Екологічні проблеми ландшафтів Харківської області

Екологічний стан області було визначено в результаті проведення моніторингу довкілля – системи спостережень і контролю за станом природних і антропогенних ландшафтів, процесами і явищами, що в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і природних ресурсів та їх охорони. Для Харкова та Харківської області притаманні високий рівень урбанізації й індустріалізації та інтенсивне сільське господарство.

Екологічний стан міста характеризується як стабільно напружений, хоча спад виробництва частково стримують наростання негативних процесів деградації навколишнього природного середовища.

За масштабами забруднення навколишнього природного середовища Харківська область посідає 15-те місце в Україні.

Найвагоміші чинники антропогенного навантаження на довкілля:

– значне зростання кількості автомобільного транспорту при надзвичайно низьких екологічних параметрах автомобілів, що спричинило збільшення шкідливих викидів в атмосферу. Це обумовило те, що автомобільний транспорт став найнесприятливішим фактором стану атмосферного повітря міста;

– накопичення мулового осаду, що утворюється на очисних каналізаційних спорудах міста та складається на мулових полях фільтрації, виводить з обігу 126 га міських земель (мулові поля є екологічно небезпечними, бо призводять до забруднення атмосферного повітря – пилом та парниковими газами (метан, метилмеркаптан), підземної гідросфери – фільтратом);

– більше 80 % забруднень, що надходять у водні обʼєкти, і перш за все річки, припадає на неочищений поверхневий стік з території міста. Це призвело до замулювання русел, забруднення вод, порушення гідрологічного режиму та технічного стану річок;

– відсутність сучасних підприємств із переробки побутових і промислових відходів призвела до накопичення на території міста значної кількості відходів.

Не менш значними є проблеми покращення стану зеленої та лісової зон Харкова, їхнього захисту від впливу фізичних факторів. Це особливо важливо через те, що місто зростає за рахунок ущільнення міської забудови.

Значна кількість розташованих в м. Харкові та області кооперативних, комерційних та приватних структур, а також збільшення числа транспортних засобів, що експлуатуються тривалий час, призводять до значного забруднення атмосферного повітря. Внаслідок цього окремі райони належать до територій з підвищеним рівнем забруднення атмосфери.

Гострою залишається ситуація з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту, що призводить до значного збільшення загальної кількості викидів в атмосферне повітря і становить 90 % від загального обсягу викидів по м. Харкову та області.

На території Харківської області до стаціонарних джерел забруднення слід віднести викиди потужних промислових підприємств, особливо паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв. Основні забруднювачі атмосферного повітря: Зміївська ТЕС, Харківська ТЕЦ–5, ТЕЦ–3, ТЕЦ–2 «Есхар», управління магістральних газопроводів ГПУ «Шебелинкагазвидобування», ВАТ «Балцем», Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе, ДП «Завод ім. Малишева», ЗАТ «Харківський коксовий завод». Сумарний вклад зазначених підприємств у забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами викидів області становить більше 86 %. Негативного впливу від діяльності цих підприємств зазнають агроландшафти приміської зони (рис. 30).

Рис. 30. Агроландшафти приміської зони (на горизонті труби ХТЗ)

Найпоширеніші речовини, які надходять до атмосферного повітря від стаціонарних джерел, – це пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю.

Річки Харківської області маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу (рис. 31). У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя й орні землі займають більше 80 % площі водозбору.

Рис. 31. Долина р. Сіверський Донець у Зміївському районі

Ґрунти виконують роль природного геохімічного барʼєра, тому в них накопичуються забруднюючі речовини, які надходять з атмосферного повітря, талих і дощових вод. Сучасний стан використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування, встановлення динамічної рівноваги між антропогенним навантаженням на природне середовище та його здатністю до самовідновлення. Сільськогосподарська освоєність земель перевищує екологічно допустиму. У цілому структура земельного фонду Харківської області (лісостепу) визначається дуже високим сільськогосподарським освоєнням території, урбанізацією й індустріалізацією життєвого простору.

Структура земельного фонду області свідчить, що 77,0 % території області зайнято сільськогосподарськими землями, під лісами та іншими лісовкритими площами зайнято 13,3 % території, забудовані землі займають 3,9 %, землі під пісками, ярами та іншими відкритими землями без рослинного покриву – 1,1 %, під водою – 1,9 % території області.

Таке інтенсивне використання земельного фонду в регіоні значною мірою визначає екологічну ситуацію й негативно впливає на подальший її розвиток стосовно земельних ресурсів. Вплив сільськогосподарського виробництва, промисловості, розвиток комунікацій, урбанізація й індустріалізація обумовили високий ступінь антропогенної деградації земельного фонду.

Рівень розораності сільгоспугідь давно перевищив екологічно припустимі норми. Причина – екстенсивний спосіб ведення землеробства, нераціональна структура сільськогосподарських угідь при надзвичайно високій їхній розораності.

Наслідком високого господарського освоєння земельного фонду, без належних заходів щодо його охорони та відтворення як виробничого ресурсу й важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу продовольчій безпеці області. На території Харківської області нараховується 1192,4 тис. га земель, підданих ерозії, що становить 38 % від загальної площі області, та 13,7 тис. га підтоплених земель або 0,4 %. Ерозійні процеси проявляються у вигляді площинного змиву яругоутворення. З орних земель у регіоні виноситься щорічно 10–15 т/га родючого шару ґрунту. З 12,8 млн га еродованих земель це сильнозмиті, які потребують невідкладної рекультивації шляхом залісення й залуження. Найбільше (до 70 %) зруйновані самі родючі ґрунти – українські чорноземи, серед яких частина слабозмитих збільшилась за останні 15 років на 26 %, а середньо- та сильнозмитих (це землі, які, по суті, повинні бути виведені з інтенсивного землекористування) – на 23 %.

Розораність земель у Лісостеповій зоні області значно перевищує оптимальні показники, досягаючи 70 % і більше. Це викликає розвиток сильних ерозійних процесів.

Рис. 32. Типовий вигляд ландшафтного малюнка Золочівсько-Чугуївського району Харківської схилові-височинної області

Істотну небезпеку становлять процеси технологічного пиління, тобто видування при безпосередньому проведенні технологічних операцій з обробки ґрунту при вирощуванні сільськогосподарських культур. В результаті вже більше 40 % ріллі еродовано, зникли або знаходяться у жалюгідному стані більшість малих річок, прогресуючи падає родючість ґрунтів.

На санітарно-гігієнічні показники ґрунту впливають такі чинники, як несанкціоноване розміщення відходів і сміття, випадки аварійного забруднення земель нафтопродуктами та скидом стічних вод на рельєф місцевості.

Для Харківській області (лісостепової зони) характерна проблема утилізації твердих побутових відходів. В області нараховується 93 полігони та звалища ТПВ площею 300,8 га. Більша частина звалищ, полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. Їх завантаженість складає близько 80,0 %.

Збільшується площа кислих ґрунтів, показник кислотності на цей час 5,8–6,0 рН, а 7 років тому – 6,2 рН. Серед орних земель області нараховується 742952,0 га (32,9 % до с/г угідь) кислих, 147155,0 га (6,5 % с/г угідь) солонцюватих, 1589,0 га (0,1 % с/г угідь) осолоділих грунтів, які потребують постійної хімічної меліорації.

Для Харківської області характерно забруднення ґрунтів важкими металами (мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром) які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Але за результатами радіологічних досліджень та вмісту важких металів, пестицидів у ґрунтах сільськогосподарського призначення області перевищень ГДК радіонуклідів та важких металів, пестицидів не виявлено.

Харківщина належить до регіонів з широко розвинутими екзогенними геологічними процесами, такими є підтоплення, зсувні явища та просадні ґрунти. В області спостерігається тенденція переважно техногенної активізації цих несприятливих процесів.

Зсуви виникають в результаті порушення природної рівноваги залягання верств гірських порід з розривом їх суцільності та переміщенням у горизонтальному або близькому до нього напрямі. Кількість обстежених зсувів по Харківській області склала 289, з них активізація була відмічена на 22 зсувах.

Для Харківської області характерне підтоплення територій. Підтопленню території сприяє збільшення орних земель, що обумовлює замулення річок, знищення лісів у басейнах, засипання балок. Крім того, природно високі рівні ґрунтових вод мають тенденцію до підвищення через розораність схилів і заплавних ділянок, що активізує замулення річок. Активне замулювання характерно для річок Уди, Лопань, Берека, Оріль та їхніх приток.

Аналіз стану природно-техногенної безпеки Харківщини підтверджує, що зсувні процеси і підтоплення території ґрунтовими водами є найбільше шкідливими та небезпечними фізико-геологічними процесами, які загрожують безпеці життєдіяльності людей.

Однією з найактуальніших проблем області є збереження біоти, ландшафтного й біологічного різноманіття, і в першу чергу фіторізноманіття, яке відіграє провідну роль у кругообігу енергії у біосфері. Забезпечити недоторканість і збереження фітобіоти, рідкісних і зникаючих фітоценозів та видів рослин, що є компонентами ландшафту Харківської області (лісостепу), можливо в наш час лише шляхом створення природно-заповідних територій зі встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював антропогенне навантаження на екосистеми (рис. 33).

Рис. 33. У Слобожанському національному природному парку

У результаті надмірної експлуатації природного різноманіття відбувається процес втрати екосистемами біологічної стійкості. Порушення екологічної стабільності екосистем зумовлює деградацію природних ландшафтів і сприяє розвитку катастрофічних явищ.

Сучасна флора та рослинність Харківщини мають трансформований характер внаслідок інтенсивної господарської діяльності людини. Тому природні комплекси ліси, луки, болота займають на території області незначні площі (рис. 34).

Рис. 34. Рукотворний ліс на боровій терасі р. Уди

Однією з найважливіших проблем харківського лісостепу є вирубка лісів, в результаті чого не тільки відбувається деградація грунтів, але й руйнування ареалу мешкання більшості видів біоти.

Стан біорізноманіття Харківської області викликає занепокоєння і потребує детального аналізу його фітоценотичного та біотопічного розподілу, насамперед тих систематичних груп, представники яких занесені до списків рідкісних видів, оскільки оцінки фауністичного й флористичного багатства істотно залежать від наявності рідкісних видів.

Характерною рисою сучасної біоти Харківщини є те, що лісостепова зона була межею ареалу для значної кількості видів, що вимерли або були знищені. Зокрема, у результаті скорочення площі пралісів зникли на території області такі лісові види, як ведмідь, рись, а із комах – великий дубовий вусач. Внаслідок зарегулювання Дону, Дніпра і їх приток та промислового забруднення річок стали рідкісними в регіоні мінога українська, стерлядь, ялець Данилевського та вирезуб. Збідніння біорізноманіття Харківської області обумовлене господарською діяльністю людини, яка докорінно змінила колишній первісний ландшафт. Значних збитків природним екосистемам завдали: інтенсивне застосування в агроценозах інсектицидів і гербіцидів, будівництво дачних ділянок на непридатних для сільського господарства землях, надмірний випас худоби та щорічне випалювання сухої рослинності в степових балках, лісосмугах, заплавах річок.

Природне різноманіття ландшафтів в лісостеповій зоні представлено ландшафтними місцевостями, які за ознаками поширення ґрунтів та особливостей рослинного покриву поділяються на такі категорії: типові, рідкісні, а також зникаючі місцевості. Це відбувається внаслідок майже суцільної розораності місцевостей з незначними за площами залишками природної рослинності, якій загрожує погіршення природного стану або повне знищення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Сумської області	\|	Ландшафти степової зони

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.