Плацеботерапія

Плацеботерапія- один з варіантів психотерапії за допомогою непрямого навіювання або процесу навчання [13]. Розвиток психофармакології і впровадження в медичну практику все нових психотропних засобів сприяли збільшенню випадків, коли застосування тих або інших препаратів супроводжувалося позитивним або негативним ефектом, не відповідним очікуваній дії.

В зв'язку з цим при випробуванні нових медикаментозних препаратів стали широко використовувати лікарські форми, що отримали назву “плацебо”. При прийомі “пустушки” (плацебо-препарат імітує за кольором, смаку, запаху досліджуваний, але містить замість компонентів, що діють, індиферентні) одна третина як хворих, так і здорових випробовуваних повідомляють про результативність медикаменту.

Плацебо-тести дозволили виявити людей з позитивним і негативним плацебо-ефектами і осіб, при дослідженні яких скільки-небудь істотний плацебо-ефект був відсутній (плацебо-нонреактори).

Плацебо стали призначати і на тривалий час для непрямої (озброєною) психотерапії або так званої плацеботерапії (медикаментозної психотерапії).

Складовою плацебо-ефекту єпроцеси навчання (умовні рефлекторні механізми і моделювання). Якщо умовно-рефлекторне навчання пояснює тривалість плацебо-реакцій (наприклад, при прийомі плацебо-транквілізаторів плацебо-реакції можуть зберігатися протягом 2-3 років), то моделювання робить зрозумілою їх залежність від особи лікаря і хворого.

Найбільш виражені плацебо-реакції спостерігаються у пацієнтів гіпнабельних, комфортних, боязких, готових до безумовної співпраці з фахівцем. Особа психотерапевта, що призначає ліки, завжди вирішальним чином відбивається на плацебо-ефектах і тим самим на дії будь-якого медикаменту.

Ефективність психотерапії за допомогою плацебо у різних лікарів різна, але у одного і того ж повторюється. Результати лікування залежать від здібності фахівця до психотерапевтичної комунікації і його переконаності в дієвості препарату і тоді, коли застосовується плацебо.

На ступінь вираження плацебо-ефекту впливає безліч різних чинників:

1) ступінь новизни предмету, його доступність;

2) упаковка; реклама;

3) характер інформації, що міститься в анотації до препарату;

4) попередня ефективність ліків у конкретного хворого;

5) його установка на психотерапію, фізіотерапію або лікарські засоби;

6) відношення пацієнта до фахівця, що призначає препарат;

7) відношення лікаря до ліків;

8) установка лікаря на психотерапію або біологічну терапію;

9) “репутація” ліків серед інших хворих;

10) ствлення до препарату членів сім'ї [24].

Дослідник І. Лапін [16] описав сімейний, зокрема батьківський плацебо-ефект, під яким розуміють високу позитивну (або негативну) оцінку родичами змін стану хворого, який отримує плацебо. При цьому ні сам пацієнт, ні члени сім'ї, які оцінюють зміни, що відбуваються у пацієнта, не знають, який препарат призначений. Таким чином, призначаючи плацебо, психотерапевт повинен враховувати, хто з близьких найбільше авторитетний для хворого в питаннях його лікування, а також їх відношення до лікування останнього.

Позитивний батьківський плацебо-ефект покращує “терапевтичне” середовище в сім'ї, підвищує відчуття оптимізму, сприятливо впливає на стан хворого.

Оцінити ефективність медикаментозного лікування можна лише з урахуванням плацебо. Як відзначають дослідники Р. Конечний і М. Боухал, відомими ліки стають тим швидше, чим більша участь в їх розповсюдженні приймає плацебо-ефект.

Плацебо-ефект можна використовувати як з терапевтичною метою, так і з діагностичною. В умовах клініки плацебо можна застосовувати на першому етапі лікування такого поширеного розладу, як порушення сну. Якщо безсоння виникло або було зафіксоване по механізму тривожного очікування, застосування плацебо дає позитивний ефект. Плацебо виявлялося ефективним також для дезінтоксикації пацієнтів, які довгий час приймали барбітурати, або при створенні сприятливих умов для вищої ефективності снодійних засобів.

Найбільш вираженим дія плацеботерапії є при хронічних захворюваннях. Плацебо-ефект особливо виражений при занижених дозуваннях препаратів і якщо унаслідок соматичного звикання можна сподіватися лише на прояв ефекту сугестії.

Інтенсивність плацебо-реакцій безпосередньо залежить від ступеня вираженості психоемоційних і психосоціальних чинників, пов'язаних із захворюванням.

При неврозах плацебо-ефект знижується у міру того, що обтяжує психопатології, наприклад тривожного синдрому з послідовним приєднанням до нього соматичних проявів, фобічеськіх, депресивних і обсесивних розладів.

Дослідник А. Шапіро стверджує, що плацебо-ефект - це “чинник популярності і ефективності будь-якого з численних методів психотерапії”. Очікування хворим користі від лікування саме по собі може мати стійкий і глибокий вплив на його фізичний і психічний стан.

Ефективність психотерапії в певній мірі залежить також від здатності лікаря переконати пацієнта в сприятливому результаті лікування, а це означає, що плацебо-ефект виявляється в кожному контакті “психотерапевт - хворий”. Плацебо-ефект може бути носієм неусвідомлюваних елементів взаємин лікаря і пацієнта, наприклад проявів агресії, опору, захисту.

Таким чином, жоден медикамент або яка-небудь психотерапевтична дія не позбавлені плацебо-сугестівного ефекту. Цей ефект можна систематично використовувати як плацеботерапію, що входить в комплексне лікування [24].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протипоказанням для гіпносугестії є психози, перш за все шизофренія. Не слід застосовувати гіпносугестію до людей з інфарктом міокарда і гострим порушенням мозгового кровообігу.	\|	Сутність самонавіювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.