Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гостре отруєння транквілізаторами.

У більшості випадків наркомани і токсикомани приймають транквілізатори для послаблення явищ абстиненції. Інколи їх приймають разом і спиртними напоями з метою потенціювання дії алкоголю.

Транквілізатори досить швидко суттєво знижують потенцію аж до розвитку стійкої імпотенції. Тому більшість наркоманів намагаються не приймати транквілізатори впродовж тривалого часу, а приймають інші речовини, які стимулюють лібідо, потенцію або відчуття оргазму (ефедрин, гашиш).

Ступінь ефекту сп’яніння залежить від типу транквілізаторів. Найбільш виражену ейфорію і збудження викликають снодійні транквілізатори (нітразепам, радедорм, еуноктин). При прийманні цих препаратів, як і при інтоксикації фенобарбіталом, сп’яніння супроводжується втратою кількісного контролю. Після згасання ейфорії наркомани (особливо початківці або вже деградовані з інтелектуальним дефектом) часто схильні до приймання чергової дози препарату, що може призвести до передозування.

При отруєнні транквілізаторами спостерігається порушення координації рухів, можливе виключення свідомості до сопору або коми. Цей стан розвивається як відразу після приймання транквілізатора, так і через певний проміжок часу, тому може виникнути у будь-якому місці (на вулиці, в транспорті тощо).

Клінічні прояви гострого отруєння транквілізаторами у не токсикоманів залежать від прийнятої дози і проявляються міастенічними реакціями (птоз, дизартрія, утруднене дихання, міорелаксація зі зниженням тонусу м’язів кінцівок), розладами очної іннервації (мідріаз, диплопія, порушення акомодації), вегетативними розладами (колапс, атонія сечового міхура), сонливістю, яка зростає.

У хворих на токсикоманію, навпаки, спостерігають гіпертонус скелетної мускулатури, артеріальну гіпертензію, затьмарення свідомості, продуктивну симптоматику (галюцинації, ілюзії, маячення) з афективними розладами (страх, тривога).

Коматозні стани в токсикоманів розвиваються після прийняття приблизно стократної дози транквілізаторів, тоді як не токсикоманам достатньо для розвитку коми перевищити терапевтичну дозу в 20-40 разів.

Смертність при отруєнні транквілізаторами, навіть при застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії, сягає 2-3 %.

Галюциногени

Галюциногени –група психотропних речовин, які здатні викликати глибокі зміни свідомості. Вони відомі також під назвою психоміметики та психоделічні препарати.

Відомості про психоделічні речовини зустрічаються вперше в китайських медичних трактатах ще три з половиною тисячі років тому.

Найбільшого поширення галюциногени набули в Центральній Америці. В Америці відомо щонайменше 16 видів рослин, що мають галюциногенну дію. Найбільш відомі – кактуспейот (його активна речовина – мескалін), насіння в’юнка та ін. Їх використовували і продовжують використовувати з ритуальними цілями.

Шаманами сибірських народів (коряки, чукчі) використовується мухомор.

У 1942 році швейцарський хімік Альберт Гофман виділив з сумчастих грибів, що паразитують на злаках, діетіламид лізергінової кислоти (ЛСД – 25). Цей напівсинтетичний препарат, активний навіть у мікроскопічних дозах, став науковою сенсацією, яка призвела до шаленого наукового та соціального інтересу до психоделічних препаратів.

З того часу зловживання галюциногенами набуло широкого поширення серед молоді. ЛСД став на той час найпопулярнішим наркотиком.

Професор психології Гарвардського університету Тімоті Лірі проводив масові експерименти з наркотиками серед студентів, через що був змушений піти з університету, заснував поселення-комуну з тисячами членів, які дотримувались певних релігійних канонів, так званий «психоделічний культ».

В останні роки ЛСД активно зловживається в субкультурі рейву серед сучасної молоді.

У нашій країні в якості галюциногенів серед молоді популярними є холінолітичні засоби – астматол, циклодол, паркопан та ін.

ЛСД.Для отримання галюциногенного ефектудостатньо 100-300 мкг. Вживають його шляхом всмоктування через слизові оболонки, використовуючи для цього так звані «марки» (тонкий папір, змочений речовиною).

Виникають глибокі зміни сприймання, емоцій та мислення. Критика частково збережена, наркоман усвідомлює, що порушення сприймання у нього зумовлене прийманням препарату. Інколи наркоманам здається, що вони збожеволіли, що вже ніколи не стануть нормальними. Нерідко можливий розвиток дійсного гострого маячного стану.

Сприймання стає надзвичайно яскравим та інтенсивним, кольори здаються більш насиченими, контури – різкішими, музика – емоційнішою, глибокою, запахи і смакові відчуття – більш загостреними та витонченими. Можуть виникати розлади схеми тіла та сприймання часу та простору.

Найчастіше зустрічаються зорові галюцинації у вигляді геометричних форм або цифр. Галюцинації з’являються лише при прийманні надто високих доз. У цьому випадку людина може відчути, що вона перетворилась на іншу істоту (наприклад, пташку), що супроводжується відповідною поведінкою.

Сприймання часу також прискорюється або сповільнюється в залежності від сюжету «мандрів», який уявляє наркоман.

Характерним є візуалізація уявлень, тобто людина може відчути та пережити те, що хоче відчути чи пережити. Усе це часто супроводжується ідеями величі або переслідування.

Емоції стають надзвичайно інтенсивними, можуть раптово змінюватись. Можлива амбівалентність та амбітендентність.

Хворий пригадує події раннього дитинства, в тому числі акт свого народження, події далекого минулого, які звичайно забуваються і знаходяться у сфері підсвідомого в символічній формі.

Типовою є схильність до пізнання філософських і релігійних ідей. Сильно змінюється відчуття самого себе, виникає деперсоналізація. Людина переживає відчуття, ніби вона злилась з зовнішнім світом, що супроводжується відокремленням свого «Я» (душі) від тіла і загальним розчиненням свого єства в містичному екстазі.

Психоделічна дія триває 8 – 12 годин. Проте приблизно в кожному четвертому випадку серед наркоманів трапляється так званий «зворотний спалах», тобто спонтанне повторення психічних розладів уже без приймання препарату. Зворотні спалахи можуть виникати при переході з темної кімнати в освітлену, при вмиканні світла, при прийманні препаратів коноплі.

Інколи наркомани, які перенесли дію ЛСД, при бажанні можуть викликати ретроспективні сцени без приймання препарату. Зворотні спалахи тривають 1- 2 доби. Вони можуть виникати після травми або стресової ситуації.

Делірій є одним з найчастіших ускладнень зловживання галюциногенами, особливо при їх вживанні з алкогольними напоями.

Для делірію, що викликаний холінолітиками характерним є «симптом зникаючої цигарки», коли хворий не бачить власної руки і йому здається, що між пальцями знаходиться цигарка, а при спробі піднести її до рота вона «зникає». Хворий розгублено роздивляється власну кінцівку, шукає «загублену» цигарку на підлозі, перебирає одяг тощо.

Епізодичне приймання ЛСД та інших галюциногенів практично не викликає фізичної залежності, але з часом толерантність до них підвищується.

Зловживання галюциногенами призводить до швидкого розвитку психоорганічного синдрому.

Лікування і профілактика. Для невідкладної терапії галюцинозу або делірію застосовують в/в сибазон (реланіум, седуксен) або аміназин. Показана індивідуальна раціональна психотерапія (страх «назавжди збожеволіти»).

Профілактичні лекції та бесіди про шкідливість галюциногенів доцільні лише у середовищі слухачів, серед яких вже відмічались зловживання даними речовинами або інформація про це до них вже потрапила і викликала живий інтерес. У загальній популяції вони можуть призвести до виникнення бажання поексперементувати, пережити незвичні відчуття.

Зловживання ненаркотичними анальгетиками

Препарати цієї групи (фенацетин, амідопірин, аналгін) здатні викликати ейфоричний ефект. В аптечній мережі вони продаються без рецепту і тому є широко доступними.

Найтоксичнішим препаратом з даної фармацевтичної групи є фенацетин.

Стан фенацетінової інтоксикації характеризується підвищеним настроєм, дурашливістю, руховою активністю, багатомовністю.

Щодобовий прийом даного препарату в дозі 1г має негативні сомато-психічні наслідки для організму. Психічні наслідки інтоксикації виражаються емоційною лабільністю – від немотивованих радощів до злобно-тужливого афекту. Протягом декількох років зловживання формуються зміни особистості у вигляді душевної спустошеності, егоцентризму та схильності до антисоціальних дій.

Станабстиненції: виразна тривожність, розлади сну, гіперестезії, сильний головний біль, шлунково-кишкові розлади, у 20 % хворих можливі судоми.

Тривале зловживання фенацетином призводить до змін особистості з інтелектуально-мнестичною деградацією, хворі стають дратівливими, підозрілими, неспроможними зосередитись на будь-якій діяльності. Це дає можливість вважати зловживання анальгетиками однією з причин розвитку епілепсії.

Систематичнезловживання викликає цілий ряд тяжких соматичних порушень: гіперхромна анемія, нефрит, «фенацетиновий цироз нирки», тремор рук, атаксія, дизартрія. Причиною смерті є хронічна ниркова недостатність та уремія.

Зловживання антигістамінними засобами

Частіше використовуються дімедрол та діпразін (піпольфен). Вони мають побічну дію у вигляді седативного та снодійного ефектів, а у сполученні з алкогольними напоями – мають ейфоризуючий та галюциногенний ефект.

Зловживання димедролом у сполученні з алкоголем є досить поширеним серед підлітків. Димедрол дуже добре розчиняється в етанолі, який полегшує його всмоктуваність. Вживання 5-10 таблеток одночасно з алкогольним напоєм може викликати дімедроловий делірій.

Підліток Х., 16 років, учень середньої школи. Перед тим, як піти ввечері на дискотеку, випив 9 пігулок димедролу, запивши їх пляшкою пива. Пам’ятав, що прийшов до клубу, а потім «відключився». Через декілька годин прибіг додому наляканим і в одній білизні. Озирався, перевіряв замки на дверях, злякано визирав у вікно, чув чиїсь голоси з вулиці, які йому погрожували вбивством. Потім з’ясувалось, що перебуваючи на дискотеці, він встряв у сварку і бійку з товаришами, сам був побитий, втік на річку, роздягнувся, мабуть збираючись лізти у воду, але потім залишив на землі одяг і побіг додому.

Властивість димедролу викликати у великих дозах сплутаність свідомості помічена також дерматологами при застосуванні дімедролової мазі на великих ділянках тіла.

Явища делірію знімають аміназином або сібазоном.

Зловживання антипаркінсонічними препаратами

Протипаркінсонічні препарати (циклодол, паркопан, ромпаркін, артан) призначаються в психіатрії для запобігання побічної дії нейролептиків. Токсикоманія даними препаратами пов’язана з їх ейфоризуючим та галюциногенним ефектами, які виникають навіть при невеликому перевищенні дози і, особливо, при вживанні разом з алкогольними напоями.

На сьогодні даний вид токсикоманії не обмежується психіатричними закладами, він поширений серед підлітків.

Бажаний ейфоричний ефект на початкових стадіях настає від прийому 10-12мг циклодолу (5-6 таблеток). Через 20-30 хвилин настає відчуття емоційного підйому, фізичної легкості, невагомості тіла, з’являються ілюзії та зорові галюцинації приємного, незвичайного змісту, приємні шкірні та тілесні відчуття. Розлади сприймання не викликають грубої дезорієнтації в оточуючому середовищі. Пережитий стан сп’яніння залишає у токсикоманів приємні спогади і бажання повторити інтоксикацію.

Абстинентнийсиндром: тривожність, неспокій, непосидючість, метушливість, неспроможність контролювати рухи, біль у м’язах, у великих суглобах, тремор, судомні посмикування окремих м’язів, диспептичні розлади.

При систематичному зловживанні циклодолом у частини токсикоманів виникає бажання за допомогою невеликих доз досягти виключно ейфоричного ефекту з передделіріозним станом («кайф»). Інші прагнуть пережити галюциноз («спіймати глюк»). Це свідчить про існування двох форм циклодолової токсикоманії – ейфоричної та галюцинаторної.

Зловживання циклодолом швидко призводить до формування психоорганічної недостатності (порушення пам’яті, непродуктивне мислення, деменція).

Ускладненням циклодолової токсикоманії є розвиток делірію з яскравими кольоровими галюцинаціями. Їх зміст залежить від ситуації, що передує інтоксикації. Якщо вживання циклодолу відбувалось у компанії приятелів під час веселощів то обмани сприйняття являють собою райдужні картинки, смішні випадки. Якщо ж інтоксикації передували неприємні події, то в картині делірію переважають страх, маячення переслідування, сцени насильства.

В усіх випадках галюцинації відрізняються калейдоскопічністю, швидкою зміною різноманітних епізодів та картин. Галюцинації пов’язані з окомоторними розладами: оточуючі предмети подвоюються, здається, що у співрозмовника дві голови, чотири руки, форми фігур перекручуються, подовжуються, вигинаються. Слухові галюцинації зустрічаються рідше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гостра інтоксикація ефедрином.	\|	ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.