Інфекційні психози.

Психічні порушення при гострих інфекціях зумовлені інтоксикацією головного мозку, викликаною мікроорганізмами та їх токсинами.

Для інфекційних захворювань з вираженою інтоксикацією і високою температурою найбільш типовим є делірій. Інфекційні делірії переважно виникають у дітей, а також в осіб, що хворіють на алкоголізм (навіть у тих хворих, які протягом останніх років не вживали алкоголь) або в осіб, що перенесли захворювання нервової системи. Такі хворі потребують цілодобового індивідуального нагляду і тимчасової м’якої фіксації до ліжка. Психози, що супроводжуються інфекційним делірієм мають сприятливий прогноз і закінчуються повним одужанням.

Значно рідше інфекційні хвороби можуть викликати аменцію, запаморочливістани або онейроїд.

Розвиток аменції свідчить про різке погіршення загального стану хворого, що є загрозою для його життя. Такі хворі потребують особливої уваги. Хворі не знають, де вони знаходяться, не здатні зв’язувати свої сприймання в одне ціле, рухи їх безладні. Хворі поводяться неспокійно в ліжку або підводяться і кудись йдуть. Вони самостійно не їдять, нерідко випльовують їжу, неохайні, мовний контакт з ними неможливий. Характерний зовнішній вигляд таких хворих: очі блищать, на запалих щоках рум’янець, запечені, потріскані губи, сухий язик. Тривалість аментивного стану – тижні або місяці.

Прогноз інфекційних психозів, що супроводжуються аменцією, несприятливий. Якщо захворювання не закінчується летально – розвивається психоорганічний синдром. Найчастіше аментивний синдром з’являється при черевному тифі або в термінальній стадії будь-якого соматичного чи інфекційного захворювання.

Сказ. Продромальний період складає 3-8 тижнів після укусу хворою твариною. Початок хвороби характеризується різким підвищенням чутливості до всіх подразників, відчуттям тривоги, страху. В подальшому приєднуються судоми, спазми, які виникають під впливом зовнішніх подразників (світло, звуки, запахи), гідрофобія (спазми м’язів глотки, стравоходу при спробі зробити ковток води). У розпалі хвороби спостерігаються судоми, сутінкові стани свідомості з вираженим психомоторним збудженням, агресією. Термінальна (паралітична) стадія хвороби перебігає при ясній свідомості.

Пневмонії. Розвиток психозів характерний для крупозної пневмонії. Стан хворого погіршується ввечері та вночі: порушується орієнтація, з’являються галюцинації, хворі кудись біжать, їх «тягне» до вікон та дверей. У важких випадках можливий розвиток делірію і вдень.

Епідемічний енцефаліт. У гострому періоді спостерігаються деліріозні та деліріозно-аментивні стани з тривогою, різким збудженням, особливо вночі, типовими порушеннями сну. В хронічній стадії розвивається симптом паркінсонізму. Для нього характерні сповільнення психічних процесів, зниження потягів. Хворі надокучливі, схильні до цинічних жартів, гіперсексуальні. Ці зміни спостерігаються частіше, ніж виражене зниження пам’яті і деменція.

Сифілітичні психози. Виділяють сифіліс мозку та прогресивний параліч. Вони виникають через декілька років після перенесеного сифілісу приблизно у 10-12% хворих. Ризик виникнення сифілітичних психозів зростає при зловживанні алкогольними напоями, при недостатньому і несвоєчасному лікуванні з приводу сифілісу, наявності додаткових факторів (ЧМТ, соматичні захворювання тощо).

Прогресивнийпараліч виникає через 10-15 років після перенесеного сифілісу (при відсутності лікування або неправильному лікуванні). Нині він зустрічається дуже рідко (хворі на прогресивний параліч становлять 0,3-0,5% від загальної кількості хворих психіатричних лікарень).

Розрізняють три стадії у перебігу хвороби:

· Псевдоневрастенічна;

· Розгорнутого захворювання;

· Стадія маразму.

Перша стадія (псевдоневрастенічна) характеризується вираженою астенічною симптоматикою: загальна слабість, дратівливість, емоційна нестійкість, швидка втомлюваність тощо. Відмічається зниження пам’яті, іноді хворі здійснюють безглузді, безтактні вчинки, брутально жартують. Ця стадія хвороби триває 2-3 місяці, для неї характерні неврологічні прояви прогресивного паралічу: зіничні порушення (міоз, мідріаз, анізокорія, неправильна форма зіниць), відсутність реакції зіниць на світло при збереженні її реакції на конвергенцію та акомодацію, парез лицевих м’язів, фібрілярні посмикування м’язів язика, порушується мова і письмо тощо. Відмічаються позитивні серологічні реакції крові та ліквору на сифіліс.

При відсутності лікування хвороба прогресує, основний симптом стадії розгорнутого захворювання – прогресуюче недоумство. Розрізнять кілька форм прогресуючого паралічу:

1. Проста (дементна) форма характеризується наростаючим слабоумством, благодушно-ейфорійним настроєм, деградацією особистості. Неухильно знижується пам’ять, рано втрачається критичне ставлення до свого стану. Розвивається глобарне слабоумство.

2. Експансивна форма характеризується піднесеним настроєм, переоцінкою хворим своїх можливостей, маячними ідеями величі, багатства, в яких нерідко поєднуються велике і мізерне. Наприклад, хворий запевняє, що йому належать всі банки світу і маленька перукарня на цій самій вулиці за рогом. Значно виражене слабоумство і відсутнє критичне ставлення до свого стану. Хворі купують безліч непотрібних їм речей, прикрашають свій одяг орденами, екстравагантними бантиками, стрічками з паперу, картону, вовни. Хворі називають себе іменами великих полководців, імператорів, геніальних винахідників і відповідно себе поводять.

3. Депресивна форма. Переважають депресивний настрій та маячні ідеї іпохондричного та нігілістичного характеру («внутрішні органи не працюють, вони зсохлись, атрофувались»), ідеї самозвинувачування.

4. Ажитована форма відрізняється різким раптовим збудженням, є найнесприятливішою, хворі гинуть у стані кахексії.

Третя стадія – маразм – характеризується повним психічним та фізичним розпадом. Хворі втрачають елементарні навички, неохайні. Хворі нерухомі, не можуть себе обслуговувати, виконують лише некоординовані рухи, можливі розлади ковтання.

У зв’язку з трофічними порушеннями у них часто виникають пролежні, контрактури, легко відбуваються переломи кісток (патологічні переломи). У стадії маразму у хворих спостерігається нетримання або затримка калу та сечі. Усе це пояснює труднощі догляду за хворими.

Смерть настає від вторинної інфекції, від інсультів або фізичного виснаження. Пат анатомічно знаходять виражені атрофічні зміни у лобних частках головного мозку.

Лікування при прогресивному паралічі полягає у прищеплюваннях малярії. Метод інфекційної терапії запропонував наприкінці ХІХ ст. одеський лікар А.С. Розенблюм, який помітив, що хворі на прогресивний параліч, захворівши на поворотний тиф, психічно одужують. Це повідомлення залишилось непоміченим. На початку ХХ ст. Австрійський психіатр Ю. Вагнер-Яурег запропонував метод прищеплювання малярії, за що отримав Нобелевську премію. У хворого на малярію на висоті нападу беруть 5 мл крові і вводять п/ш хворому на прогресивний параліч. Через 8-10 днів починаються напади прищепленої малярії. Після 10-12 нападів починають лікуванні малярії акрихіном, потім проводять протисифілітичне лікування.

У разі відсутності донорів, хворих лікують сульфозином (1-2% стерильний розчин сірки у персиковому маслі).

Сифілісмозку розвивається через 3-5 років після зараження. Захворювання розглядають як прояв ІІІ стадії сифілісу. Воно характеризується первинним ураженням судин головного мозку, його оболонок, утворенням гум у мозковій речовині.

Для сифілісу мозку характерне первинне ураження судин головного мозку, його оболонок, утворення гум у мозковій речовині.

Психопатологічні симптоми представлені неврозоподібними розладами, галюцинаціями, маячними ідеями, розладами свідомості, симптомами психоорганічного синдрому. При сифілісі мозку розвивається лакунарне слабоумство.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Потрібно пам’ятати, що в загальній практиці 8% депресивних хворих не купують призначені ліки, а 25% передчасно припиняють лікування.	\|	Вакуолярна мієлопатія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.