автором дослідження; де впроваджено результати; ключові слова. Приклад оформлення анотації дивіться у Додатку 4.

Третя сторінка містить ЗМІСТ. Вона готується після закінчення роботи, містить всі назви структурних частин курсової роботи та нумерацію сторінок (див. Додаток 5).

Ці перші сторінки (ТИТУЛ, АНОТАЦІЇ, ЗМІСТ) рахуються, проте номери на них не ставляться. На сторінці з назвою ВСТУПу верхньому правому куті ставиться номер 4, далі — наскрізна нумерація сторінок.

У ВСТУПІ обов’язково мають бути сформульовані такі положення.

По-перше, актуальність обраної теми, постановка проблеми. Кількома реченнями студент має підкреслити сутність, значущість і необхідність розробки обраної проблеми у руслі сучасного вітчизняного журналістикознавства. У ВСТУПІ мають бути чітко вказані об’єкт та предмет дослідження,при цьому під об’єктом мається на увазі процес або явище, що обрані для вивчення та аналізу і що породжують проблемну ситуацію, а під предметом дослідження - аспект, у якому це явище вивчається. Предмет міститься в межах об’єкта. В об’єкті виділяється та його частина, що і є предметом дослідження, саме на нього спрямована основна дослідницька увага випускника. Крім того, визначається джерельна база дослідження.Слід дати загальну характеристику використаних джерел первинної інформації (основних – періодичних видань, програм телебачення та радіо, Інтернет-видань та додаткових – документів і матеріалів громадських, урядових і міжнародних організацій, статистичних та соціологічних матеріалів, довідкової літератури, а також результатів рейтингів, моніторингів тощо) з обов’язковим обґрунтуванням обраної джерельної бази.

Виходячи з актуальності та дослідження проблеми, студент далі формулює мету та завдання, які постають перед ним і які будуть вирішені в роботі. Зазвичай мета роботи визначається як «вивчити ...», «дослідити ...», «класифікувати ...», «розробити концепцію ...» тощо. Завдання конкретизують поставлену мету: «проаналізувати аспект проблеми ...», «порівняти точки зору та зіставити різноманітні способи вирішення даної проблеми ...», «аргументувати власні пропозиції щодо вирішення проблеми...» тощо.

Далі у вступі окреслюються методи дослідження,які найчастіше виглядають як системний, аналітичний, описовий, порівняльний, обробка та узагальнення даних, структурно-функціональний аналіз, комунікативна інтерпретація, соціокультурний, прогностичний, моніторинг, контент-аналіз тощо. Слід також у ВСТУПІ стисло окреслити науково-теоретичне підґрунтяроботи, тобто дати стислий перелік тих наукових ідей, шкіл, теорій, які використовувалися в роботі та склали теоретичну базу курсового дослідження..

У ВСТУПІ обов’язково подається характеристика структури роботи, тобто стисле резюме, анотація до розділів курсової роботи. Наприклад: Розробка даної проблематики буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед нами, зумовили й структуру роботи. У Розділі 1 ми визначимо обсяг та зміст категорії «композиція» в сучасній журналістиці, зіставимо літературознавче та журналістське наповнення цього терміну у роботах видатних вітчизняних та зарубіжних науковців. При цьому ми будемо спиратися на фундаментальні праці М. М. Бахтіна, Ю. М. Лотмана, В. В. Віноградова, О. М. Білецького, В.Й.Здоровеги, Л. Г. Кайди, В. В. Різуна. Розділ 2 присвячено дослідженню втілення загальних композиційних правил творення в сучасній вітчизняній пресі. Цей аналіз буде проводитися на матеріалі преси Донбасу: газет «Донецкий кряж», «Донбасс», «Донецкие новости» терміном за 2010 рік.

Тут слід навести й кількість розділів та підрозділів, загальний обсяг роботи, кількість сторінок, додатків, джерел інформації, використаної літератури. Наприкінці ВСТУПУ подається практична значущість роботи (Наприклад, Отримані під час дослідження результати мають прикладне значення у контексті діяльності установ ЗМІ, а також вони можуть стати корисними при підготовці наукової статті, тез доповіді на науково-практичній конференції); а також апробація отриманих результатів,якщо вона мала місце. Обсяг ВСТУПУ – 3 - 5 друкованих сторінок.

ОСНОВНА ЧАСТИНАскладається із кількох розділів, найчастіше двох чи трьох. Кожен з розділів може за необхідністю поділятися на підрозділи.

Теоретичний РОЗДІЛ 1 може бути присвячений категорії, яку визначено в темі: її змістовності та обсягу поняття, історії її вивчення, дискусійним моментам її дослідження, виникненню та становленню поняття в науці та суспільному житті. В першому розділі студент демонструє свій науковий та суспільно-політичний кругозір, свою обізнаність у проблемі; вміння аналізувати наукові ідеї та теорії, зіставляти їх, знаходити суперечливі моменти, сильні та слабкі боки вирішення наукового чи суспільно-політичного питання. Закінчується розділ підсумком дискусії, визначенням студента щодо його наукових прихильностей у даному питанні, власними висновками. Можливо і бажано, щоб студент зіставив різні точки зору, дав власне визначення якоїсь категорії, компілюючи ідеї дослідників. Таке визначення стало б робочим для практичного аналізу у другому розділі.

Розділ 1 може бути не теоретичним, а історико-описовим, особливо якщо йдеться про курсову роботу з історії української журналістики на ІІ курсі. Тоді в ньому описується історія аналізованого видання або теле / радіоканалу, найважливіші події та етапи становлення досліджуваного ЗМІ або історія становлення, еволюція авторської манери певного журналіста, його творчого доробку тощо.

У РОЗДІЛІ 2 означена категорія досліджується у практичному аналізі якогось з аспектів сучасної журналістики або історії журналістики як вітчизняної, так і зарубіжної. Бажано, щоб проблему було висвітлено якомога ширше, проте аспект дослідження має бути конкретним. Аналіз здійснюється на матеріалі конкретного видання, або журналістського проекту, або творчості одного журналіста тощо. Такий аналіз може бути і порівняльним. У РОЗДІЛІ 2 студент демонструє вміння поєднати теоретичні знання з практичним аналізом, становлення професійних навичок як у власній журналістській творчості, так і у творчості колег.

Загальний обсяг основних розділів – від 15 до 45 друкованих сторінок.

У курсовій роботі всі опрацьовані студентом матеріали подаються або у вигляді власного переказу ідеї з вказівкою автора, або у вигляді цитати, у будь-якому випадку з посиланням.

Наприклад: За слушним зауваженням проф. В.В.Різуна, без етичних стандартів не може існувати ані журналістика, ані суспільство загалом, бо „суспільство - це вже стандарт на волю, поведінку, свободу, спосіб і зміст думання”. Крім того, В.В.Різун наголошує на певному парадоксі, бо стандарти є й засадничими правилами маніпуляції свідомістю, й нормами етики, журналістської зокрема. Таким чином виходить, що річ не стільки в точності й збалансованості фактів, скільки в совісті того, хто їх балансує і подає як точні факти [ 5 ].

Думка В.В.Різуна передана й цитатою, й описово. Після закінчення власного огляду цієї теорії або одного з її фрагментів треба у квадратних дужках означити джерело інформації (цей номер відповідає номеру джерела в списку використаної літератури курсової роботи за алфавітом. Кожен раз, коли це джерело буде згадуватися, воно повинно мати той же номер за списком використаної літератури, який складається за алфавітом та подається наприкінці курсової роботи). Наприклад, наведений фрагмент у курсовій роботі має бути підкріплений таким посиланням у списку джерел:

5. Різун В.В. Ще раз про журналістську освіту і не тільки про неї / В.В.Різун // Медіакритика: щоквартальний дайджест електронного журналу. – 2005. – Ч.10. – С.5-11.

Цитата, якщо її відтворено дослівно, береться у лапки, а при посиланні вказується ще й номер сторінки в тій книзі або періодичному виданні, звідки її взято. Наприклад:

Мовна майстерність є обов’язкова якість й робочий інструмент ведучого радіопрограм. Вона здобувається і навчанням, і сумлінною працею. Дуже важливими тут є спеціальні тренування. Якщо, наприклад, Н. Бабич вважає , що «перш ніж виголосити чужий текст, треба вчитатися в нього, вслухатися у власний внутрішній голос, яким промовляється написане» [1, с. 47], то М. Яцимірська ще більш категорично наголошує на необхідності „періодично читати вголос; читати „з олівцем”. [10, с. 130]. Такі етапи підготовки ведучого радіопрограм необхідні. Тільки за таких умов можна буде звести нанівець сумну тенденцію, яку описує М. В. Нагорняк: «Здебільшого ведучі новин на радіо залишаються в ефірі сірими, нецікавими людьми» [2, с. 53].

Цьому фрагменту тексту курсової роботи з посиланнями, наприклад, мають відповідати такі позначення у списку використаної літератури:

1.Бабич Н. Основи культури мовлення : навч. посібник / Н. Бабич. – К.: Вища школа, 1994. – 113 с.

2.Нагорняк М. В. Мовна культура ведучого інформаційних радіопрограм / М.В. Нагорняк // Вісник Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.. – 1998. – №7. – С.132-138.

3. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради : навч. посібник / О. Пономарів – К.: Либідь, 2001. – 162 с.

4. Різун В.В. Літературне редагування : навч. посібник / В.В. Різун – К.: Либідь, 1996. – 92с.

5. …

6…

7…

8…

9…

10. Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста : навч. посібник / М. Яцимірська. – Львів: ПАІС, 2004. – 302 с.

11…

Для того, щоб оформити всі посилання в тексті курсової роботи згідно з означеними вимогами, треба під час складання конспектів чітко занотовувати всі вихідні данні видань, з якими працював студент, та номери сторінок, з яких виписуються у чернетку цитати.

Усі власні міркування, результати та підсумки дослідження, практичні рекомендації щодо подальшої розробки проблеми містяться у ВИСНОВКАХдо роботи (3-4 сторінки), усі висновки мають повністю відповідати завданням дослідження, що поставлені у ВСТУПІ. У ВИСНОВКАХ не слід приводити новий фактичний матеріал чи повторювати теоретичні положення, викладені у попередніх розділах роботи. Наприкінці курсової роботи краще за все помістити власні аргументовані прогнози щодо перспектив розвитку дослідженої в роботі журналістської ситуації, власні практичні рекомендації тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ формується за алфавітною нумерацією. У квадратних дужках після закінчення фрази чи цитати у тексті курсової ставиться номер цитованого видання за алфавітним списком використаних джерел. Кожного разу, коли ця робота буде цитуватися, вона повинна мати той же самий номер. Це зручно ще й тому, що дає змогу не робити посилання на кожній сторінці курсової.

Ті наукові джерела, які не цитувалися, але використовувалися, також вказуються у списку за алфавітною нумерацією.

Крім того, список літератури у курсовій роботі студента-журналіста має деякі особливості. Якщо першу його частину складають підручники, монографії та статті науковців, то другу – власне матеріали ЗМІ, які аналізуються в роботі. Ця частина називається ДЖЕРЕЛА, і її. складові йдуть за наскрізною нумерацією з основним списком.

У практичній частині роботи також необхідні посилання, тому ці дані також треба занотовувати під час підготовки до написання роботи.

Наприклад:

Донецька преса також зробила свій внесок у перифразування імені колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко. До „газової принцеси” та „Леді Ю” тепер додалися й „Міледі Ю” і навіть „ONLY Ю” у газеті „Остров”[13, с. 3].

У списку джерел:

11. ...

12. ...

ДЖЕРЕЛА

13. Остров. – 2005. – 14.09. – № 33.

14. ...

Якщо автор курсової роботи посилається на ефірні матеріали, то в списку джерел вказується назва програми, каналу (ТВ або радіо), дата та час трансляції:

25. Костянтин Стогній. Життя після вогню : авторський проект // Телеканал „Інтер”. – 2005. – 14.11. (2З°°)

Крім того, ефірні матеріали можуть мати посилання на сайт теле- або радіоканалу.

У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора, джерело чи електронну адресу інформації, що отримана через Інтернет, робота знімається з розгляду, не допускається до захисту і визнається плагіатом.

Крім того, робота може мати ДОДАТКИ(тексти аналізованих статей та матеріалів, сценарії, фото, власні журналістські роботи за темою тощо). Додатки містяться після висновків та списку літератури, нумеруються окремо (Додаток 1, Додаток 2), але сторінки з ними нумеруються наскрізною за всією роботою нумерацією.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Послідовність роботи над курсовими дослідженнями	\|	Різновиди курсових робіт з журналістики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.