• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Абсолютні, відносні та середні величини.

В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства.

Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу (кількісні розміри явища в одиницях ваги, міри, об’єму, тривалості, площі, вартості і т.ін. безвідносно до розміру інших явищ).

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а також показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини визначають як відношення одного показника до іншого, прийнятого за базу порівняння. Відносні величини використовують для оцінки ви­конання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища.

Види відносних величин:

1) просторового порівняння – співвідношення однойменних показників, що належать до різних об’єктів і взяті за один і той самий проміжок часу або на один момент часу. Характеризує, у скільки разів одна частина сукупності є більшою (меншою) від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

2) планового завдання – відношення планового рівня показника поточного року до фактичного його рівня в минулому році або до середнього його рівня за три-п’ять попередніх періодів

3) виконання плану – відношення фактичного рівня показника звітного періоду до планового рівня показника, вираженого у відсотках. Показує ступінь виконання плану.

4) динаміки – відношення абсолютного значення (відхилення) показника за звітний період (ріку, квартал, місяць) до його значення за інший період, прийнятий за базу. Характеризує напрям і швидкість зміни явища в часі.

5) структури – відносна частка (питома вага) частини в загальному, виражена в процентах або коефіцієнтах. Характеризує структуру досліджуваної сукупності та її зміну за різні періоди часу (структурні зміни).

6) координації – співвідношення частин цілого між собою. (Наприклад, активної і пасивної частин основних виробничих фондів, власного і позичкового капіталу, основних і оборотних засобів.) Характеризує, у скільки разів порівнювана частина сукупності є більшою (меншою) від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

7) інтенсивності – відношення величини явища, рівень поширення якого вивчається, до величини того середовища, в якому явище поширюється. Характеризує рівень розвитку певного явища у відповідному середовищі, тобто скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. (приклад: на підприємстві 224 особи менеджерів, загальна чисельність працівників – 4480, тоді на 100 працівників припадає 5 менеджерів: (224*100/4480 = 5))

8) ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад.. прибуток на грошову одиницю витрат, на грошову одиницю виручки, на одного працівника і т.д. Характеризує співвідношення між отриманим ефектом і затраченими ресурсами чи витратами.

Індекси – особливий вид відносних величин – кількісно характеризують зміну явища, що аналізується у часі , просторі або порівняно з планом. Використовують для розрахунку динаміки та темпів зміни показників, які характеризують діяльність організації.

Характеризують тільки співвідношення однорідних явищ (індекс продуктивності праці, індекс собівартості, індекс ці тощо).

Використовують базисні і ланцюгові індекси.

Базисні використовують для порівняння планових або звітних даних за ряд періодів з одним показником, який приймається за базовий.

Ланцюгові розраховуються шляхом почергового порівняння даних, коли послідовно змінюється база.

Висновки: (баз індекс) – обсяг виробництва нерівномірний – зростає у II і III кв., спадає у IV кв.; (ланц. індекс) – найбільший темп зростання у II кв., найм. – у IV кв.

Середні величини – кількісні показники, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без них неможливо дослідити процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються у динаміці тощо. Їх використовують в аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за якою-небудь ознакою, тобто одним числом характеризують усю сукупність об’єктів.

Види середніх величин:

1) середня арифметична - застосовується для аналізу не згрупованих даних, коли кожна ознака зустрічається один раз або однакову кількість разів;

2) середня хронологічна - розраховується при аналізі показників, які задані у формі величин, що характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Використовується для визначення середнього рівня рядів динаміки;

3) середня квадратична – використовується для обчислення середнього квадратичного відхилення;

4) середня геометрична – застосовується для розрахунку середніх темпів зростання показника;

5) середньо зважена арифметична - використовують; якщо аналізуються показники, явища, які у межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність.

6) середньо зважена квадратична;

7) середньо зважена геометрична.

Читайте також:

1. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
2. Абсолютні і відносні величини
3. Абсолютні і відносні статистичні величини
4. Абсолютні й відносні посилання у формулах
5. Абсолютність і відносність практики як критерія істини.
6. Багатовимірні випадкові величини. Система двох випадкових величин
7. Величини.
8. Види злочинів за безпосереднім об'єктом
9. Види середніх величин
10. Види середніх величин та способи їх обрахування.
11. Види середніх величин та способи їх обрахування.

Переглядів: 6583