• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КЛІНІЧНА КАРТИНА, НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ПРИ ОТРУЄННЯХ

Отруєння барбітуратами.

Клінічна картина. Харак­терні сонливість, пригнічення дихання, порушення гемодинаміки, зниження АТ, колапс, зниження температури тіла, при­гнічення функцій ЦНС, мимовільне виділення сечі.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка.

2. Застосування ентеросорбентів.

3. Внутрішньовенне введення 10 мл 0,5 % розчину бемегриду.

4. Форсований діурез.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ПІВЛ.

6. Симптоматична терапія .

Отруєння нейролептиками. Клінічна картина. Спос­терігаються сонливість, слабість, атаксія, запаморочення, іноді страх, сухість у роті, анорексія, тахікардія, зниження АТ, роз­ширення зіниць, зниження температури тіла, пригнічення ди­хання, депресія.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка.

2. Застосування ентеросорбентів.

3. Форсований діурез.

4. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ПІВЛ.

5. Симптоматична терапія .

Отруєння транквілізаторами.

Клінічна картина. Спостерігаються загальна слабість, атаксія, сонливість, непри­томність, зниження АТ, пригнічення дихання.

Невідкладна долікарська допомога та інтенсивна терапія:

Аналогічні тим, які рекомендують у разі отруєння нейролеп­тиками.

Отруєння бромідами.

Клінічна картина. Характерні сонливість, пригнічення активності ЦНС, загальна слабість, тремор, атаксія, висипання на шкірі, нежить.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка.

2. Застосування ентеросорбентів.

3. Внутрішньовенне введення 10 мл 0,5 % розчину бемегриду.

4. Форсований діурез.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ПІВЛ.

6. Симптоматична терапія .

Отруєння етиловим спиртом (етанолом). Летальна доза 96 % етанолу коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більша за 6 % є смертель­ною.

Розрізняють чотири ступені тяжкості отруєння:

1. Легкий — концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5 %.

2. Середній — концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3 %.

3. Тяжкий — концентрація етанолу в крові від 3 до 5 %.

4. Алкогольна кома — концентрація етанолу в крові від 5 % та більше.

Клінічна картина. Наявні ейфорія, збудження, надмірна балакучість, гіперемія обличчя, порушення координації рухів. У разі наростання тяжкості отруєння — апатія, адинамія, блю­вання, знижений АТ, частий пульс слабкого наповнення, ціа­ноз, зниження температури тіла, порушення дихання. Може розвинутись алкогольна кома.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка.

2. Форсований діурез.

3. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ПІВЛ.

4. Симптоматична терапія.

Отруєння метиловим спиртом (метанолом). Леталь­на доза метанолу при пероральному вживанні становить 30— 100 мл. Смертельна концентрація в крові — 0,4—1 г/л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу — формальдегід та мурашина кислота.

Клінічна картина:

Розрізняють три ступені отруєння метанолом:

1. Легке отруєння (потерпілий випив менше ніж 5 мл мети­лового спирту) — відчуття сп’яніння, головний біль, нудота.

2. Середня тяжкість (потерпілий випив до 10 мл метилового спирту) — сильний головний біль, нудота, блювання, пригні­чення ЦНС, порушення зору — біль в очах, нечіткість бачення до розвитку повної сліпоти (окулотоксична дія — може виника­ти як через 1 год, так і на 2-у добу після отруєння);

3. Тяжкий (більше ніж 10 мл метилового спирту) — кома, ди­хання поверхневе, різкий ціаноз, зіниці розширені, низький АТ. Смерть від ураження дихального та судинорухового центру.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка.

2. Антидотна терапія — 5—10 % розчин етанолу — 1— 2 мл/(кг × добу) внутрішньовенно.

3. Форсований діурез.

4. Гемодіаліз.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є пот­реба — ПІВЛ.

6. Симптоматична терапія .

Отруєння речовинами припікальної дії (лугами, кис­лотами)

Отруєння кислотами. Найчастіше спостерігають отруєння хлоридною, оцтовою, плавиковою кислотою.

Клінічна картина. У разі потрапляння хлоридної кислоти до ротової порожнини розвивається опік слизових оболонок сіро-бурого кольору; оцтової — брудно-білого кольору. Наявні утруднене дихання, хрипкий голос, виділення великої кіль­кості слини. Потрапляння кислоти у шлунок призводить до блювання з домішками крові. Можлива перфорація стравоходу, шлунка.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка холодною перевареною водою. Після промивання у шлунок необхідно ввести ентеросорбенти ;

• госпіталізація у ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Ентеральне зондове водне навантаження.

2. Парентеральне водне навантаження .

3. Симптоматична терапія.

Отруєння лугами. У разі потрапляння лугу до травного кана­лу ушкоджується слизова оболонка.

Клінічна картина. Спостерігаються біль у надчеревній ділянці, блювання, пронос. Можлива перфорація стравоходу, шлунка.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка протипоказане;

• для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору і/або поєднання): білок яєць, молоко, рослинна олія ;

• госпіталізація у ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Ентеральне зондове водне навантаження.

2. Парентеральне водне навантаження .

3. Симптоматична терапія.

Отруєння наркотичними анальгетиками. Отруєння наркотичними анальгетиками групи опію (опій, морфій тощо) проявляється відразу або через 20—60 хв після потрапляння препарату в організм (перорально, внутрішньовенно, під­шкірно).

Клінічна картина. При легких отруєннях хворі скаржаться на загальну слабість, головний біль, погіршення слуху, шум у вухах, двоїння в очах, нудоту, блювання. Температура тіла пе­реважно знижується, розвивається брадикардія.

У випадках тяжких отруєнь хворі сонливі, марять, дуже піт­ніють, швидко втрачають свідомість із переходом у кому. Ди­хання прискорюється, пульс слабкий, АТ низький, настає ціа­ноз — спочатку губ, потім обличчя та кистей руки. Зіниці роз­ширені, судоми литкових м’язів. Можуть бути клонічні та то­нічні судоми з короткими проміжками спокою між нападами.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка водою кімнатної температури;

• введення у шлунок активованого вугілля;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення у шлунок активованого вугілля, сольового про­носного, ставлять очисну клізму.

3. Антидотна терапія — вводять налорфіну гідрохлорид під­шкірно або внутрішньовенно.

4. Форсований діурез.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ШВЛ.

6. Симптоматична терапія .

Отруєння фосфорорганічними сполуками (інсекти­цидами). Отруєння фосфорорганічними сполуками (ФОС, ін­сектицидами) може розвинутись унаслідок потрапляння їх в організм через травний канал, дихальну систему, шкіру.

Клінічна картина. У разі потрапляння великих доз ФОС смерть настає швидко внаслідок набряку легень. Малі й середні дози цих речовин призводять до нудоти, блювання, болю у жи­воті, головного болю, запаморочення, сльозотечі, пітливості, бронхореї, різкого звуження зіниць, неспокою, брадикардії.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка, якщо отрута потрапила у шлунок;

• промивання шкіри, якщо отрута потрапила на шкіру;

• госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Антидотна терапія — внутрішньовенне введення атропіну сульфату у великих дозах.

2. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є потре­ба — ШВЛ.

3. Симптоматична терапія .

Отруєння оксидом вуглецю (чадним газом). Отруєн­ня оксидом вуглецю (чадним газом) може статися на виробниц­тві, у гаражах унаслідок вдихання вихлопних газів автомобіля, під час роботи двигуна, унаслідок вдихання диму під час по­жежі, а також при несправному пічному опаленні, у котель­нях.

Клінічна картина. Спостерігаються головний біль, відчуття пульсації у скронях, запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, серцебиття. Дещо пізніше виникає м’язова слабість,зниження сухожилкових рефлексів, сонливість, задишка, блі­дість шкірних покривів, іноді яскраво-червоні плями на шкірі. У разі подальшого перебування в отруєній зоні дихання стає по­верхневим, настає смерть унаслідок симптомів паралічу ди­хального центру.

Невідкладна долікарська допомога:

• виведення потерпілого з цієї зони;

• оксигенотерапія у разі порушення дихання.

Інтенсивна терапія:

1. Оксигенотерапія, якщо є потреба — ШВЛ.

2. Специфічна терапія — гіпербарична оксигенація.

3. Симптоматична терапія .

Отруєння грибами (блідою поганкою). Гриби по­діляють на три категорії: їстівні, умовно їстівні та неїстівні. До неїстівних грибів належать: бліда поганка, мухомори, несправ­жні опеньки, сморчки. Найнебезпечнішим є отруєння блідою поганкою.

Клінічна картина. У разі отруєння блідою поганкою інку­баційний період триває 6—24 год. Потім виникає колікоподібний біль у животі, блювання та пронос, який має холеро­подібний гнильний характер. Згодом у випорожненнях з’яв­ляються домішки крові, що призводить до різкого зневоднення організму, екзотоксичного шоку. Після деякого поліпшення стану через 2—3 доби розвиваються симптоми печін­кової недостатності. Можуть виникнути ниркова недостатність, гостра недостатність кровообігу, коматозний стан.

Невідкладна долікарська допомога:

• промивання шлунка водою кімнатної температури;

• негайна госпіталізація до ВАІТ.

Інтенсивна терапія:

1. Промивання шлунка водою кімнатної температури.

2. Введення активованого вугілля, сольового проносного.

3. Очисна клізма.

4. Заходи, спрямовані на лікування недостатності нирок і печінки — глюкокортикоїди, ліпоєва кислота.

5. Оксигенотерапія у разі порушення дихання, якщо є по­треба — ШВЛ.

6. Симптоматична терапія .

Читайте також:

1. Аверсивна терапія і символічна економія
2. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
3. Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство
4. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
5. Генна терапія
6. ГЕШТАЛЬТ - терапія
7. Дезінтоксикаційна терапія
8. Державна допомога сім'ям з дітьми
9. Директивна і недирективна ігротерапія
10. Долікарська допомога при різних видах ушкоджень
11. Долікарська допомога при термічних впливах
12. Допомога Італії Франції.

Переглядів: 4127