МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||
Види навантажень і основних деформаційОсновні гіпотези і припущення Реальний об’єкт і розрахункова схема Перед тим як починати розрахунки необхідно вияснити, що в даному випадку є головним, а що другорядним, тобто тим, що мало впливає на роботу системи в цілому. Другорядні фактори при розрахунках системи не враховуються. Реальний об’єкт, звільнений від факторів, що мало впливають, називається розрахунковою схемою. Для одного і того ж об’єкта може бути запропоновано декілька розрахункових схем в залежності від необхідної точності розрахунків і від того, яка сторона явища цікавить дослідника. Разом з тим одній і тій же розрахунковій схемі може відповідати багато різних реальних об’єктів, що дуже важливо, оскільки досліджуючи одну розрахункову схему, можна одержати рішення певного класу задач. Вибір розрахункової схеми в опорі матеріалів починається із схематизації властивостей матеріалу, які називають гіпотезами.
Розглянемо основні гіпотези і припущення стосовно фізико-механічних властивостей матеріалів. 1. Гіпотеза про відсутність початкових внутрішніх зусиль. Згідно з цією гіпотезою, припускають, що коли немає причин для деформації тіла (навантаження, зміна температури), то в усіх його точках внутрішні зусилля дорівнюють нулю. Тобто, сили взаємодії між частинками ненавантаженого тіла до уваги не беруть. 2. Гіпотеза про однорідність матеріалу. Фізико-механічні властивості тіла в різних точках можуть бути неоднаковими. В опорі матеріалів ці відмінності не враховують, припускаючи, що матеріал в усіх точках тіла має однакові властивості. 3. Гіпотеза про неперервність матеріалу. Згідно з цією гіпотезою, матеріал будь-якого тіла має неперервну будову і є суцільним середовищем. Припущення про неперервну будову дає змогу використовувати при розрахунках методи вищої математики. 4. Гіпотеза про ізотропність матеріалу. Ця гіпотеза передбачає, що матеріал тіла має однакові властивості в усіх напрямках. Багато матеріалів складається з кристалів, в яких фізико-механічні властивості в різних напрямках істотно відрізняються. Проте, завдяки наявності в тілі великої кількості безладно розміщених кристалів, властивості всього тіла в різних напрямках вирівнюються. Припущення про ізотропність добре підтверджується практикою для більшості матеріалів і лише наближено для таких матеріалів, як камінь, пластмаси, залізобетон. Матеріали, які мають неоднакові властивості в різних напрямках, називають анізотропними. 5. Гіпотеза про ідеальну пружність. Ця гіпотеза передбачає, що в певних межах навантаження матеріал виявляє ідеальну пружність, тобто після зняття навантаження деформації повністю зникають. Розглянемо тепер гіпотези, пов’язані з деформаціями елементів конструкцій. Зміну лінійних і кутових розмірів тіла називають відповідно лінійною і кутовою деформаціями. Зміну положення (координат) точок тіла, спричинену деформацією, називають переміщенням. 6. Гіпотеза про малість деформацій. За цим припущенням деформації тіла і пов’язані з ними переміщення точок і перерізів дуже малі порівняно з розмірами тіла. На підставі цього змінами в розміщенні зовнішніх сил, спричинених деформацією, нехтують. 7. Гіпотеза про лінійну залежність між навантаженням і деформацією. Згідно з цією гіпотезою, зміщення точок і перерізів пружного тіла в певних межах навантаження прямо пропорційне силам, які спричиняють ці переміщення. 8. Гіпотеза плоских перерізів, або гіпотеза Бернулі. Згідно з цією гіпотезою, плоскі поперечні перерізи, зроблені в тілі до деформації, залишаються під час деформації плоскими і нормальними до осі.
У процесі роботи машин і споруд їх вузли і деталі сприймають і передають різні навантаження, тобто силові дії, які спричиняють зміну внутрішніх сил і деформації вузлів і деталей. Сили бувають масові або об’ємні (сили тяжіння, сили інерції), або поверхневі, які зумовлені контактною взаємодією розглядуваного елемента з сусідніми елементами або прилеглим до нього середовищем (наприклад, пара, повітря, рідина). З теоретичної механіки відомо, що поверхневі навантаження бувають зосередженими або розподіленими. Залежно від характеру дії навантаження поділяють на статичні і динамічні. Динамічними називають навантаження, значення яких, напрям або місце прикладання швидко змінюються з часом. До динамічних належать ударні, раптово прикладені і повторно-змінні навантаження. Ударні навантаження виникають, наприклад, під час кування металу або забивання паль; прикладом раптово прикладеного навантаження є тиск колеса, яке котиться по рейці; повторно-змінних навантажень зазнають, наприклад, деталі кривошипно-повзунного механізму двигуна. Треба пам’ятати, що до зовнішніх сил, які беруть до уваги при розрахунках конструкцій, належать не тільки активні сили, а й реакції опор і сили інерції. Перейдемо до розгляду питання про основні деформації. Під дією зовнішніх сил тіло деформується, тобто його точки змінюють своє положення в просторі. Проекції вектора переміщення на осі вибраної системи координат позначаються U, V, W відповідно осям x, y, z. Крім лінійних є кутові переміщення: відрізок прямої між двома близькими точками в результаті дії зовнішніх сил не тільки міняє свої розміри, а повертається в просторі на деякий кут. При визначенні деформації в околі довільної точки А (рисунок 1.1, а) розглядають малий відрізок АВ довжиною l, проведений через цю точку в довільному напрямку. В результаті деформації відрізок АВ переміститься і поміняє свою довжину на Dl, тоді відношення (1.1) називається відносною лінійною деформацією в точці А, в напрямку АВ. В тій же точці, в іншому напрямку деформація буде іншою. Якщо розглядають деформації в напрям координатних осей x, y, z то їх позначають відповідно Крім лінійних деформацій мають місце також кутові деформації (рисунок 1.1, б). Кутова деформація - це величина зміни прямого кута в процесі деформування між двома перпендикулярними до деформації прямими, проведеними через точку А. Вона називається деформацією зсуву. В координатних площинах деформації зсуву позначають Сукупність лінійних та кутових деформацій в різних напрямках і в різних площинах, які проходять через розглядувану точку середовища, визначають деформований стан в точці.
Читайте також:
|
||||||||||
|