Творчаскладовапраціменеджера

Менеджер може мати високий рівень інтелекту, досить великий обсяг знань, які постійно поновлює, але чи достатньо цього для того, щоб він працював успішно, а його організація була конкурентоспроможною на ринку? Сьогодні цінується не формальний рівень освіти, тобто інформованість, а здатність до створення нового, до творчої діяльності. К. Нордстрем та Й. Ріддер-страле у книзі “Бізнес у стилі фанк” підкреслюють, що знання недовговічні, а конкурентоспроможними в сучасних умовах можуть бути лише ті організації, менеджери яких не просто здобувають нові знання, а завдяки новим знанням розвивають творчість та таланти свої та своїх працівників. Залучення й утримання творчих людей у сучасних умовах є стратегічним завданням організацій, про що свідчить досвід найуспішніших компаній світу[40].

Коли кажуть про творчість менеджера, то мають на увазі його здібності до виходу за межі заданих умов життєдіяльності − ініціативу, потяг до нового, вміння переборювати труднощі тощо[41]. Ці здібності, за Уорреном Беннісом, не закладаються генетично, а є такими, які можна набути, звичайно, якщо є прагнення, мотивація та потрібний коефіцієнт розумових здібностей[42]. Є притча з цього приводу: “Якось Цезар зібрав гостей і попросив кухаря зробити таку страву, яка б усіх здивувала. Через деякий час кухар виніс велике блюдо варених раків. Але гості чомусь їх не брали. “Чому? − запитав Цезар, − це ж варені раки?” − “Так, − відповіли гості, − але ж вони ворушаться. А як можуть ворушитися варені раки?”. На що Цезар відповів: “Зверху, дійсно, лежать варені раки. А внизу є лише один живий рак, який ворушиться. Саме завдяки йому ворушаться і мертві раки, які є зверху”. Якщо менеджер творчий, розумний, відданий справі, має перспективне мислення, а через те й активний, то він зможе примусити рухатися пасивних людей.

Творчість −це діяльність людини, яка пройнята елементами нового, здатність до вдосконалення, розвитку, і спрямована на створення духовних та матеріальних цінностей[43]. На думку Абрахама Маслоу, Дугласа Макгрегора, Джона Адаїра, творчість −це робота, пов’язана зі служінням іншим людям. Тому, на відміну від праці, творчість є вищим і досконалішим типом діяльності. Творчість та її розвиток наповнюють діяльність людини новим змістом[44]. Її спонукальний мотив пов’язаний із внутрішніми потребами людини, її прагненням до самореалізації, до примноження своїх здібностей, талантів, можливостей і знань. А сама творчість як найпоширеніша форма діяльності, є основною нематеріальною складовою постекономічної революції[45]. Якщо раніше в поняття “глобалізація” вкладалося значення відсутності кордонів спочатку для товарів, а потім матеріалів, сировини та комплектуючих, то зараз це означає відсутність кордонів для інтелекту та творчості[46]. Відомий спеціаліст із менеджменту Коулсон-Томас пише: “Ми живемо у світі, в якому творча інтуїція та ініціатива можуть дозволити практично будь-якій організації, незалежно від її розмірів, досягти світового рівня”[47]. Пітер Сенге вважає, що поштовхом до творчості є не особисте бачення менеджера, а творча напруга, яка виникає внаслідок незбігання мрії та реальності. Оволодівши творчою напругою, зауважує Пітер Сенге, людина кардинально змінює своє ставлення до дійсності. Творча напруга виникає тоді, коли є мрія, бачення, і людина зіставляє мрію з реальністю. Менеджер породжує цю творчу напругу і керує нею в усій організації, а не тільки у власній голові. У цьому й полягає важливе завдання його праці[48].

Формування передумов творчої діяльності починається зі зміни цілей та характеру поведінки людини. Це індивідуальний процес, який приводить до формування більш досконалої особистості завдяки її власним зусиллям. Менеджери, які розуміють роль та значення творчості, активно культивують таку корпоративну культуру, що підтримує людей, готових до ризику, щоб допомогти їм сформувати нові ідеї. Білл Гейтс із цього приводу зауважує: “Ідеальним кандидатом для “Майкрософт” є людина, яка має досвід роботи в галузі нових технологій, а також така, що здатна швидко здобувати нові навички, щоб бути в курсі змін, які відбуваються. Компанії потрібні працівники − творчі люди, що володіють знаннями в галузі ринку, мають підприємницький дух і здатні вирішувати проблеми та працювати без детальних інструкцій, тобто самостійно”. Щомісяця в цій компанії розглядають резюме 10 тис. осіб, а за вищенаведеними критеріями відбирають для роботи лише 2 % з них[49]. Успіх самого Білла Гейтса, Майкла Делла, Рікардо Семлера та інших видатних менеджерів сучасності зумовлений, насамперед, їхнім творчим підходом до справи.

Ефективне управління творчими особистостями потребує від менеджерів нових якостей. Спонукати людину до творчості нескладно. Достатньо ініціативи й відповідних умов (наприклад, використати метод “мозкового штурму”). Проте часто люди мислять шаблонно та відповідають на ситуацію стандартними діями (“ми так ніколи не робили”). Шаблонність мислення призводить до втрати здатності творити. При цьому управлінські рішення, за всієї їх логічності, стають машинальними та втрачають зв’язок із дійсністю. У цьому полягає певний парадокс менеджменту[50]. Водночас справжня творчість ламає звичні правила, ось чому творчістю не можна управляти[51].

Уміння мислити нешаблонно, поза звичними рамками, продукувати нові ідеї, щоб успішно конкурувати на ринку, − це, за словами спеціалістів із менеджменту − “найвищий підприємницький талант” менеджера[52]. Один із видатних спеціалістів Том Пітере наголошує, що найважливіше завдання менеджера у XXI ст. − шукати та підтримувати таланти, які могли б генерувати ідеї та втілювати їх у життя. Талант −це видатні вроджені якості, особливі природні здібності людини[53]. Це здатність людини вирішити поставлене завдання оригінальним способом. Серед талановитих людей є невеличка частина тих, кого називають геніями. Геній −це здатність людини відчувати проблему і вирішувати її просто. Продукт діяльності таланту − це оригінальність, продукт діяльності генія − простота. Таланта цікавить результат, а генія − процес[54]. Доказано, що від таланта, яким керують стратегічно, отримують найбільшу віддачу. Тому успішні світові компанії платять великі гроші, щоб залучити до себе талановитих людей, цінують їх, створюють їм умови для творчої роботи. У компанії “Майкрософт” вважають, що якби 20 найталановитіших працівників вирішили покинути її, то компанія могла б опинитися на межі банкрутства[55]. Кілька років тому експерти “Мак-Кінзі” провели опитування 6 тис. управлінців із 50 найбільших корпорацій США. Виявилося, що тільки в 3 % із них талановиті люди отримують необхідну підтримку і швидко роблять кар’єру[56].

Тому менеджери повинні оволодіти таким умінням як управління талантами.Необхідно знати, як максимально розкрити можливості людини і як стратегічно їх використати. Менеджери повинні забезпечити такий розподіл робочих місць, щоб працівники застосовували максимум знань, максимум інновацій і мали максимальний вплив. Успішні організації підкреслюють, що їм не потрібні люди, які будуть працювати як автомати, а потрібні такі, які будуть керувати роботою автоматів. Такі компанії платять великі гроші з метою залучення до себе талановитих людей. Таланти − це дефіцитний і часто довго непомітний ресурс. Коли організація не буде використовувати потенціалу своїх талановитих працівників, то їх використає хтось інший. Якщо менеджери XXI ст. прагнуть, щоб талановиті люди розвивали свій максимальний потенційний рівень продуктивності та приносили максимальну віддачу, їх не варто використовувати на рутинній роботі[57]. На жаль, багато менеджерів не вміють знаходити талановитих людей у своїй організації, і тому намагаються “перекупити” талановитих спеціалістів. Це завдання досить складне, тому що “орли зграями не літають” (визначення Джека Уелча).

Водночас багато менеджерів зазначають, що працювати з талановитими людьми досить складно. Талановиті спеціалісти відрізняються значною мобільністю. Вони можуть піти будь-коли, робити те, що вважають за потрібне, оскільки мають власні “засоби виробництва”. Вони працюють, коли отримують задоволення від роботи, знають місію організації та вірять у неї, а також бачать результат своєї творчості. Рівень відповідальності у них часто буває нижчим, аніж “у нормальних людей”, їх легко дратують дрібниці, вони не терплять поряд із собою інших. Вони не допускають образ на свою адресу, хочуть співпрацювати з компанією на рівних, а не як її службовці. Водночас вони є хорошими генераторами нестандартних ідей, приносять компанії значний економічний прибуток. Тобто вигода, яку талановиті люди приносять компанії, компенсує затрати і зусилля менеджерів на взаємодію з ними. Враховуючи це (на думку Уоррена Бенніса), менеджери повинні жертвувати своїм “я”, щоб сприяти розкриттю талановитих працівників, знання яких у багатьох випадках можуть перевищувати їхні власні. Вміння знаходити, підтримувати та утримувати талановитих працівників є найціннішою якістю хорошого менеджера[58]. Тому завданням менеджера є спрямування енергії талановитих людей, а ціллю − зробити максимально ефективними специфічні навички та знання кожної талановитої людини[59].

Протягом десятиліть організації використовували такі ключові показники, як рентабельність інвестицій та рентабельність активів. У XXI ст., на думку спеціалістів із менеджменту, організації будуть використовувати коефіцієнт рентабельності талантівROT. Знання, що генеруються, будуть співвідноситися з інвестиціями у талант. Цей коефіцієнт показуватиме, чи наймають менеджери потрібних людей і наскільки ефективно використовують їх для досягнення успіху. ROT може бути кількісним або якісним показником, залежно від бажання керівника. Для того, щоб мати віддачу від внесків у таланти, менеджери повинні[60]:

– постійно виміряти коефіцієнт ROT;

– сприяти його поступовому зростанню;

– використовувати талановитих людей на різних позиціях в організації.

Коли захист власних інтересів поєднується з інтересом до позиції іншого, вірогідність творчого успіху підвищується. Лише організація, яка усвідомлює критичність існування талантів і постійно зосереджує свою увагу на пошуку талантів, стає успішною. І що важливо − вона має всі шанси бути переможцем у боротьбі за таланти, у вік інновацій, швидкості, творчості, у час так званої ери “економіки таланту”. Абрахам Маслоу в статті “Подальше дослідження людської природи” вказав на те, що справи, якими займаються творчі люди, є їх покликанням, а також те, що ці справи слугують іншим людям. А це приносить задоволення і віддачу, сприяє підвищенню конкурентоспроможності організації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль менеджера у створенні організації, що самонавчається	\|	Праця менеджера із впровадження інновацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.