Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Тема: Предмет, завдання політичної психології.

Вступ

Предмет політичної психології в цілому - це політика як особлива людська діяльність, що володіє власною структурою, суб'єктом і спонукальними силами. Як особлива людська діяльність, з психологічної точки зору, політика піддається спеціальному аналізу в рамках загальної концепції соціальної предметної діяльності, розробленої академіком А. Н. Леонтьєвим. З точки зору внутрішньої структури, політика як діяльність розкладається на конкретні дії, а останні - на окремі операції. Діяльності в цілому відповідає мотив, діям - окремі конкретні цілі, операціям - завдання, дані в певних умовах.

Основний предмет політичної науки - політична влада, реалізована в політичних системах і в інших формах політичної діяльності.

Політична психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності політичної діяльності, проблеми відбору та підготовки політичних лідерів, а також роль практичних психологів в оптимізації політичної діяльності. [1]

 

1. Предмет політичної психології;

 

Узагальнено, предметом політичної психології часто називають політичний «менталітет». Менталітет - узагальнене поняття частково образно-метафоричного, політико-публіцистичного плану, що означає в широкому розумінні сукупність і специфічну форму організації, своєрідний склад різноманітних психічних властивостей і якостей, особливостей і проявів. Використовується, головним чином, для позначення своєрідного, оригінального способу мислення, складу розуму або навіть умонастроїв.

У вузькому політико-психологічному сенсі менталітет являє собою певний, спільний для членів соціально-політичної групи чи організації своєрідний політико-психологічний тезаурус («словник», «лексикон», призму сприйняття і осмислення світу). Саме він і дозволяє одноманітно сприймати навколишню соціально-політичну реальність, оцінювати її й діяти у ній згідно з певними усталеними у спільності нормами і зразками поведінки, гарантовано адекватно сприймаючи й розуміючи при цьому один одного. У цьому випадку загальний менталітет сам по собі є організуючим чинником, що створює особливу політико-психологічну спільність людей на основі такого єдиного для всіх її членів менталітету.[1]

Іноді виникає особливий, «кризовий менталітет» (або анемичний, «дезинтегрирована свідомість») як вираження певного етапу розпаду стійких перш соціально-політичних утворень, які визначали поведінку людей, у структурі свідомості та психіки в цілому. Головними його особливостями є своєрідна мозаїчність (конфліктне співіснування, з одного боку, відмираючих, вже неадекватних колишніх і, з іншого боку, народжуваних, але ще не стійких нових компонентів), несистематизованість, відсутність цілісності і стійкості, ситуативність і безперервна мінливість. На відміну від докризового, досить стійкого та структурованого менталітету, кризовий носить потокообразний, лабільний характер. Менталітет такого типу, наприклад, з'являється в ситуаціях різкого переходу від тоталітаризму до демократії, характеризуюче появою цілого ряду нових форм суспільного життя, зокрема, соціально-політичного плюралізму, багатоукладної економіки, багатопартійності тощо на етапі виникнення і становлення цих явищ.

 

Задачі політичної психології;

 

Історія, теорія і практика застосування політико-психологічних знань дозволяє вичленувати три основні завдання, що вирішуються політичною психологією як наукою. Певною мірою, ці завдання розвивалися історично, і відповідають трьом етапам розвитку політичної психології.

Першим завданням був і досі залишається аналіз психологічних компонентів у політиці, розуміння ролі «людського фактора» в політичних процесах. Другий основний завданням, стало і залишається прогнозування ролі цього чинника і, в цілому, психологічних аспектів у політиці.
Третьою головною задачею, яка витікала з перших двох, стало і залишається управлінський вплив на політичну діяльність з боку її психологічного забезпечення, тобто з боку суб'єктивного фактора.[1]

З точки ж зору безпосередній конкретно-наукової методології, у сучасній західній політичній психології можна виділити дві основні тенденції.

Перша тенденція представлена в дослідженнях, що виходять з ідей структурного функціоналізму і системної теорії політики як одного з його різновидів. Найбільш активно ця тенденція виникла в теоріях «політичної підтримки», з одного боку, і в рольових теоріях - з іншого боку. Сюди ж слід віднести також ідеї критичного раціоналізму і біхевіоризму (включаючи такі напрями, які досліджували політику з позицій «конвенційного», радикального та соціального біхевіоризму), відображаючи запити тій частині практичної політики, яка прагне «налагодити» сучасний західний політичний механізм в цілому, вважаючи його досить гомогенним і цілком стійким.[1]

Друга тенденція представлена антипозитивистским напрямком, в руслі якого активно розробляються теоретичні конструкції когнитивізма, «гуманістичної психології», неофрейдизма і символічного інтеракціонізму. В емпіричні політико-психологічні дослідження ці ідеї проникли з культурної антропології, психоаналізу і соціального біхевіоризмуі. В даний час в цій частині політичної психології як методологічної основи досить серйозно укорінився інстинктивізм фрейдистського розуміння людини, ідеї підсвідомої ідентифікації особистості зі «своєю» політичною партією, а також загальне ірраціоналістичне бачення природи людини. Дані методологічні постулати дають неоднозначні результати в залежності від політичних установок дослідників. У відповідності з особистими пристрастями і симпатіями дослідника, вибирається та чи інша, зручні особисто йому теоретична схема. Причина такої методологічної «всеїдності» все та ж - це відсутність власної методологічної бази, відсутність власного розуміння політики та її психологічних механізмів. Саме тому методологічні питання були і продовжують залишатися в центрі уваги найбільш серйозних політичних психологів. Хоча, безумовно, вони ніяк не можуть закрити собою яскравість і різноманіття вивчення конкретних об'єктів політичної психології.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Матриця базових стратегій | Поняття і сутність політичної соціалізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.