• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

ЛЕКЦІЯ №12-13

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

Наркоманія, характеристика окремих її видів, етапи лікування. Експертиза. Прогноз. Наркоманія та СНІД.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

За короткий проміжок часу наркоманія в Україні досягла рівня країн Європи. Зростання частоти захворювання на важкі хімічні види залежностей призводить до медичних, соціальних (поширення СНІДу, втрата працездатності особами молодого та середнього віку, їхня деградація) та юридичних (крадіжки, асоціальна поведінка наркоманів) наслідків.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Види наркоманії ; основні методи лікування; шляхи передачі ВІЛ-інфекції; клініку СНІДу; профілактичні заходи; особливості догляду, нагляду за пацієнтами.

1. Зловживання опіатами.

2. Наркоманія і СНІД, методи профілактики.

3. Канабіноїдна наркоманія.

4. Зловживання стимуляторами.

5. Зловживання снодійними препаратами та транквілізаторами.

6. Зловживання галюциногенами.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

«Медсестринство в психіатрії» за редакцією д. мед. н. О.С. Чабана, Тернопіль «Укрмедкнига» 2001

«Психіатрія» Г.Т.Сонник, О.К.Напрєєнко, А.М.Скрипніков Київ «Здоров’я» 2006

Опіати

Використання опіуму в медицині та з метою отримання задоволення найбільшого розповсюдження набуло на Близькому Сході серед мусульман, адже сувора заборона Кораном вживання алкоголю не стосується опіатів.

Арабські торгівці привезли опіум до Китаю. Залежність від препаратів опіуму в цій країні вперше була визнана соціальною проблемою. На той час в Китаї чисельність опіумних наркоманів сягнула 15-20 % населення.

Розвиток фармакології лише сприяв поглибленню проблеми. У 1803р. Німецький фармаколог Сертурнер навчився виділяти морфін – основний активний елемент опіуму, який вдесятеро сильніший за своєю дією за опіум-сирець.

Винахід шприца зробив морфін головним знеболюючим засобом при тяжких пораненнях. Через це в США залежність від морфіну мала назву «солдатська хвороба». Лише потім з’ясувалось, що позбутись залежності часто є складнішим, ніж вилікувати рани.

Наприкінці ХІХ ст був синтезований героїн, сильніший за опіум в десятки разів. Його використовували в медицині, а вже через декілька років стало зрозумілим, що він викликає чи не найтяжчу з відомих людству залежностей.

У сучасному суспільстві відомо багато різних видів опіатів, які отримують з різних сортів маку – морфін, кодеїн, тебаїн; синтетичні опіати – промедол, трамадол, омнопон, героїн, фентаніл.

Основний спосіб вживання – внутрішньовенні ін’єкції.

У США та Європі опіатом вибору залишається героїн та його похідні (фентаніл – «білий китаєць», синтетичний препарат, який в 20 разів переважає героїн, використовується спецслужбами як бойова отруйна речовина).

В Україні через високу ціну на героїн та жорстокі обмеження до офіційних наркотичних речовин використовують частіше опіати домашнього приготування – екстракт із висушених головок опійного маку (макової соломки). Він насить назву «ширка», «чорний розчин». «Ширка» за силою дії значно перевищує офіційні опіати: 1мл її відповідає 10-60мл 1% розчину морфіну, але поступається сучасному героїну. Окрім того, макову соломку жують, палять, роблять з неї відвари.

Гостре сп’яніння складається з 4 фаз:

І фаза – проявляється через 10-30 сек після ін’єкції відчуттям тепла в кінцівках, шиї, животі, яке супроводжується враженням легкого погладжування шкіри. Обличчя червоніє, зіниці звужуються, з’являється сухість у роті. Голова здається легкою, в грудях «розпирає від радості», з’являється відчуття «просвітлення». Свідомість при цьому звужена, людина зосереджена виключно на тілесних відчуттях, може застигати в незручних позах.

Цей стан на жаргоні наркоманів називається «приходом» і триває до 5 хв, з часом він поступово скорочується. При прийомі таблеток кодеїну ця фаза змазана, супроводжується різкою гіперемією та свербінням шкіри обличчя, набряками різних частин тіла.

ІІ фаза характеризується благодушною легкістю, лінивим задоволенням, тихим спокоєм. Сп’янілі в цій фазі мляві, малорухливі, в кінцівках відчувають обважнілість та тепло. Характерне приємне свербіння шкіри, мрієподібні фантазії, візуалізація уявлень. Мрії змінюють одна одну, зовнішні подразники сприймаються в перекрученому вигляді. Іноді може спостерігатись рухова активність, жестикуляція. Тривалість фази – 3-4 год.

ІІІ фаза являє собою поверхневий сон тривалістю 2-3 год.

ІV фаза – фаза післядії, характеризується поганим самопочуттям, головним болем, неспокоєм, тривожністю. Може спостерігатись нудота, запаморочення, дрібний тремор рук, язика, повік.

Зловживання без залежності. Перші ін’єкції, як правило, роблять в компанії наркозалежних та з їх допомогою. Враховуючи сильний ейфоризуючий ефект, який настає у 60% вживаючих з першого разу, майже одразу виникає психологічна потреба у повторенні відчуттів. Через це зловживаня без фізичної та психічної залежності триває дуже короткий проміжок часу. Швидко наркотизація стає регулярною, що означає розвиток першої стадії опійної наркоманії.

Опійна наркоманія.

Виділяють три клінічні стадії формування опійної залежності.

І стадія. Головні ознаки:

· систематичне вживання наркотику не рідше 1 разу на тиждень;

· соматичні зміни: поверхневий сон, знижений апетит, олігурія, закрепи, схуднення, погіршення зору внаслідок постійного міозу;

· зростання толерантності у 3-5 разів та зменшення ейфоричної фази, що призводить до збільшення дози та частоти ін’єкцій;

· обсесивний (нав’язливий) потяг до відчуття психічного комфорту в стані наркотичного сп’яніння.

Як правило, обсесивний потяг виникає після 5-10 ін’єкцій наркотику (вживання чистого героїну може бути достатньо навіть з першого разу).

Тривалість першої стадії різноманітна: при вживанні героїну – 1-2 міс; морфінізмі – 2-3 міс; кодеїнізмі – 6 міс; при вживанні медичних препаратів – до кількох років. На цій стадії хворі, як правило, приховують наркотизацію.

ІІ стадія:

· психічна залежність – компульсивний потяг до наркотику;

· фізична залежність – проявляється вираженим абстинентним синдромом, здатністю до фізичного комфорту тільки у стані сп’яніння;

· зміна картини сп’янінння – ейфорична стадія присутня лише на великих дозах наркотику, толерантність зростає у 100-300 разів порівняно з терапевтичними дозами;

· соматичні зміни – фізіологічна дія наркотику зникає, нормалізується стілець та діурез, при застудах з’являється кашель (нівелюється протикашльовий ефект опіатів), відновлюється сон, але стабільно зберігається звуження зіниць. Змінюється зовнішня поведінка – якщо при першій стадії хвороби наркоман був активний і рухливий до ін’єкції, але млявий і малорухливий після, то на другій стадії хвороби він стає млявим і знесиленим до вживання наркотику і активним – після.

Абстинентний синдром. Формування абстинентного синдрому при опійній наркоманіі відбувається швидко (1-2 міс регулярного прийому).

Спостерігаються виражені сомато-вегетативні реакції: через 8-12 год після останнього вживання наркотиків виникає розширення зіниць, сльозотеча, нежить з чханням, «гусяча шкіра»; через 30-36 год з’являються болі в міжщелепних та жувальних м’язах, м’язах спини, кінцівок, судоми периферійних м’язів, відчуття відриву м’язів від кісток, з’являється потреба в активних рухах – хворі не можуть знайти собі місце, лягають, встають, знов лягають; хворі напружені, злобні, депресивні. На ІІІ добу відмови від наркотику виникають диспепсичні явища – болі в кишечнику, блювання, пронос до 10-15 разів на добу, тенезми.

Тривалість ІІ стадії опіоманії складає 5-10 років з часу виникнення фізичної залежності.

ІІІ стадія.В цій стадії спостерігається не тільки наркоманічний синдром, але й наслідки хронічної інтоксикації.

На перший план виходять ознаки фізичної залежності. Тяжка абстиненція настає протягом першої доби після відміни наркотику. Толерантність знижується (приблизно на третину попередньої дози), різко змінюється форма сп’яніння – дія наркотичної речовини проявляється стимулюючим ефектом, без інтоксикації хворий неспроможний навіть пересуватись. Режим вживання наркотику складає 5-7 разів на добу.

Хворі соматично виснажені, мають помітний дефіцит маси тіла, страждають від вираженого астенічного синдрому, порушень імунної системи, тромбофлебітів та тромбоемболій, викликаних інфікуванням при частому в/в введенні наркотику.

Саме на цій стадії пацієнти частіше звертаються за медичною допомогою. Вони намагаються самостійно відмовитись від наркотизації, замінити її великими дозами алкоголю, барбітуратами, транквілізаторами, але, як правило, ці спроби успіху не приносять.

На третій стадії хвороби розвивається психоорганічний синдром.

При залежності від опіатів гострі психози не спостерігаються.

Невідкладна допомога при передозуванні опіатами.Використовують антагоніст морфіну – налорфін, а при його відсутності бемегрид (антагоніст снодійних препаратів), а також заходи інтенсивної дезінтоксикації.

Рекомендується промивання шлунку (опіати виділяються слизовою шлунку, а потім знов всмоктуються в кишечнику).

При передозуванні легко настає переохолодження, тому потрібно тепло накрити хворого, а до нижніх кінцівок покласти грілки.

Читайте також:

1. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
2. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
3. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
4. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
5. ДОДАТОК до Лекції № 12
6. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
7. Закріплення матеріалу лекції
8. Закріплення матеріалу лекції
9. Закріплення матеріалу лекції
10. ЗАПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ лекції № 3.
11. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
12. ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Переглядів: 643