• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 3. Виробництво додаткової вартості

Поєднання робітників із засобами виробництва здійснюється на основі наймання робітника капіталістом, де обидві сторони зовні виступають як рівноправні товаровласники. Робітник продає свою робочу силу, а капіталіст оплачує її вартість . як же виникає у такому разі додаткова вартість?

Робітник продає капіталісту робочу силу, а не працю. Тому, одержуючи в своє розпорядження здатність робітника до праці на певний строк, капіталіст використовує її на свій розсуд, визначаючи, тривалість, інтенсивність, організацію трудового процесу.

Якщо засоби виробництва і робоча сила , яку він купив, належить капіталістові, то й створений продукт на протязі певного періоду належить капіталісту, як його власність. Інакше кажучі, сплачуючи повну вартість його робочої сили, капіталіст одержує на заміну вартість свого продукту, створеного робітником. А вона включає як вартість робочої сили, так і додаткову вартість.

Найманий робітник при вступі до угоди з капіталістом одержує від нього лише еквівалент вартості робочої сили і більш нічого. Але робітник своєю працею не лише відтворює вартість робочої сили, й створює додаткову вартість, а капіталіст привласнює цей результат неоплаченої праці найманого робітника.

Приклад

Капіталіст виробляє пряжу із хлопку.

Для свого виробництва він купує:

Станок – 10 000 грн

Хлопок – 250 грн

Наймає робочу силу – 10 чоловік , їх заробітна плата складає 7 грн на добу, тобто 7*10=70 грн

Машини в процесі праці зношуються, це складає 10 грн в день(працюють нормально 1000 дн., тобто 10 000/1000 = 10)

Затрати капіталіста в день = 10(ізнос)+ 250(сирье)+70(з/п) = 330 грн

В процесі праці робітник затрачує працю, яка має 2 боки: абстрактна та конкретна.

Як це вижодить?

Дополн. Робочий день – 8 годин, за 1 годину робітник создає стоімость у 2грн, за 8 годин – 2*8=16 грн

з/пл. Робітника на день – 7 грн. Скільки йому треба працювати щоб заробити 7 грн?

1г – 2 грн

х – 7грн

х = 7/2 = 3,5 годин

але працювати він буде не 3,5 години, а 8 годин.

За 3,5 години він відпрацьовує свою з/пл., а за стоімость, що лишилася – 8-3,5 = 4,5*2 = 9 грн – їх присвоїть капіталіст як прибавочну стоимость. Але це від одного працівника, а їх найнято 10, вони создають 90 грн.

Зранимо затрати капіталіста:

10+250+70=330

та його прибуток:

10+250+160=420 +90грн = m

коли капіталіст отримує свій прибуток?

Коли продасть товар.

Як же виглядає робочий день виходячи з цього процесу?

Робочий день = необхідний робочий час + додатковий робочий час

Необхідний робочий час – частина робочого дня, на протязі якої створюється вартість робочої сили – необхідний продукт

Додатковий робочий час – частина робочого дня, на протязі якого створюється додаткова вартість – додатковий продукт.

Капіталіст авансує свої гроші на купівлю засобів виробництв і робочої сили. Роль цих факторів виробництва в процесі зростання вартості різна. Вартість створеного товару містить вартість засобів виробництва, які використовувалися для його створення, вартість робочої сили, яка виробляла продукт і додаткова вартість:

W = C+V+m

C – постійний капітал – частина капіталу, яка в процесі створення товару не змінює своєї вартості(вартість засобів виробництва)

V – змінний капітал – частина капіталу, яка в процесі створення товару змінює свою вартість, зростає на величину додаткової вартості(вартість робочої сили)

m- додаткова вартість – нова вартість, яка створюється робочою силою понад вартістю своєї робочої сили.

Співвідношення додаткової вартості і змінного капіталу має важливе значення, тому що дозволяє судити про ступінь експлуатації найманої праці капіталіста.

m=m'/ V*100%, де m' – норма додаткової вартості

або m=ДРЧ/НРЧ*100%

по мірі розвитку капіталізму ступінь експлуатації зростає тому, що капіталіст привоює більше додаткової вартості чим більше її маса. А маса залежить від норми додаткової вартості, вартості робочої сили і числа робітників, які експлуатуються.

m=m'* V/100% * n

n- кількість найманих робітників

намагаючись підвисити норму додаткової вартості, капіталіст зацікавлений у збільшенні додаткового часу, а тому й тривалості робочого дня.

Але робочий день має природні межі: нижня межа – необхідний час, коли створюється вартість робочої сили, верхня – тривалість доби.

Тому капіталіст може досягти межи, якщо зміниться необхідний час в межах робочого дня. Досягти це можливо, якщо використовувати НТП.

Капіталізм, як економічна система приходить на зміну феодалізму і починається з первісного нагромадження капіталу.

Основа економічної системи капіталізму є приватна власність на засоби виробництва. Приватна власність за своєю природою не є капіталістичною, вона набуває капіталістичного характеру лише тоді, коли застосовується для збагачення власника шляхом привласнення неоплаченої праці найманих робітників.

Постійне привласнення частини праці найманих робітників без еквівалента отримало назву експлуатації.

Отже для виникнення капіталістичної системи необхідні 3 умови:

- Приватна власність на засоби виробництва

- Наймана праця

- Система експлуатації

А для цього необхідно щоб зустрілися і вступили в контакт 2 власника:

- Власник грошей, засобів виробництва

- Власник робочої сили, позбавлений засобів виробництва і засобів існування.

Поява цих суб’єктів пов’язана з первісним нагромадженням капіталу.

ПНК– відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і перетворення їхз у найманих робітників та перетворення цих засобів виробництва в первісний капітал.

Превісним цей процес називається тому, що він утворює передісторію капіталу й відповідного йому способу виробництва.

Історично він відбівався в Європі в 15-18 столітті.

А що в Україні?

В Україні цей процес проходить і його основна форма – роздержавлення і приватизація власності.

В результаті цього переважна більшість колишніх власників загальнонародної власності перетворюється у найманих працівників

Класифікація капіталу:

За джерелами формування:

- Власний

- Залучений

За напрямами інвестування:

- Речовий

- Людський

За сферами застосування:

- Промисловий

- Торгівельний

За способами принесення вартості:

- Основний

- Оборотний

За значенням у створенні доходу:

- Реальний

- Фактичний

За роллю у створенні додаткової вартості:

- Постійний

- Змінний

Приклад: Товар коштує 100 грн, продається 2а на ринку за 140 грн. Є дохід?

Так. 140 – 100 = 40

Але капіталіст на ринку купує потрібний товар, який коштує 150 грн. Є прибуток?

Ні. 140 – 150 = -10

Це противорічча розрешимо.?

Так. Треба роздивлятися товари,які купує капіталіст.

Що він купує?

Засоби виробництва та робочу силу.

Засоби виробництва – важливий фактор, але сами по собі вони не можуть призвести нічого. Більш важливий фактор – робоча сила.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Акти за формою Н – 5, Н – 1 та НПВ. Нещасні випадки пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.
8. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
9. Альтернативні теорії вартості
10. Аналіз вартості капіталу
11. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
12. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.

Переглядів: 575