ГЕШТАЛЬТ - терапія

ГЕШТАЛЬТ - функціональна структура, що за властивими їй законами, упорядковує різноманіття окремих явищ. Термін запропонований гештальт-психологією і є одним із основних понять. Спочатку застосовувався до опису психіки, але пізніше розповсюдився на область фізичних, фізіологічних, соціальних і інших явищ.

ГЕШТАЛЬТ-ГРУПА - групи, утворювані з метою психотерапевтичної дії при гештальт-терапії.

ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЯ (гештальтизм) - напрям в західній психології, який виник в Німеччині в першій третині XX ст. На думку її теоретиків, предмети, що становлять наше оточення, сприймаються відчуттями не у вигляді окремих об'єктів, які повинні інтегруватися або свідомістю, як вважають структуралісти, або механізмами обумовлення, як стверджують біхевіорісти. Світ складається з організованих форм, і сприйняття світу теж організований: тобто, сприймається як організоване ціле, а не просто сума його частин.. Отже, сприйняття не зводиться до суми відчуттів, властивості фігури не описуються через властивості частин. Суб'єктивні переживання є всього лише феноменальним вираженням різних електричних процесів в мозку головному. По аналогії з електромагнітними полями у фізиці, свідомість в гештальт-психології розуміється як динамічне ціле - поле, в якому кожен об’єкт взаємодіє зі всіма іншими. Найвідоміші гештальт-психологи, це М. Вертхаймер, В. Келер, Д. Коффка. Близькі гештальт-психології загальнонаукові позиції займали: 1) К. Левин і його школа, що розповсюдили принцип системності і ідею пріоритету цілого в динаміці психічних утворень на мотивацію людської поведінки; 2) К. Гольдштейн - прихильник холізму в патопсихології; 3) Ф. Хайдер, що ввів поняття про гештальте в психологію соціальну для пояснення міжособистісного сприйняття.

ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ - Заснував- німецько-американський психолог Ф. Перлз (Перлі). Хоча він був супротивником створення теорій, проте сформулював ряд положень, щоб не припустити перетворення гештальт-терапії в простий набір прийомів. Принцип цілісності їм розповсюджується на проблему співвідношення між психічною і фізичною дійсністю. Будь-який аспект поведінки - прояв цілісного буття людини. Крім того, ідея цілісності означає розуміння індивіда як частини більш широкого поля, що включає також середовище. Але в цій єдності позначається контактна межа між індивідом і середовищем: у здорового вона рухлива, допускаючи і контакт з середовищем, і відхід від неї. Контакт - це формування гештальта, відхід - завершення. Проблема невротика в тому, що він знаходиться в ситуації незавершених гештальтів - незакінчених, невідреагованих проблем, що примушує його жити не тут – і - тепер, а орієнтуватися на минуле або йти в світ фантазій. Головне - це усвідомлення того, що і як відбувається, а не пошук причин того, що відбувається. Головна перешкода на шляху особистісного зростання - незавершеність, невідреагованих ситуацій минулого, а також – страх тієї пустки, що виникає, коли людина позбавляється звичних поведінкових кліше і ігор (ролей), де вона прикидається такою, якою хотіла би бути.

Психодрама (соціодрама)

1. Як підхід до психологічної корекції - пов'язана з ім'ям Дж. Моренно, якого багато хто вважає засновником групової психотерапії. Він трактував цей метод і як засіб вирішення соціальних проблем.

Один з перших видів групової психотерапії . Проводиться як подібно до імпровізованої театральної постановки за сюжетом історії, яку розповідає один з учасників групи, де клієнти поперемінно виступають як актори і глядачі, причому їх ролі спрямовані на моделювання життєвих ситуацій, що мають особистий сенс для учасників, на моделювання життєво важливих для них ситуацій.

2. З іншої точки зору психодрама розглядається як одна з проективних методик, що відноситься до групи методик катарсису.

Мета психодрами - діагностика і терапія неадекватних емоційних станів і реакцій, їх усунення, відпрацювання соціальної перцепції, поглиблення самопізнання.

В психодрамі зазвичай виділяються такі фази, як розминка, дія та інтеграція (обговорення). Власне дія як бажаний кінцевий результат припускає досягнення максимально можливого катарсису, пізнання і осяяння.

Для психодрами важлива спонтанність, активність, імпровізаційність поведінки. Вона застосовується при неврозах, у тому числі дитячих; при захворюваннях психосоматичних і алкоголізмі; при загостренні психопатій і девіантній поведінці підлітків. Можлива сімейна психодрама.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протипоказання для застосування символдрами	\|	Атрибути тренінгу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.