• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бандунзька конференція країн Азії та Африки

Здобуття реальної політичної незалежності краї­нами Азії й Африки перетворило їх на рівно­правних суб'єктів міжнародних відносин. Кож­на з них отримала можливість вибору шляхів розвитку.

18—24 квітня 1955 р. в Бандунзі (Індонезія) з ініціа­тиви Індонезії, Бірми, Індії, Пакистану та Цейлону відбу­лася конференція, в якій взяли участь 29 країн та те­риторій Азії й Африки, зокрема КНР і Японія. Азію представляли 23 делегації, Африку — 6.

Той факт, що учасниками конференції були як со­ціалістичні країни — ДРВ і КНР, так і країни, що вхо­дили у військово-політичні блоки з країнами Заходу — Пакистан, Туреччина, Таїланд, Ірак, зумовив значні розбіжності в позиціях сторін.

Головна увага на конференції приділялась розробці практичної програми мирного сшвіснування та незалеж­ного розвитку країн Азії й Африки, подальшій боротьбі проти колоніалізму.

Заключне комюніке містило Декларацію щодо сприяння загальному миру й співробітництву.

Узгодженою платформою конференції, як це зафік­совано в її заключному комюніке, стали антиколоніалізм і антиімперіалізм. У комюніке дістала відображення й ідея мирного сшвіснування держав, що належать до різ­них систем, були сформульовані 10 принципів мирного співіснування.

Ці принципи конкретизували ідеї п'яти принципів мирного співіснування {«пата шила» — п 'ять принципів), проголошених раніше в преамбулі угоди між КНР та Індією про торгівлю і зв'язки Тибетського району Китаю з Індією. Вони передбачали:

1) взаємну повагу до територіальної цілісності і су­веренітету;

2) ненапад;

3) невтручання у внутрішні справи;

4) рівноправність і взаємну вигідність;

Тема 5 Криза колоніалізму. Вихід країн, що визволилися, на міжнародну арену

5) мирне співіснування.

До 10 принципів мирного співіснування ввійшли:

1) повага до основних прав людини, а також цілей та принципів Статуту ООН;

2) повага до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн;

3) визнання рівноправності всіх рас і націй, великих і малих;

4) утримання від інтервенції й втручання у внутрішні справи інших країн;

5) повага до права кожної країни на індивідуальну чи колективну оборону згідно зі Статутом ООН;

6) утримання від використання угод щодо колективної оборони в інтересах якоїсь із великих держав і від тиску на інші країни;

7) утримання від агресії проти територіальної ціліс­ності або політичної незалежності будь-якої країни;

8) врегулювання всіх міжнародних спорів мирним шля­хом;

9) сприяння взаємним інтересам і співробітництву;

10) повага до справедливості й дотримання міжнарод­них зобов'язань.

Бандунзька конференція мала велике міжнародне зна­чення. По-перше, вона свідчила про зміцнення незалеж­ного зовнішньополітичного курсу країн, що визволилися. По-друге, її рішення сприяли як подальшому розвиткові національно-визвольного руху, так і утвердженню в між­народних відносинах принципу мирного співіснування. Нарешті, конференція заклала засади Руху неприєднання — нового напряму у світовій політиці.

Подальші міжнародні конференції країн, що визво­лилися, 50-х років (Конференція солідарності народів Азії й Африки в Каїрі 1957р.; Конференція незалежних країн Аф­рики в Аккрі 1958 p.; Конференція народів Африки в Тунісі 1958 р. та ін.) доповнили, розширили й уточнили прин­ципи мирного співіснування, зробивши їх важливим еле­ментом міжнародного спілкування.

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

«Третій світ». Становлення руху афро-азіатської солідарності

Нові самостійні держави, що постали на тери­торіях колишніх колоніальних імперій, разом з іншими економічно малорозвинутими країнами Азії, Африки та Південної Америки утворили «третій світ». Цілісність та специфіку країн «третього світу» визна­чав цілий комплекс чинників. Вони мали багато спіль­ного: низький рівень економічного розвитку; особливе місце в системі світового господарства; багатоукладну економіку; наявність гострих економічних, демографіч­них, соціокультурних проблем, шляхи рішення яких ще не були знайдеш. Водночас існували й чинники, що роз'єднували ці країни: нерівномірність соціально-економічного розвитку, поляризація орієнтацій у міждер­жавних відносинах тощо.

Національно-визвольний рух у цей час вирізнявся розвитком та зміцненням внутрішньої згуртованості.

Зовнішньополітична діяльність афро-азіатських дер­жав спрямовувалася на збереження і зміцнення міжна­родного миру та безпеки, подолання колоніалізму, ра­сизму в усіх формах і виявах, розвиток взаємного спів­робітництва. Зовнішньополітична активність молодих су­веренних держав діставала відображення в міжнародних актах, прийнятих самостійно або спільно з іншими дер­жавами.

Функція підтримання миру й міжнародної безпеки бу­ла одним із найважливіших аспектів зовнішньополітичної діяльності афро-азіатських країн. Ця функція охоплювала такі питання, як загальне й цілковите роззброєння (лікві­дація іноземних військових баз, виведення іноземних військ), заборона застосування атомної зброї й проведен­ня ядерних випробувань, мирне розв'язання міждержав­них конфліктів тощо.

Боротьба афро-азіатських країн за загальне й цілко­вите роззброєння та суворий міжнародний контроль за озброєннями мала на меті не лише збереження миру, а й вивільнення в разі роззброєння значних коштів і ресурсів

Тема 5 Криза колоніалізму. Вихід країн, що визволилися, на міжнародну арену

для подолання голоду, злиднів, неосвіченості й рабств; на Землі. На сесіях Генеральної Асамблеї ООН, у Ко мітеті ООН з роззброєння та в інших її органах пред ставники країн Азії й Африки брали активну участь і обговоренні питань роззброєння, підкреслювали свою за інтересованість у їх невідкладному розв'язанні, часте виступали з конструктивними пропозиціями.

Об'єктивні потреби незалежного розвитку змусшп уряди національних держав Азії й Африки докласти зу силь до ліквідації іноземних військових баз. Це питанні розглядалося на Бандунзькій конференції 29 афро-азіат ських держав.

Таким чином, позиції миролюбних сил в Азії й Аф риці значно зміцнилися після краху колоніальних систем

Розвиток національно-визвольного руху в країнах Азі й Африки поставив на порядок денний утворення між народної організації з метою об'єднання їхніх зусиль ні світовій арені.

У квітні 1955 р. в Делі відбулася конференція пред­ставників громадсько-політичних організацій 14 азіатськиз країн. Конференція утворила Міжнародний комітеп солідарності народів азіатського континенту й закликалг до утворення національних комітетів солідарності. Де цього руху приєдналися громадсько-політичні організаці африканських країн.

Перша конференція солідарності народів Азії й Африкі проходила в Каїрі в грудні 1957 р. В ній брали участі представники політичних партій, громадських рухів, на­ціонально-визвольних рухів, національних комітетів солі­дарності більш ніж 20 країн Азії й Африки. Вони висту­пили ініціаторами створення Організації солідарності на родів Азії й Африки (ОСНАА).

В багатьох країнах виникали національні комітети, як багато зробили для того, щоб допомогти місцевим патріо­тичним організаціям правильно зорієнтуватися в склад­ній обстановці революційної боротьби й визначити най-коротші шляхи для досягнення головної мети — заво­ювання політичної незалежності.

Прихильники руху ОСНАА прагнули до того, шрС зовнішньополітична діяльність кожного уряду підкоряла­ся загальним завданням антиімперіалістичної боротьбі народів в умовах краху колоніалізму. Протягом свогс

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

існування ОСНАА послідовно обстоювала ідеї свободи, незалежності, миру й дружби між народами, прогресу, основні зусилля організації спрямовувалися на боротьбу проти колоніалізму, подолання його політичних та еко­номічних наслідків, за національне відродження й со­ціальний прогрес.

Значну увагу рух афро-азіатської солідарності приді­ляв соціально-економічним проблемам країн «третього світу», питанням забезпечення їхньої економічної неза­лежності. Важливу роль у розробці стратегії соціально-економічного розвитку для країн, що визволилися, віді­грав економічний семінар, організований ОСНАА в лю­тому 1965 р. в Алжирі. З метою налагодження співро­бітництва в подоланні соціально-економічної відсталості країн, що позбулися пут колоніалізму, рух афро-азіат­ської солідарності утворив спеціальний постійний еконо­мічний орган.

Загалом рух афро-азіатської солідарності надав проце­сові національного визволення міжнародно-політичного характеру і справив тим самим значний вплив на розви­ток міжнародних відносин.

Тема 6

Переглядів: 2460