Вакуолярна мієлопатія.

Васкулярний нейроСНІД.

Гострий менінгоенцефаліт.

СНІД-деменція (ВІЛ-енцефалопатія).

Психічні порушення у хворих на СНІД.

Виділяють психічні розлади, пов'язані з реакцією особистості на факт захворювання СНІД, і психічні розлади в результаті органічного ураження головного мозку.

Першою психологічною проблемою, з якою зіштовхуються хворі на СНІД, є їхня соціальна ізоляція. У них розпадаються родини, від них відмовляються родичі й друзі, їх часто необґрунтовано звільняють із роботи. Навіть у лікарні в спеціалізованому відділенні вони почувають «стіну» між собою й навколишніми: лікарі й медичний персонал розмовляють із ними на відстані витягнутої руки, намагаються до них не доторкатися, іноді відверто виражають їм свою бридливість, відмовляються виконувати необхідні їм медичні маніпуляції.

Незважаючи на наявність у багатьох країнах законів, що захищають хворих на СНІД, на практиці вони не виконуються. Особливо тяжке положення ВІЛ-інфікованих дітей. Їх виключають зі шкіл, позбавляють спілкування з однолітками. Все це викликає у хворих на СНІД негативну реакцію, приводить до розвитку реактивних психічних розладів і може обумовлювати здійснення ними різних асоціальних учинків.

Психологічний стрес від наявності невиліковного захворювання, внутрішньо сімейні, соціальні проблеми при наявності у хворих різної виразності неврологічних і психічних порушень надзвичайно ускладнюють їхнє життя. Саме із цим зв'язують високу частоту суїцидів серед них.

Ураження нервової системи є у 90% хворих на СНІД, хоча клінічні неврологічні ускладнення виявляють лише у 50-70% випадків. У 10% пацієнтів ураження нервової системи є першим клінічним проявом захворювання.

Ураження нервової системи у разі ВІЛ-інфекції та СНІДу може бути первинним, коли вірус безпосередньо діє на нервову систему, та вторинним, зумовленим опортуністичними інфекціями і пухлинами, що розвиваються у хворих на СНІД в умовах імунодефіциту.

Основні клінічні форми первинного нейроСНІДу:

5. Ураження периферійної нервової системи.

Іноді, починаючи з перших тижнів ВІЛ-інфікування і протягом приблизно трьох місяців, може спостерігатися гостра чи підгостра клінічна картина транзиторного енцефаліту і менінгіту. На тлі загального погіршання стану здоров'я і характерних неврологічних проявів з'являються астенія, мінливість настрою, напади. При розгорнутих соматичних і неврологічних ознаках відбувається потьмарення свідомості, сплутаність.

СНІД-деменція. Початок енцефалопатичних розладів, як правило, є малопомітним. Психічні порушення здебільшого починаються з особистісних змін, коли у хворих зменшується здатність до спілкування, втрачається почуття гумору, властива їм до хвороби діловитість змінюється зниженням ініціативи та працездатності, байдужістю і бездіяльністю, звужується коло інтересів. Ці зміни швидко наростають і за 2-3 місяці, з'являються грубі порушення, а іноді й "дивна поведінка": хворі можуть помочитися в раковину на кухні чи в шухляду меблів, зробити це в присутності інших, просто в лікарняному коридорі. При цьому хворі можуть жалітися тільки на швидку стомлюваність, деяку слабкість.

Звертають на себе увагу порушення пам'яті на поточні події, а згодом поступово забуваються події віддаленого минулого, аж до нездатності називати імена близьких родичів, упізнавати їх. При амнестичній дезорієнтованості більш виразними бувають ознаки порушень хронологічного орієнтування, тоді як відносно збереженим дуже довго залишається аутопсихічне орієнтування. Порушення пам'яті можуть виявлятися по типу фіксаційної амнезії, з яскравими конфабуляціями та псевдоремінісценціями.

Наростаючим порушенням пам'яті відповідає прогресуюче зниження здатності до інтелектуальної діяльності. Поряд із наростаючими інтелектуально-мнестичними розладами підсилюються розлади мови, її організації, розуміння зверненої мови. Відбувається прогресування процесу з розвитком тяжкого слабоумства.

У термінальній стадії захворювання можуть з'явитися мутизм, ступор, нетримання сечі, калу, втрата зору та параплегія. Разом із зростанням загальномозкових явищ, затяжною лихоманкою може порушуватись і свідомість хворих від початкових явищ сплутаності аж до її виключення у ступені сопору і коми. Смерть може наступити за 2 місяці, від моменту виникнення грубих психічних порушень і за 3-6 місяці, з часу переходу ВІЛ-інфекції у стадію розгорнутих клінічних проявів СНІДу.

ВаскулярнийнейроСНІД. У 20% хворих на СНІД виявляють мозковий інсульт, для якого характерний хвилеподібний характер, розлади свідомості.

Вторинний нейроСНІД є наслідком активізації опортуністичних інфекцій. Клінічні форми:

1. Прогресуюча багатовогнищева лейкоенцефалопатія (характеризується прогресуючою деменцією, смерть за 6-9 місяців).

2. Менінгоенцефаліти (токсоплазмозний, криптококовий, герпетичний, цитомегаловірусний, протозойний).

3. Абсцес мозку.

4. Церебральний васкуліт.

5. Новоутворення ЦНС (лімфома мозку, саркома Капоші, недиференційовані пухлини).

Читайте також:

Вакуолярна система

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інфекційні психози.	\|	Післяпологові психози, психічні розлади у жінок у період клімаксу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.