Протипоказанням для гіпносугестії є психози, перш за все шизофренія. Не слід застосовувати гіпносугестію до людей з інфарктом міокарда і гострим порушенням мозгового кровообігу.

Глибина гіпнозу. Між станом неспання і глибоким гіпнотичним трансом існує гамма проміжних станів. Прийнято розрізняти три стадії гіпнозу (Бернгейм розрізняв дев'ять стадій, Льебо - десять): легкий гіпноз (сонливість), середній (гіпотоксія) і глибокий (сомнабулізм). Цю класифікацію запропонував В. Бєхтєрєв (1911) і надалі розробляли А. Форель (1928), Е. Катков (1956), В. Рожнов (1985).

Перша стадія. Пацієнт знаходиться в легкому дрімотному стані, не втрачає зв'язку з тими, хто його оточує, хоча відчуває слабкість в тілі і важкість вік, може за власним бажанням розплющити очі, посувати кінцівками, перервати сеанс. По суб'єктивному звіту пацієнт сплячим себе не вважає.

Друга стадія. Характеризується вираженою сонливістю пацієнта, м'язовою слабкістю, притупленням органів чуття, втратою довільних рухів, пасивною підпорядкованістю навіюванню. Орієнтація зберігається. Можливе навіювання каталепсії - воскової гнучкості м'язів з тривалим збереженням доданих незручних поз. При словесному звіті пацієнт стверджує, що під час сеансу знаходився в стані дрімоти, чув навколишні шуми і розмови, міг би розплющити очі і поворушити кінцівками, але “не хотів цього робити”. Наголошується часткова гіпнотична постамнезія.

Третя стадія. Характеризується порушенням у пацієнта орієнтації і повною гіпнотичною постамнезією. В стані гіпнозу пацієнт не сприймає ніяких зовнішніх подразників і підтримує рапорт тільки з психотерапевтом, що загіпнотизував його. Пацієнта можна примусити ходити, відповідати на питання, виконувати складні дії відповідно навієній ситуації.

На цій стадії гіпнозу можна добитися вікової регресії з поведінкою і мовною продукцією, відповідними навіюваному віку. Можливі навіювання повної втрати чутливості до больових подразників і виключення інших аналізаторів. На цій стадії можливе гіпнотичне постнавіювання, зокрема навіювання відсутності амнезії.

Досвідчений психотерапевт зазвичай точно уловлює глибину гіпнотичного трансу і залежно від цього змінює формулу навіювання. Про глибину трансу можна до певної міри судити по диханню пацієнта (воно стає спокійним і поверхневим), відсутності тремтіння вік, ковтальних рухів, реакцій на постійні звуки, за кольором шкіри особи і т.д.

Свідчення і протипоказання до застосування гіпносугестівної терапії. Прямим показанням до застосування навіювання в гіпнозі є істеричний невроз.

Особливо ефективна дія гіпносугестівної терапії при істеричних моносимптомах: паралічах, розладах мови, слуху, амнезіях, заїканні і т.п.

Разом з тим цей вид лікування показаний при психогенному мутизмі, невротичному заїканні, респіраторних тиках, алергічних імунних порушеннях, порушеннях сну, неврастенії. Невроз нав'язливих станів і різні фобії краще знімаються при груповій психотерапії і класичному психоаналізі.

В цьому випадку вдається добитися позитивних результатів: можна зменшити тривогу, емоційну напругу, зафіксованість на нав'язливих станах.

Гіпносугестівну терапію доцільно застосовувати при психогенних депресіях, сексуальних неврозах, початкових формах гіпертонічної хвороби, різних алергічних станах.

Добре знімаються гіпнотичним навіюванням деякі форми порушення серцевого ритму, тривога і депресія у хворих, що перенесли інфаркт міокарда.

Показана гіпносугестівна терапія і при наркоманії, алкоголізмі і табакокурінні.

Окрім професійних знань на ефективність гіпносугестівної терапії істотно впливають особисті якості психотерапевта. Головне, щоб психотерапевт сам вірив в можливості гіпносугестівної терапії і сподівався на лікування пацієнта. Мають значення також стать психотерапевта, його вік, манера спілкування, зовнішній вигляд, тембр голосу, репутація. Кожен психотерапевт має власний діапазон лікувальних можливостей, який залежить перш за все від його особистісно-типологічних особливостей.

Особливу увагу психотерапевт повинен звертати на постановку голосу, гучність і образність мови. В процесі лікувального навіювання велике значення разом з сенсом слів, що вселяються, мають голосова характеристика їх вимовлювання, інтонація, гучність, виразність мові.

Ефективність гіпносугестівної терапії багато в чому залежить від уміння психотерапевта занурити пацієнта в гіпноз, від техніки гіпнотизації. Під час сеансу пацієнтові потрібно рекомендувати менше зосереджуватися на окремих словах гіпнотизера або на окремих відчуттях, орієнтувати його на пасивну підпорядкованість, перехід в стан дрімоти [31].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природа гипнозу	\|	Плацеботерапія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.