Соціальні та біологічні відмінності між чол та жін

Ідея статі: 1)стать становить основу і структуру біологічного

2)є динамічним потоком,що забезпечує людину силою біологічного хар-ру

Звичайно,не існує абстрактної людини:індивід,особа,особистість завжди мають конкретну стать. Звертаючись до антропологічного аспекту (сутнісна відмінність чол. і жін),треба пам’ятати,що належність до одного виду homo sapiens зумовлює перш за все єдність загальної біології людини в рамках живого світу. Суто анатомічна різниця не така вже й велика. Участь у процесі репродукції є первинним біологічним призначенням як чол.,так і жін,що закріплено за їх анатомією та статевими ознаками. Біологічні відмінності між статями очевидні. Чоловіки не можуть народити дитину і вигодувати грудьми. Вони в середньому на 7% вищі зростом, мають вдвічі більшу масу м'язів. Біологічну зумовленість психологічних відмінностей жінок та чоловіків вбачають у дії статевих гормонів; маса мозку жінки є меншою і тому чоловік нібито здібніший за неї. Чоловіки і жінки також різняться генотипом, тобто сукупністю генів, що успадковується індивідом. Чоловіки виявляють більше різноманіття генотипу, інакше кажучи, розподіл вроджених ознак у чоловіків більше, ніж у жінок, тобто вони мають як корисних, так і негативних мутацій. Шкідливі мутації у чоловіків: заїкання, дислекція, темпи психічного розвитку. Жінки характеризуються більш високим рівнем збудження та меншою мобільністю. Жінки більш уважні до емоційних показників, а їх вербальні потреби вирізняються більшою повнотою. За рівнем інтелекту суттєвих відмінностей не виявлено, хоча спостерігається суттєва відмінність у структурі інтелекту: у жінок більший словниковий запас і глибше знайомство з багатьма аспектами життя. У чоловіків краще розвинуті невербальні показники: конструктивні здібності, просторове мислення, швидкість вироблення зорово-просторових навичок.

Зиґмунд Фрейд вважав, що жіночість та чоловічість мають біологічну сутність. Що чоловік сприяє розвитку культури через сублімацію та розвиток над-Я, зумовленого страхом кастрації. А жінка, не боячись втратити пеніс, має набагато слабше над-Я, ніж чоловік. Ось чому, за Фрейдом, жінка здебільшого позбавлена морального чуття, дотримується не такої суворої етики, має недостатнє уявлення про справедливість, легше сприймає життєві негаразди, більш схильна до емоційних оцінок і не сприяє розвитку культури та пізнання. Отже, за Фрейдом, жіночість є меншовартісною. За соціальними якостями жінки і чоловіки подібні, проте не ідентичні. При цьому наявні відмінності зумовлені більшою мірою соціально-культурними впливами, ніж природним добором. З першими усвідомленнями себе як представника певної статі дитина пов'язує це з цілою низкою ознак - з одягом, правилами поведінки, виявами почуттів або їх забороною. На природні психологічні відмінності між обома статями накладаються моделі чоловічих і жіночих ролей, що відповідають чинній суспільній свідомості. Численні стереотипи та суб'єктивні налаштування не тільки існують як система поглядів на норми статево-рольової поведінки, а постають як соціальні очікування, Якщо реальна поведінка не збігається з нормативами, то суспільний загал удається до тиску на свідомість особистості, використовує проти неї певні санкції. У сучасному світі подібні санкції мають переважно психологічний характер (осуд, негативні оцінки тощо), що спричиняють до переживань соціального відступника (відчуття провини, сорому, конфліктності тощо). Щоб уникнути неприємних переживань, представник кожної статі прагне задовольнити моральні очікування, утілюючи своїм способом життя адекватні форми гендерно-рольової поведінки. Перебіг процесів гендерно-рольової соціалізації чоловіків і жінок має багато відмінностей. Для жінки, згідно з історично сформованими патріархальними стереотипами, перевагу має орієнтація на сім'ю та сімейні цінності, майстерність ведення домашнього господарства тощо. Для чоловіка, відповідно до тих самих стереотипів, нормативно бажаною є більша активність за межами сім'ї, а відтак його професійна діяльність, суспільна активність, службовий успіх.
31.Гендерна стратифікація сучасного українського суспільства та її наслідки

Гендерна нерівність є одним з проявів соц-ек диференціації населення,що зумовлює різні можливості самореалізації жінок і чол. в сус-ві. Під тендерною рівністю пропонується розуміти не лише рівність юр. прав жін і чол.,а й рівність умов і можливостей реалізації цих прав.Тобто,жінки та чол. повинні користуватися однаковим сусп. статусом, мати однакові умови для реалізації всіх прав людини,однакові можливості робити внесок у національний політичний, екон.,соц. розвиток. Прояви тендерної нерівності в соц-ек сфері не лише суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо рівного ставлення до особи,незалежно від статі, а й мають наслідки для добробуту та соц розвитку всього сус-ва,оскільки знижують можливість ек зростання на основі ефективного використання людськиї ресурсів. Різні можливості на ринку праці та різні результати ек діяльності чол. та жін формують основи гендерної нерівності в ек сфері. Становлення демократичного сус-ва передбачає забезпечення рівних можливостей для самореалізації незалежно від статі ,віку,національності тощо.Але сучасне законодавство України створює певне правове поле,передусім для рівності, але не забезпечує фактичних можливостей та умов її реалізації.

Хоча жінки становлять абсолютну більшість серед держ службовців,як керівників ,так і спеціалістів,із просуванням по службі,їх питома вага зменшується. Міжрегіональні дослідження також доводять,що на рівні окреми країн вищі показники участі жінок в державних структурах супроводжуються нижчим рівнем корупції та сприяють посиленню соц орієнтації держ політики.

Жіноча зайнятість традиційно переважає у сферах діяльності з нижчими рівнями середньої зар плати-сфері соц забезпечення, освіті, охороні здоровя , побутовому обслуговуванні та культурі,в яких жінки становлять понад 70% працюючих. Водночас «чоловічими» видами діяльності залишаються високооплачувані галузі важкої промисловості,транспорт, сфера підприємництва.Внаслідок цього сер зар плата жінок протягом останніх років не перевищує 70% середньої зар плати чоловіків.Жін концентруються на посадах нижчого рівня в усіх,без винятку секторах економіки і внаслідок цього мають нижчу зар плату.

Іншим чинником гендерного розриву в оплаті праці є законодавче обмеження використання праці жінок на окремих видах робіт,важкі або шкідливі умови праці яких компенсуються пільгами.Цей норматив є дискримінаційної нормою трудового законодавства,оскільки обмежує право жінок самостійно обирати шляхи своєї самореалізації в сусп житті та сфери прикладання праці. Це зумовлено вищими рівнями сер зар плати у великих містах і концентрацією в них управлінської верхівки та високооплачуваних галузей промисловості, в яких здебільшого зайняті чол.. Гендерний розрив в рівні доходів населення призводить до фемінізації бідності в Україні,оск жін домінують у складі соц вразливих категорій населення. Але необхідно зазначити,що в Україні також існують організації ,що покликані захищати права жінок і боротися з дискримінацією,такі як: Союз жінок,Жіноча громада,Спілка жінок України. Щодо шляхів вирішення: 1.Скорочення гендерної професійної стратифікації,спрямування сил на підвищення рівня престижу і рівня оплати праці в традиційно «жіночих» галузях. 2.Протекціоніські заходи держ політики ,що включають зміну трудового та соц законодавства з метою посилення соц захисту вразливих груп населення 3.Впровадження рівного пенсійного віку.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні категорії гендерної соціології:стать,категорія статі, гендер та андрогінна особистість.Теорія формування тендерної ідентичності та сексуальності. Ходоров.	\|	Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для суспільства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.