Профілактика ВІЛ/СНІД серед ін’єкційних наркоманів.

Вживання наркотичних речовин поступово перетворилось на велику соціальну та медичну проблему, і в першу чергу, через підвищений ризик інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров (гепатити В та С). В Україні саме споживачі ін'єкційних наркотиків є основною групою ризику щодо ВІЛ-інфікування - понад 65% споживачiв iн’єкційних наркотиків є ВІЛ-позитивними.

Боротьба з наркоманією – проблема глобальна. ВООЗ у співробітництві з Об’єднаною програмою ООН, ЮНЕЙДС і Радою Європи на основі існуючих у світі прикладів результативної практики сформульовано п’ять основних принципів ефективної профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вводять наркотики шляхом ін’єкцій (“Принципи профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотики” ):

· інформаційна робота й освіта;

· забезпечення легкої доступності соціальних служб і служб охорони здоров’я;

· активна роз’яснювальна робота серед споживачів ін’єкційних наркотиків;

· забезпечення споживачів ін’єкційних наркотиків стерильними ін’єкційними інструментами і дезінфікуючими матеріалами;

· надання споживачам ін’єкційних наркотиків можливості отримувати замісну терапію.

Одним з основних інструментів профілактики поширення ВІЛ/СНІД у світі є замісна терапія. Ефективність замісної терапії в тому, що вона дає змогу залежним споживачам відмовитися від вживання опіатів, значно зменшити ризик, пов'язаний з ін'єкціями (ВІЛ, гепатити, інфекції тощо), стабілізувати здоров'я, стати соціально активними. Крім цього - вона є необхідною передумовою для проведення антиретровірусної терапії. Замісна терапія широко використовується в зарубіжних країнах вже майже 40 років. З 2006 року препарати для замісної підтримувальної терапії, а саме метадон, віднесені ВООЗ до препаратів першої життєвої необхідності. В багатьох з них ін'єкційний шлях поширення ВІЛ-інфекції сьогодні не перевищує 10%. Понад 90% замісної терапії в ЄС надається у формі лікування метадоном.

Пацієнти для замісної терапії відбираються відповідно до затверджених критеріїв, серед яких обов'язковими є: тривалий стаж вживання, неодноразові спроби лікування, наявність важких супутніх захворювань: ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатити тощо, складні соціальні проблеми, що означає, що не всі підряд, а тільки найважчі споживачі наркотиків можуть бути залучені до таких програм.

Впровадження замісної терапії в Україні - один з шляхів, що може суттєво вплинути на призупинення епідемії поширення ВІЛ/СНІДу та взяття її під контроль.

Замісна терапія розглядається як варіант для наркозалежних людей, які фактично не можуть припинити вживання ін'єкційного наркотику, навіть якщо прагнуть це зробити.

Найширше з препаратів – замінників використовується метадон. В останні роки все більшої популярності набуває бупренорфін – препарат, що має змішані властивості (агоніст - антагоніст).

Одним з вагомих аргументів на користь замісної терапії - є її позитивний вплив на зниження кримінальної активності споживачів наркотиків, що констатується у більшості країн, де застосовується вказаний метод.

Препарати коноплі (канабіноїди)

Різні сорти коноплі ростуть в країнах Азії, Африки та Південної Америки. Найбільшу концентрацію канабінолів має індійськаконопля. В країнах Європи та Північної Америки більше поширена марихуана ( в перекладі з португальської – «той, що п’янить»). В Європі частіше використовується верхня частина рослини з листям («план», «ганджа»). Рослини, що ростуть в південних регіонах виділяють більше смоли для захисту від сонця – з цієї пилу смоли виготовляється гашиш, який має найбільш виражений психоактивний ефект.

Гашиш відомий з давніх часів як лікарський засіб проти кашлю. Його психоактивні властивості широко використовувались в ритуальних цілях (орден асасинів використовував гашиш для тренування воїнів «жертвуючих собою заради віри»). В Європу гашиш був завезений з Алжиру. Французький лікар Моро де Тур запропонував своїм друзям спробувати печиво з гашишем. Ефект був приголомшуючим, був організований незвичний клуб «Клуб любителів гашишу», дуже популярний серед літераторів.

У ХХ ст. Вживання коноплі набуло небувалого поширення майже в усіх країнах, особливо у США в часи «сухого закону».

Зважаючи на повільний розвиток залежності від цих препаратів, а також їх невелику шкідливість порівняно з важкими наркотиками, у країнах Європи законодавство відносно зловживання марихуаною досить м’яке. З метою декриміналізації препаратів проводиться активна кампанія за їх легалізацію.

На сьогодні, у якості лікарських засобів препарати коноплі майже не використовуються.

Форми вживання: паління, у вигляді жуйки, чаю, додають до їжі. Останнім часом розповсюджена «хімка» - розмочена у формальдегіді і висушена перед палінням конопля. Гашиш проявляє одночасно збудливу, ейфоризуючу та галюциногенну дію.

Гостре сп’яніння:

Ейфорія, напади невмотивованого сміху, бажання співати, танцювати, руховий неспокій, прискорене непослідовне мислення, безладність мови, гіпертрофія чутливого компоненту всіх переживань, можливість розвитку яскравих зорових ілюзій.

Спостерігають емоційну лабільність: ейфорія раптово і невмотивовано змінюється на розгубленість, страх втратити розум, відчуття спустошеності, сорому. З’являється відчуття нереальності – дереалізація та деперсоналізація. Порушується сприймання характеру та інтенсивності звуків, розмірів предметів (часто збільшення, видовження).

Сп’яніла людина відчуває сильну спрагу та голод, але вживає лише гарячу воду, тому що холодна вода і їжа викликають майже миттєве витвереження. Досвідчений наркоман задовольняє відчуття голоду тільки після всіх фаз сп’яніння або при необхідності швидкого витвереження.

Характерною ознакою колективного приймання препаратів коноплі є взаємоіндукція емоційних переживань. Варто одному засміятись – миттєво безпідставно регоче вся група, в когось з’явилось відчуття страху – в усіх розвивається паніка.

Об’єктивні ознаки: гіперемія обличчя і склер (симптом червоних очей), очі блищать, зіниці розширені, непереносимість світла, сухість язика і губ, порушення координації рухів, тахікардія, тахіпное, гіпертензія, гіперрефлексія.

При значному передозуванні наркотику може розвинутись оглушення, яке інколи переходить у сопор або кому.

Вживання без залежності. Протягом перших років помірного епізодичного вживання марихуани (1-2 рази на тиждень) явних ознак синдрому залежності не спостерігається. Деякі вчені ставлять під сумнів можливість формування фізичної залежності від канабіноїдів.

Наркоманія.

При частому (до декількох разів на день) вживані марихуани синдром залежності може формуватись досить швидко. Хвороба має 3 стадії перебігу:

І стадія – фізіологічна дія марихуани починає змінюватись: сп’яніння перебігає без страху та тривоги , зменшується тахікардія, мідріаз. Паління стає систематичним. Зростає толерантність. Синдром психічної залежності представлений обсесивним потягом до наркотику.

ІІ стадія – з’являються ознаки фізичної залежності. Наркотик стає головним стимулятором життєвої активності. Толерантність зростає. Формується компульсивний потяг до наркотику.

Абстинентний синдром розвивається досить повільно, протягом місяців і триває від 3-14 діб до 1 міс. Клінічно абстинентний синдром проявляється мідріазом, тремором, гіперрефлексією, підвищенням АТ, пульсу, дихання, сенестопатичними скаргами (відчуття свербіння, поколювання, повзання на шкірі та під нею), з’являється утруднене дихання, відчуття стиснення у грудях, серці, голові, відчуття ломки в поперековій ділянці хребта.

ІІІ стадія розвивається після 9-10 років постійної наркотизації. Відбувається падіння толерантності, наркотик має лише тонізуючий ефект, поза інтоксикацією наркоман анергічний, форма вживання – систематична.

Наслідками залежності є прогресуюче зниження енергетичних ресурсів, фізичне та психічне виснаження, розвиток психозів, які можуть призводити до інвалідізації. Хронічна інтоксикація канабіноїдами є провокуючим фактором у розвитку шизофренії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЛАН ЛЕКЦІЇ	\|	Профілактика вживання препаратів коноплі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.