Вимоги до проведення розвивальної роботи

Зміст і форми роботи

1. Психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих сторін психіки дитини, так і на розвиток особистості в цілому, з урахуванням завдань розвитку на кожному віковому етапі. Програми складаються із психологічної і педагогічної частин. Психологічну частину здійснює психолог, педагогічну — опрацьовують та здійснюють (коригуючи за потреби) психолог та вихователь, залучаючи і батьків.

2. Розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприйняття, спостережливості, пам’яті; активізація творчої уяви, мислення, мовлення.

3. Вироблення індивідуального стилю діяльності, що відповідав би типологічним властивостям дитини і зміг би компенсувати труднощі, зумовлені її підвищеною збудливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швидкою розумовою втомлюваністю. Формування елементів саморегуляції у поведінці вихованців.

4. Розвиток (шляхом вправляння під час ігрових ситуацій) соціально-спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь у дітей, які зазнають труднощів у спілкуванні.

5. Формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання з огляду на необхідність розвитку кожного з компонентів шкільної зрілості: психофізичного, розумового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового.

6. Забезпечення психологічних умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях. Надавання відповідної психологічної допомоги їх керівникам.

7. Психолог згідно зі своїми інтересами та здібностями сам може вести систематичну розвивальну роботу серед дітей у гуртку або в студії.

1. Психологічна і педагогічна частини розвивальної роботи можуть здійснюватись за такими формами:

з окремою дитиною;

з групою дітей;

у руслі виховної роботи у групі;

разом з дітьми і батьками.

2. Розвивальні заняття бажано будувати на основі ігрової та пізнавальної, а не змагальної мотивації чи мотивації досягнень.

3. Тривалість розвивальних занять залежить від їх інтенсивності, віку дітей, але, як правило, не перевищує 15–20 хв.

4. Якщо розвивальні заняття виявились неефективними для конкретної дитини, слід провести додаткове психологічне обстеження, а не збільшувати їх тривалість.

5. Розвивальні завдання слід підбирати таким чином, щоб у процесі навчання дитина послідовно проходила сенсомоторний, зоровий, образний етапи інтеріоризації діяльності.

6. Матеріали, на яких будуються розвивальні заняття, не повинні викликати у дитини додаткових труднощів під час їх використання, що сприяє усвідомленню способів дій і забезпечує позитивну мотивацію.

Наприклад, відповідно до набутого досвіду і рівня розвитку дитини психолог визначає послідовність і кількість ігор-занять, на яких дитина опановує спосіб і еталон визначення однієї якості матеріалу (розміру, форми, запаху чи смаку), а згодом двох, трьох.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги до корекційної роботи з дошкільниками	\|	Коновалова М.Д.Экспериментальная психология: конспект лекций. - Высшее образование. – 2006.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.