МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Фонематична транскрипціяПринципи та завдання точної фонетичної транскрипції 1. Не вживаються я, ю, є, ї (можуть позначати два звуки); щ (завжди передає на письмі два приголосних); ь, якому в усному мовленні не відповідає жодний звук, велика літера, апостроф, розділові знаки. 2. На позначення й перед голосними використовується j. 3. Крім звичайних літер використовують також додаткові літери і спеціальні надрядкові та підрядові діакритичні (від грец. διακριτικόζ— розрізнювальний) знаки. Звуки, що мають у вимові відтінок іншого звука, позначаються відповідною літерою алфавіту і справа вгорі — літерою того звука, до якого наближений цей звук, наприклад: [еи] — [е] з наближенням до [и];[ие] – [и]з наближенням до [е], [оу] — [о] з наближенням до [у]: [веислó], [приеîмú], [тоумý]. 4. Нескладові звуки ĭ, ў, (нескладотворчі)позначаються відповідною літерою з маленькою дужечкою над або під нею, наприклад: [ў], [ĭ]: [бувáў], [краĭ], [пóўниî], [знаў]. 5. Дифтонги і злиті звуки (африкати) позначаються двома з’єднаними дужкою літерами, що відповідають частинам складних звуків: [ау], [дж], [дз]. Для позначення африкат [дж], [дз] існують також спеціальні лігатури: [ходжу], [дзвінок]. 6. Губно-зубний [в]передається звичайною літерою українського алфавіту, а губно-губний — латинською літерою [w], щілинний звук [г] — літерою г, а зімкнений [ґ] — ґ. Звук [й] —літерою j. Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків: [́] – після літери вгорі – м’якість приголосного: [с́ад́], [л́ýл́ка]; [тін/],[ ден/]; [’] – після літери вгорі – напівм’яка вимова приголосного: [jáв’ір], [тúх’і], [в’ітеир]; [·] – перед знаками голосних – і-подібний призвук перед м’яким приголосним: [бу·д́]; [··] – над знаками голосних – і-подібний призвук на початку і в кінці голосних між м’якими приголосними: [л́·у·т́]; [:] після літери або [ˉ] над літерою – подовження звука: [a:] або [ā], [д́:]або[đ́]: [в’ід:ати], [м’íд́:˙у] або [м’íдđ˙у]; [˚] після літери вгорі – лабіалізація: [с˚ум]; [́] – над голосним – головний наголос: [хатúна]. Наголос може позначатися також вертикальним штрихом [ [̀] над голосним – побічний наголос: [с|і̀л|с|когосподáрс|киĭ]; [|] перед наголошеним складом – наголос акцентної групи: [поп’ід|л´ícом]; [||] перед наголошеним складом – синтагматичний наголос[сóнцеи | пеичé неи||стéрпно]; [″] над наголошеним складом – логічний наголос: [вúслухаĭ моjу″ дýмку]; [।] звичайна пауза: [реивé та стóгнеи | д́н́іпр шиерóкиĭ]; [।।] тривала пауза: [на зéмл́у з́л́ізла н́іч||]. Розрізняють деталізовану і спрощену фонетичну транскрипцію. Запис живого мовлення з метою передачі тільки фонемного складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними умовами, називається фонематичною транскрипцією. Фонематична транскрипція – транскрипція, яка засобами алфавіту рідної мови передає лише фонемний склад слів, а не всі особливості усного мовлення: /томý/, /с́аду/. У записах не вживаються літери на позначення 2 фонем (щ, ї), звучання яких залежить від позиції (я, ю, є), ь, ’, велика літера, розділові знаки (замість них – ।, ॥). Запис фонематичною транскрипцією береться у прямі: । ... । або скісні дужки: / ... /. Фонематичний запис дуже близький до орфографічного. У фонематичній транскрипції використовується значно менша кількість додаткових знаків. Обидва різновиди транскрипції мають велике значення, але використовуються з різною метою. Читайте також:
|
||||||||
|