Потенціал Украіни з виробництва свіжої плодоовочевої продукції

Виробництво та споживання свіжих плодів та овочів

Аграрна міць України дозволяє їй посісти неостаннє місце серед традиційних учасників світового ринку сільськогосподарської продукції. Однак через економічні труднощі виробництво і споживання свіжих плодів і овочів (в основному) має тенденцію до зниження.

З табл. 1 видно, що на тлі зниження виробництва і споживання овочів і плодів (порівняно з 1990 роком) зростає споживання картоплі. Ці тенденції характеризують негативний аспект структури харчування населення і різко відмінні від тих, що існують у економічно розвинутих країнах. Так, у США за останні 30 років споживання овочів зросло на 20 %, фруктів і ягід — на 30 %. Водночас середньостатистичний громадянин України споживає овочів на 18 %, а фруктів і ягід — на 71 % менше, ніж громадянин США, річний раціон якого включає 110 кг овочів, 140 — фруктів і ягід і 61 — картоплі.

Досвід багатьох країн світу переконує, що з підйомом матеріального добробуту населення докорінно змінюється структура його харчування, зокрема зменшується споживання хліба і картоплі і збільшується - плодів, ягід, овочів. Досить високий рівень споживання плодів і ягід у таких країнах (у розрахунку на 1 людину на рік): Нідерландах (149 кг), Австрії (134 кг), Італії (127 кг), Англії (94 кг), Німеччині (125 кг). У цих країнах в останні роки зберігається тенденція до збільшення споживання плодів і ягід.

Таблиця 1. Виробництво і споживання свіжих плодів і овочів в Україні в 1990 - 2002 рр.

Показники
Овочі і картопля Валовий збір, тис. т
— картопля — овочі	16732 6666	18410 5070	15405 5492	12723 5324
Врожайність, ц/га — картопля
— овочі
Площа, з якої прибрано врожай, тис. га
— картопля
— овочі
Плоди і ягоди Валовий збір, тис. т
Врожайність, ц/га	42,7	30,6	28,6	19,2	38,4	30,5	36,5
Площа, що зайнята під насадження, тис. га
— усього
—плодоносні сади
Споживання, кг/люд./рік

Україна, маючи унікальні природно-кліматичні умови, здавна славилася садами. Однак в останні роки в садівництві переважають негативні тенденції— знижуються площі садів і валові збори продукції, різко скорочуються інвестиції. При цьому частка валових зборів у колективних господарствах ягід, кісточкових і горіхів у загальному обсязі виробництва знижується. Це, насамперед, зумовлено високою трудомісткістю вирощування ягід і кісточкових і їх більш низькою ефективністю, порівняно з насіннєвими. У той же час в особистих підсобних господарствах (ОПГ), через їхню невелику землезабезпеченість, перевагу, навпаки, віддають цим культурам. Така структура виробництва фруктів і ягід не сприяє насиченню ринку в раннєлітній період кісточковими і ягодами.

Однак розвиток підприємництва в сільському господарстві дозволить усунути диспропорції в структурі виробництва фруктів і ягід.

Роль суспільного сектора у виробництві і формуванні ринку свіжих плодів і овочів знижується і зростає значення фермерства і ОПГ громадян.

Частка останніх у загальному обсязі виробництва в 2000 році в цілому в Україні склала за картоплею 99, овочами 83 %, в 2002 році – 99 и 88% відповідно. Аналогічна тенденція характерна і для Донецької області, де на частку приватного сектора в 1999 році припадало 98,1 % виробництва картоплі, 69,9 — овочів і 99,1 — плодів і ягід.

Садівництво є традиційною галуззю сільського господарства України. Тут зосереджено 29,8 % садівницької продукції. Розвитку садівництва допомагають сприятливі умови більшої частини території України для основних плодових і ягідних культур, що, у свою чергу, надає їй можливість посісти гідне місце серед країн найбільш розвинутого промислового садівництва. В Україні є реальні і потенційні можливості для організації великомасштабного виробництва плодів і ягід з метою як достатнього забезпечення внутрішніх потреб населення, так і експорту. В Україні 246 колективних господарств мали площу садів до 20 га, у 73 господарствах площа багаторічних насаджень перевищувала 700 га. У грудні 1990 р. на установчих зборах представників садівницьких і виноградарських господарств кооперативної асоціації із садівництва, виноградарства і виноробної промисловості, у котру увійшло 330 радгоспів і колгоспів, говорилося, що під насіннєві плоди виділяється 71,1 % суспільних садів України.

До 2000 р. передбачалося мати наступну породну структуру садів: насіннєві культури — 55,6 %, із них яблуня — 88,6 %. Таким чином, яблуня — найпоширеніша плодова культура.

Характерною рисою ринку України є дефіцит продуктів садівництва, низька їхня якість і вузький асортимент. На ринок мало надходить зимових груш, вишні, черешні, смородини, волоських горіхів, хоча більшість районів України має сприятливі умови для їхнього вирощування. Продукція садівництва подана в основному яблуками, що в її загальному обсязі складають 50 - 60 %, плоди кісточкових культур — 15-22 %, ягоди — 5 - 8 % і горіхи близько 1 %. Дещо кращий асортимент продуктів садівництва на колгоспних ринках.

Ринок продуктів неоднорідний, його кон'юнктура значно відрізняється за окремими населеними пунктами, районами і областями. Найширший ринок продуктів садівництва в шести областях — Донецькій, Київській, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській та Республіці Крим. Тут інтегральний показник попиту коливається від 1,15 до 3,62 одиниць. Цей показник визначається як здобуток трьох індексів, що характеризують попит. Це густота населення на 1км², грошові прибутки на душу населення, ціни. Індекси визначаються як відношення відповідного показника досліджуваного об'єкта до його середнього по Україні рівня. Найменший попит на продукти садівництва у північних областях (Житомирська, Рівненська, Волинська, Чернігівська) і на Херсонщині. Тут інтегральний показник попиту коливається від 0,21 до 0,46.

Потенційні можливості у виробництві в Україні продуктів садівництва неадекватні даним валових зборів і експорту даної продукції. Так, у 1995 р. валовий збір плодово-ягідних культур склав 3420 тис. т, експортувалося ж 201 тис. т, у 1990 році ці дані склали, відповідно, 2902 тис. т і 166 тис. т, тобто тільки 6 % валового збору продукції експортувалося, що означає неповне використання можливостей України відносно до плодів і ягід на експорт.

Найбільш сприятливі природні та економічні умови для виробництва плодів насіннєвих культур (врожайність 39 - 101 ц/га) склалися в Криму, Винницькій, Херсонській і Запорізькій областях; кісточкових — у Криму, у Запорізькій, Чернівецькій, Винницькій і Одеській (врожайність 23 - 44 ц/га); ягідних — у Київській, Рівненській, Чернігівській і Львівській областях (врожайність 20 - 28 ц/га).

Найменш сприятливі умови для виробництва плодів на Поліссі, а також у Сумській, Тернопільській, Івано-Франківській і Луганській областях. Тут середньорічна врожайність насіннєвих культур складає лише 10 - 12 ц/га, кісточкових — 4 - 10 ц/га. Зони високоінтенсивного садівництва доцільно створити в Криму, Вінницькій, Хмельницькій, Чернігівській областях. Найсприятливіші умови для вирощування зимових сортів яблук і груш, пізніх сортів сливи, склалися в південно-західних районах правобережного Лісостепу, у рівнинних районах Закарпатської області й у Криму. Тут необхідно вирощувати частину продукції для вивезення в інші області України та за її межі. Виробництво черешні варто сконцентрувати в Мелітопольському районі Запорізької області, Придністров'ї і Закарпатті, а вишні - у приміських зонах Донецька, Дніпропетровська і Запоріжжя. Абрикоси доцільно вирощувати в областях Степу, південно-західних районах правобережного Лісостепу (Придністров'я) і рівнинних районах Закарпаття. Кліматичні умови південного Степу і Закарпаття сприятливі для вирощування персиків і айви. Виробництво волоського горіха можна збільшити за рахунок розширення його площі в західних районах правобережного Лісостепу й у західних районах Степу.

Обсяги виробництва картоплі й овочів в Україні розподіляються відповідно до природних і економічних чинників.

Картоплярством займаються в усіх природно-економічних зонах. При цьому приблизно 50 % усього валового збору дають господарства Лісостепу, 88 % — господарства зони Полісся і 12 % — господарства степової зони. Основними виробниками картоплі є Чернігівська, Київська, Сумська, Житомирська, Винницька, Хмельницька і Волинська області. У цих областях значна частина валового збору картоплі йде на продовольчі потреби і меншою мірою — на корм худобі. Частина картоплі, у вигляді сировини, направляється в крохмало-патокову промисловість. Крім того, із цих областей (особливо із Сумської, Чернігівської та Житомирської) вивозять картоплю у регіони Півдня України і Донбасу.

Овочі. Найбільш сприятливі умови для виробництва овочів склалися в областях степової зони і менше, відповідно, в Лісостепу і Поліссі. Питома вага кожної зони приблизно наступна: Степ — 50 %, Лісостеп — 35 % і Полісся — 15 %. При цьому понад 4/5 валового збору овочів дають господарства степової зони і Лісостепу.

Товарне високорозвинене виробництво овочів зосереджено в областях, що мають високий рівень розвитку промисловості (Донецька, Київська, Харківська, Дніпропетровська і Луганська), а також в областях, де є потужні підприємства з переробки овочів (Одеська, Запорізька, Херсонська, Черкаська і Крим) .

З табл. 1 видно, що в останні роки намітився деякий підйом у виробництві овочів. Однак екстенсивний шлях виробництва має свої обмеження. Так, граничність земельних ресурсів у регіонах складає: Карпатського — 51, Поліського — 56, Центрального — 68, Південного — 74, Східного і Донецького — 75, Подільського — 76 і Придніпровського — 78 % території. Причому індекс граничної корисності ріллі по Україні складає 5 7%, у тому числі по регіонах: Карпатському — 83, Поліському — 74, Центральному — 48, Подільському — 44, Донецькому —.72, Східному — 34, Придніпровському — 56, Південному — 64 %. Наведені дані свідчать, що такі регіони, як Східний, Донецький, Придніпровський і Південний, що є основними товаровиробниками овочів, не можуть нарощувати обсяги виробництва продукції без упровадження нових технологій вирощування. Одним із шляхів зростання обсягів виробництва овочів може бути розвиток фермерства і ОПГ. Пропозиція овочевої продукції від них у 1999 році складала 66 % валового збору томатів, 77 - 82 % — капусти і ріпчастої цибулі, до 90 % — моркви і буряка, 93 - 94 % — огірків.

У споживанні овочів спостерігається чітка сезонність, що частково збігається із сезонністю вирощування продукції в умовах відкритого ґрунту. Сезон овочів відкритого ґрунту починається з квітня (зелень, цибуля-порей, редис, щавель) і закінчується на початку листопада (дозрівання і складування капусти). Потім у листопаді-грудні з'являється перерва, у період якої ринок, у основному, орієнтується на імпортні свіжі овочі. З лютого на ринок починають надходити вітчизняні овочі закритого ґрунту. Однак ціни на них досить високі, що пов'язано, насамперед, із високою енергоємністю виробництва продукції в умовах закритого ґрунту. Впровадження нових, неенергоємних технологій дозволяє знизити ціни на цю продукцію ї зробити її доступною для всіх верств населення.

Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив розвиток приватного бізнесу, у тому числі в галузі виробництва культивованих грибів. Ця діяльність у розвинених капіталістичних країнах виділилася в окрему галузь сільського господарства - грибоводство. Однією з культур, що вирощуються в захищеному ґрунті, є печериця.

У останні роки в Україні, у тому числі в Донецькому регіоні, спостерігається зростання обсягів виробництва культивованих грибів, як на державних, акціонерних підприємствах, так і на підприємствах малого бізнесу. Це зумовлено не тільки нестачею екологічно чистих продуктів, але й тим, що попит на свіжі печериці значний; виробництво грибів досить просте з погляду технології, високорентабельне і не вимагає великих капіталовкладень.

Формування ринкової економіки, її стабільний розвиток не виключає стратегічного планування, а, навпаки, базується на ньому, але не на жорсткому адмініструванні, з акцентуванням на мікроекономічному рівні. Тому необхідно здійснювати обґрунтоване впорядкування прогнозів, планів перспективного розвитку на різних рівнях, починаючи із сільгосппідприємства.

Така ієрархічна структура планування стійкого розвитку АПК повинна виходити з місткості вітчизняного ринку (виробник і споживач), можливості експорту продукції, а також припускати аналогічне планування в суміжних галузях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формирование	\|	Контрольні запитання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.