• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

До якого фактора якості товару відноситься нормативно-технічна документація?

а) що впливає на якість;

б) що стимулює якість;

в) що зберігає якість;

г) всі варіанти правильні.

Тема 4: Конкурентоспроможність товарів

1. Конкурентоспроможність товару – це:

а) вирішальний чинник комерційного успіху підприємства в умовах конкуренції, який визначає можливість конкурувати на певному товарному ринку;

б) сукупність характеристик, що вирізняють його від товарів-аналогів за ступенем задоволення конкретних потреб індивідуального споживача, а також за рівнем витрат на його купівлю та подальше використання;

в) наявність в товару особливої характеристики, яка створює конкурентну перевагу серед товарів-конкурентів й дає можливість конкурувати на ринку в певний період часу;

г) всі відповіді вірні.

2. Складовими конкурентоспроможності товарів є:

а) показники якості, цінові показники й ринкові показники;

б) наявність постійних покупців, лідерство серед конкурентів за якістю;

в) відмінні функціональні властивості товару, доступна ціна й відсутність товарів-замінників;

г) висока споживча цінність товару, велика ринкова частка.

3. До технічних параметрів конкурентоспроможності товару не належать:

а) параметри призначення;

б) витрати на ремонт;

в) ергономічні параметри;

г) нормативні параметри.

4. Параметри призначення характеризують:

а) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром;

б) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати;

в) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

г) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати.

5. Ергономічні параметри характеризують:

а) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати;

б) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром;

в) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

г) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати.

6. Естетичні параметри характеризують:

а) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

б) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати;

в) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати;

г) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром.

7. Нормативні параметри характеризують:

а) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

б) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати;

в) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати;

г) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром.

8. Для кількісної оцінки конкурентоспроможності товарів не використовують:

а) одиничний показник;

б) комплексний показник;

в) диференційований показник;

г) інтегральний показник.

9. Одиничний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності одиничних показників;

в) оцінкою сукупності комплексних показників;

г) відповіді а, б.

10. Комплексний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності одиничних показників;

в) оцінкою сукупності комплексних показників;

г) відповіді а, б.

11. Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності комплексних показників;

в) оцінкою сукупності одиничних показників;

г) відповіді а, б.

12. Одиничний показник визначають за формулою:

а) q_i = Р_оцін / Р_баз;

б) q_i = Р_баз / Р_оцін;

в) q_i = Ц_спож^оцін / Ц_спож^баз;

г) q_i = S V_і * Q_і.

13. Індекс технічних параметрів вираховують за формулою:

а) І_т.п. = Р_оцін / Р_баз;

б) І_т.п. = S V_і * q_і;

в) І_т.п. = Ц_спож^оцін / Ц_спож^баз;

г) І_т.п. = Р_баз / Р_оцін.

14. Індекс економічних параметрів визначають за формулою:

а) І_е.п. = Р_оцін / Р_баз;

б) І_е.п. = S V_і * q_і;

в) І_е.п. = Ц_спож^оцін / Ц_спож^баз;

г) І_е.п. = Р_баз / Р_оцін.

15. Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

а) К_інт. = Р_оцін / Р_баз;

б) К_інт. = S V_і * q_і;

в) К_інт. = Ц_спож^оцін / Ц_спож^баз;

г) К_інт. = І_т.п. / І_е.п.

16. При оцінюванні конкурентоспроможності товару можна використовувати методи:

а) метод порівняння з базовим зразком; метод визначення інтегрального показника конкурентоспроможності; вибірковий метод; метод експертної оцінки;

б) метод експертної оцінки; метод семантичного диференціалу; метод інтеграційного розвитку; змішаний метод;

в) метод порівняння з базовим зразком; метод визначення інтегрального показника конкурентоспроможності; метод експертної оцінки; метод семантичного диференціалу; метод відповідності споживчим вимогам; змішаний метод;

г) диференційований метод; концентрований метод; змішаний метод.

17. До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як відповідність споживчим вимогам, належать:

а) точність оцінки;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) наглядність оцінювання;

г) налагодження зв’язків з науковцями і практиками в даній галузі.

18. До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як порівняння з базовим зразком, належать:

а) точність оцінки;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) наглядність оцінювання;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

19. До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як експертна оцінка, належать:

а) наглядність оцінювання;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) точність оцінки;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

20. Основними перевагами семантичного диференціалу є:

а) наглядність оцінювання;

б) точність оцінки;

в) не потребує обладнання і знання стандартів;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

21. Основним недоліком методу відповідності споживчим вимогам є:

а) проблеми вибору базового зразка;

б) витрати грошей і часу;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

22. До недоліків методу порівняння з базовим зразком відносять:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати грошей і часу;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

23. Серед недоліків методу експертної оцінки розрізняють:

а) витрати на вибір базового зразка;

б) неточність оцінки;

в) проблеми вибору експертів;

г) потребує розробки методології.

24. Недоліком методу семантичного диференціалу вважають:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати на опитування покупців;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

25. До недоліків змішаного методу, який використовується для оцінки конкурентоспроможності товару, відносять:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати на опитування покупців;

в) проблеми розробки методології;

г) неточність оцінки.

26. Відповідність споживчим вимогам як метод оцінки конкурентоспроможності товару рекомендовано використовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів ринкової новизни;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

27. Метод порівняння з базовим зразкам для оцінки конкурентоспроможності товару рекомендовано застосовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів ринкової новизни;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

28. Метод експертної оцінки для оцінювання конкурентоспроможності товару застосовують:

а) для всіх підприємств;

б) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

в) для універсальних торговельних підприємств;

г) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів ринкової новизни.

29. Метод семантичного диференціалу рекомендовано використовувати для оцінювання конкурентоспроможності товарів:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для всіх підприємств;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

30. Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності товару можна використовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для всіх підприємств;

в) для універсальних торговельних підприємств;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

31. Створити вагому відмінну перевагу товару не можна:

а) збільшивши корисність товару без відповідного зростання витрат;

б) знизивши витрати на покупку водночас збільшивши витрати на експлуатацію;

в) знизивши витрати при збереженні рівня корисності;

г) створивши нове положення на ринку через інші рівні корисності і ціни.

32. Кожну ринкову пропозицію можна диференціювати за наступними напрямками:

а) за конкурентоспроможністю товару і послуги, кваліфікацією персоналу й іміджем фірми-виробника;

б) за товаром, послугою, персоналом й іміджем;

в) за товаром й персоналом;

г) жодна з відповідей невірна.

33. До напрямків диференціації товарів не відносять:

а) додаткові можливості продукту;

б) обслуговування і ремонт;

в) ефективність використання продукту;

г) зручність обслуговування.

34. Диференціацію пропозиції за послугами здійснюють через:

а) зручність оформлення замовлення;

б) високу якість доставленої продукції;

в) підтримання зв’язку з постійними клієнтами;

г) швидкість виконання.

35. Якість товару в маркетингу – це:

а) сукупність фізичних, хімічних, ергономічних та інших характеристик виробу, що оцінюється;

б)характеристика конкурентоспроможності товару, рівень його відмінності від товарів-конкурентів;

в) рівень успішності вирішення проблем споживачів;

г) те загальне, що цінують в продукті різноманітні покупці.

36. Система якості повинна:

а) усувати невідповідності якості після їх виявлення;

б) попереджувати виникнення проблем, що пов’язані з якістю;

в) задовольняти вимоги споживачів до якості продукції;

г) формувати такі властивості товару, які б не поступалися товарам-конкурентам.

Переглядів: 1228