Дезінтоксикаційна терапія

Патогенетичне лікування

складається з великого комплексу заходів, спрямованих на нормалізацію порушених функцій організму та послаблення інфекційного процесу. До патогенетичної терапії треба віднести будь-який вплив на організм хворого: режим, лікувальне харчування, дезінтоксикацій ні та інші засоби.

проводиться з метою нейтралізації, зменшення концентрації та виведення різних токсичних речовин. При легкому ступені інтоксикації можна обмежитись питтям великої кількості рідини (соки, чай, кефір, мінеральні води тощо). Якщо інтоксикація тяжкого ступеня треба ще вводити внутрішньовенно 5-10% розчин глюкози, 0,85% розч. хлориду натрію, 10% розч. донорського альбуміну, а в разі ще й зниження артеріального тиску крові – колоїдні розчини (реополіглюкін, желатиноль, реомакродекс). Вказані розчини вводять краплинно, у випадку інфекційно-токсичного шоку – струмінно до появи пульсу на променевій артерії, а потім переходять на краплинне введення. Залежно від тяжкості токсикозу і маси тіла хворого, у вену вводять від 500мл до 1,5 -2 л і більше на добу. При цьому слідкують за діурезом, щоб не допустити затримки зайвої кількості рідини в тканинах.

Якщо необхідно здійснювати тривалу інтенсивну інфузійну терапію, проводять катетеризацію підключичної вени.

Правила догляду за підключичним катетером:

· суворо дотримуватись асептики;

· місце катетеризації закрити стерильною серветкою;

· катетер і серветку фіксувати лейкопластирем до шкіри;

· систематично контролювати прохідність катетера (за наявністю притоку крові до шприца);

· на період тимчасового відключення системи для внутрішньовенного вливання ввести в катетер розчин гепарину (1мл гепарину на 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію) і перекрити просвіт вільного кінця.

Якщо токсини потрапили з їжею (при харчової токсикоінфекції), необхідно якомога раніше промити шлунок перевареною водою. Після забору промивних вод на бактеріологічне дослідження, можна застосовувати для промивання 1-2% розчин натрію гідрокарбонату, розчин калію перманганату 1:5 000 (світло-рожевий розчин), оскільки в більших концентраціях він може спричинити хімічне подразнення ураженої слизової оболонки шлунка. Шлунок очищається від збудників і їх токсинів.

Після промивання шлунка застосовують через рот сорбент – речовину, що має велику поглинальну здатність (мікросферичне активоване вугілля, карбосфер, силлард П, секту, ентеросгель). Деякі з них мають не тільки виражені дезінтоксикаційні властивості, а й нейтралізують і видаляють з шлунково-кишкового тракту патогенні мікроорганізми (холерні вібріони, сальмонели та ін.). Сучасні ентеросорбенти не всмоктуються у кров, вони транзитом проходять травний канал і виводяться назовні.

У дуже тяжких випадках вдаються до апаратних методів очищення крові від токсинів (гемосорбція, плазмафарез, штучна нирка).

Відновлення водно-електролітного балансу (регідратація)

Регідратація – це важливий вид терапії при багатьох діарей них хворобах, при яких внаслідок блювання, частих рідких випорожненнях виникає зневоднення і порушення водно-електролітного балансу.

Для орального поповнення організму водою та електролітами застосовують ораліт, ре гідрон, цитроглюкосолан, які випускаються в пакетиках в порошках і розводяться водою перед вживанням.

Для внутрішньовенного введення застосовують полііонні розчини: трисіль, кварта сіль, ацесіль, лактасіль, хлосіль. До їх складу входять іони натрію, калію, хлору, бікарбонат ний, лактат ний або цитратний буфер. Хлосіль містить ще й солі кальцію і магнію. Стандартні полііонні розчини ізотонічні щодо плазми крові й завдяки цьому м'яко діють на організм, дають змогу швидко поповнити втрати та відновити водно-сольовий баланс в організмі. При тяжкому зневодненні сольові розчини починають вводити внутрішньовенно струминно, потім поступово, у міру поліпшення стану хворого, переходять на їх крапельне введення. Завершують відновлення водно-електролітного балансу за допомогою ораліту чи ре гідрону.

Якщо під час проведення регідратації у хворого з'явились ознаки гіперкаліємії (сповільнення пульсу, зниження артеріального тиску, парестезії, зміни на ЕКГ), слід продовжувати регідратацію розчином, що не містить іонів калію (дисіль).

Протилежним до регідратації є дегідратація, яка застосовується для виведення з організму надмірної кількості рідини, наприклад, при набряку мозку у хворого на менінгококовий менінгіт. Для дегідратації застосовують гіпертонічний (20% ) розчин глюкози, концентровану плазму та ін.. сечогінні засоби (фуросемід, лазикс, гіпотіазид, манітол, сорбітом тощо ).

Глюкокортикоїди (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон) мають виражену протизапальну та антиалергічну дію, тому показані при хворобах з надмірною запальною та алергічною реакцією організму (трихінельоз, бруцельоз, бешиха ), а також при ускладненнях терапії ( анафілактичний шок, сироваткова хвороба). Абсолютним показанням для призначення гормональних препаратів є гостра недостатність надниркових залоз, що може розвинутись при менінгококовій хворобі, дифтерії, тифах. поряд з цим, преднізолон та інші глюкокортикоїди можуть спричинити тяжкі ускладнення (шлункову кровотечу, порушення обміну речовин, остеопороз),що обмежує їх застосування і вимагає уважного спостереження за хворим.

Неспецифічні засоби зміцнення захисних сил (метил урацил, пентоксил, нуклеїнат натрію, прополіс, препарати вилочкової залози – тималін, такти він, тирозин, а також вітаміни А, С і групи В) застосовуються з метою підвищення опірності організму до збудників. Вітаміни проявляють протизапальний, дезінтоксикацій ний вплив і є важливими учасниками обмінних процесів.

При дисбактеріозі (при кишкових інфекціях) показані колібактерин, біфідумбактерин, біфікол, біфі-форм, лінекс та інші пробіотики, що виготовлені з представників нормальної мікрофлори людини. Вони мають виражені антагоністичні властивості щодо патогенних бактерій.

Фітотерапія заслуговує окремої уваги. Відвари і настої багатьох лікарських рослин виявляють протизапальну та антимікробну дію, зумовлюють потогінний, відхаркувальний, обволікувальний і в'яжучий ефект, усувають спазм гладких м'язових волокон, а тому ефективні при багатьох інфекційних хворобах. Так, протимікробними та антисептичними властивостями володіють квіти календули, ромашки аптечної, трава звіробою і шалфею,сильний потогінний вплив мають напари липового цвіту, листя і плодів малини, тому у хворих на тяжкий грип вони зменшують інтоксикацію і запобігають перегріву організму.

Апаратні методи фізіотерапії (УВЧ, УФО) широко застосовуються. Лазеротерапія призводить до стимуляції імунної системи, має протизапальну і знеболювальну дію.

Хворі з тяжкими формами мають перебувати у палаті чи відділенні інтенсивної терапії під цілодобовим спостереженням лікаря і медсестри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ	\|	ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.