Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Місце промови

Оратору необхідно звертати увагу на деякі моменти, що стосуються сприйняття його персони очима аудиторії. Так, він мусить бути достатньо добре освітлений - голос із темного кута мало кого приваблює. Для оратора - початківця небажано починати свою практику з виступу просто неба, перед численними слухачами. Окрім психологічного бар'єру, який може виникнути, на перший план виступає і такий важливий момент, як акусти­ка. Якщо ж у приміщенні резонує голос оратора (а багато залів, де висту­пають промовці, спеціально налаштовані на якісну акустику), початківець почуватиметься впевненіше.

Відомий ритор X. Леммерман дає таку пораду: "Зверніть увагу, аби стіна позаду, що підтримує вас акустично, була розташована не дуже дале­ко". У великих приміщеннях промовця підстерігають дві небезпеки: або поглинання звуку, або відлуння; у першому випадку слід дуже чітко арти­кулювати кожен звук; у другому - уповільнити темп. Відлуння спостері­гається переважно у високих приміщеннях або в приміщеннях, які поділе­но на частини .

Отож варто обстежити місце майбутнього виступу заздалегідь і зважи­ти свої можливості відповідно до конкретних обставин.

5.ПОДОЛАННЯ "ОРАТОРСЬКОГО СТРАХУ

 

Для більшості людей виступ перед аудиторією є складним випробуван­ням. Це потребує від них чималих вольових зусиль, уміння чітко, аргумен­товано, яскраво висловлювати свої думки, утримуючи увагу слухачів.

Спілкування з приятелями, колегами є звичайним і приємним для більшості людей. Однак виступ перед аудиторією викликає стурбованість. Це відбувається тому, що змінюється роль оповідача. У повсякденному житті, беручи участь у розмові, люди рідко відчувають тиск з боку свого оточення та умов, за яких відбувається розмова. Усвідомлення, що будь-якої миті, потрапивши в незручне становище, можна відмовитися від про­довження розмови і зняти із себе відповідальність за її розвиток, заспо­коює людину. Тим більше, що завжди знайдеться кому її продовжити. Такі умови спілкування дають змогу сконцентруватися на головному - переда­ванні інформації. Важливим є те, що у звичайній розмові всі співрозмовни­ки рівноправні, ніхто не бере на себе провідної ролі. Зовсім інакше почу­вається оратор, який, виступаючи перед слухачами, усвідомлює мету, якої йому потрібно досягти, персональну відповідальність.

Людина є суспільною істотою, частиною сім'ї, співтовариства друзів, які підгримують одне одного. Опинившись на трибуні, вона починає відчу­вати дефіцит звичної підтримки, що породжує певний психологічний дис­комфорт, оскільки їй самотужки доводиться інформувати, переконувати публіку, відповідати на запитання, докори тощо.

Під час розмови за реакцією співрозмовників відразу можна оцінити ефект від сказаного. Публічна промова супроводжується мовчанням ауди­торії. Ніхто не реагує репліками на висловлювання оратора, не відповідає на риторичні запитання, не висловлює підтримки, але й не засуджує ора­тора, якому важко з'ясувати, зрозуміли його чи ні. Тому недосвідчений промовець може розгубитися, у нього може з'явитися відчуття, що промо­ва приречена, оскільки немає вигуків схвалення, неможливо зрозуміти, як публіка сприймає висловлене.

Потрібно навчитися розуміти аудиторію, володіти й керувати її дум­ками, емоціями, що є важливою умовою ораторського мистецтва. Як відо­мо, Юлій Цезар під час бою уважно спостерігав за своїми воїнами. Того, хто полотнів, він безжально виганяв з легіону, вважаючи боягузом. Того ж, чиє обличчя червоніло, охоче залишав у війську: почервоніння шкіри імператор сприймав як ознаку хвилювання, а воно, на думку Цезаря, за­свідчувало неабияку здатність до опору та винахідливість у доланні пере­шкод до перемоги. Боягузтво ж могло спричинити лише пригніченість і пасивність.

Мабуть, виступ перед аудиторією чимось нагадує битву, адже дово­диться обстоювати, боронити, захищати власні погляди й переконання.

Іхвилювання, і страх - найпевніші ознаки стресу. Стрес - важливий адап­тивний механізм, суть якого - швидка активізація організму для мобілі­зації всіх сил заради подолання небезпеки (немає безвихідних ситуацій) та порятунку (тікай або змагайся).

Хвилювання перед виступом, на думку досвідчених ораторів, є корисним.

 




Переглядів: 833

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Дотримуйте паузи. | Алгоритм подолання стресу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.