Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

СИНДРОМИ, ЯКІ РОЗВИВАЮТЬСЯ ВНАСЛІДОК ОТРУЄНЬ

У пацієнтів з гострими отруєннями можуть виникати кілька основних синдромів.

1. Синдром токсичної енцефалопатії (оглушення, сомнолентність).

2. Судомний синдром.

3. Синдром порушення дихання.

4. Синдром порушення кровообігу.

5. Синдром токсичної гепатопатії.

6. Синдром токсичної нефропатії.

7. Синдром гастроінтестинальних порушень.

8. Синдром порушення терморегуляції (злоякісна гіпертер­мія).

9. Синдром токсичної психопатії.

10. Гематотоксичний синдром.

11. Синдром болю .

I. Виведення отрути з організму (детоксикація).

II. Нейтралізація отрути (антидоти).

III. Симптоматичне лікування з корекцією порушень функ­цій органів і систем.

Розрізняють інтракорпоральні та екстракорпоральні методи детоксикації.

Інтракорпоральні методи — це виведення отрути з організ­му природними шляхами: промивання шлунка, кишок; очисна та сифонна клізма; форсований діурез; перитонеальний діаліз; ентеросорбція.

Екстракорпоральні методи — це очищення крові поза ор­ганізмом: плазмаферез, гемодіаліз.

І. Виведення отрути з організму.

А. Виведення отрути, яка не всмокталась у кров: очищен­ня травного каналу — промивання шлунка та кишок, миття шкіри, якщо на неї потрапила отрута.

Промивання шлунка — один з основних методів виведен­ня отрути, яка ще не всмокталась. Застосування цього методу особливо ефективне у перші 6 год після отруєння.

Якщо пацієнт перебуває в коматозному стані, шлунок проми­вають тільки після інтубації трахеї трубкою з роздувною ман­жеткою.

Об’єм рідини для разового введення не повинен перевищува­ти 75 % від вікового об’єму шлунка постраждалого.

Сумарний об’єм рідини для промивання шлунка у постраждалого повинен становити 0,5—1 л на рік життя, але не більше ніж 10 л.

Для промивання шлунка використовують гіперосмолярний водний розчин.

Після промивання у шлунок слід увести обволікальні препа­рати та ентеросорбенти.

Повторні промивання кишок гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 год протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.

Для стимуляції блювання дають випити якомога більшу кількість води або на склянку води 2—4 чайні ложки солі. Блювання не можна викликати при отруєннях кислотами, лугами, бензином, скипідаром.

• Для прискорення виведення отрути з організму застосову­ють очисні клізми. Можна застосувати провокаційну осмотичну діарею —дають випити 100—150 мл 25 % розчину магнію сульфату.

Б. Видалення отрути, яка всмокталась у кров:

Форсований діурез (інтракорпоральний метод детоксика­ції). Його проведення складається з кількох етапів:

— водного навантаження —вводять 15—20 мл/кг 5 % розчину глюкози, сольові розчини, реополіглюкин. Кіль­кість рідини для введення не повинна перевищувати добову потребу більше ніж у 1,5 рази (у нормі вона становить 30— 34 мл /кг);

— стимуляції діурезу: шляхом внутрішньовенного введення осмодіуретиків і салуретиків;

— підвищують лужний баланс крові;

— проводять замісну інфузію електролітів .

Плазмаферез (екстракорпоральний метод) — ґрунтується на заміні плазми компонентами крові та плазмозамінниками. Беруть порцію крові з вени об’ємом 300— 500 мл у пластиковий мішок “Гемакон”. Кров центрифугують. Це дає змогу розділити її на плазму та еритроцитну масу. Далі плазму видаляють, еритроцитну масу повертають в організм.

Гемодіаліз (екстракорпоральний метод). Як метод детокси­кації його застосовують у перші 6 год після отруєння, потім — як метод лікування недостатності нирок. В основі методу ле­жить застосування діалізуючого розчину, який омиває мембра­ни діалізатора. Через діалізатор пропускають кров і за рахунок різниці осмотичного тиску розчин вбирає токсичні речовини.

Ентеросорбція (інтракорпоральний метод детоксикації) — це ентеральне введення активованого вугілля або інших сорбен­тів (ентеросгель, ентеродез). На сорбентах осаджуються токсич­ні речовини.

Перитонеальний діаліз (інтракорпоральний метод деток­сикації). Його можна застосувати, якщо є протипоказання до гемодіалізу. З промивною рідиною виходять токсини. Метод використовується рідко.

Гіпербарична оксигенація — метод, який застосовують під час отруєння оксидом вуглецю (чадним газом).Пацієнт перебу­ває в барокамері, куди подається кисень під підвищеним тис­ком .

II. Нейтралізація отрути (специфічна терапія) полягає в за­стосуванні засобів, здатних знешкоджувати отруту. Це і є антидотна терапія.

Антидотна терапія ефективна на ранніх стадіях отруєння та може бути застосована після клініко-лабораторної ідентифіка­ції отрути.

Застосовують чотири групи антидотів:

1. Хімічні — нейтралізують отруту, вступаючи з нею в хімічну взаємодію. До них належать унітіол, натрію тіосуль­фат, які застосовують при отруєнні солями тяжких металів (свинець, ртуть, кобальт);

2. Біохімічні протиотрути — змінюють метаболізм ток­сичних речовин, не впливаючи на його властивості. Наприклад, при отруєнні ФОС застосовують атропіну сульфат; при отруєнні метиловим спиртом, антифризом, етиленгліколем — етиловий алкоголь, при отруєнні чотирихлористим вуглецем — антиок­сиданти;

3. Фармакологічні — дають фармакологічний ефект, проти­лежний дії токсичної речовини;

4. Антиоксична імунотерапія — застосовують при отруєн­ні тваринними отрутами, при укусах змій, комах, павуків. Для цього використовують антитоксичні сироватки.

III. Симптоматичне лікування з корекцією порушень функ­цій органів і систем. Характер і обсяг симптоматичної терапії залежать від клінічних проявів отруєння.


Читайте також:

  1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  3. Антикорупційні принципи
  4. Арт-терапiя як технологія збереження психічного здоров'я. Види арт-терапії.
  5. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  6. Б/. Принципи виборчого права.
  7. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  8. Базові принципи психології спорту.
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  12. Білковий обмін: загальні відомості




Переглядів: 3147

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
КЛІНІЧНІ ПЕРІОДИ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ | КЛІНІЧНА КАРТИНА, НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ПРИ ОТРУЄННЯХ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.