• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги до корекційної роботи з дошкільниками

Зміст і форми корекційної роботи з дошкільниками

Психологічна профілактика - це спеціальний вид діяльності дитячого психолога, спрямований на збереження, укріплення і розвиток психологічного здоров’я дітей на всіх етапах дошкільного і шкільного дитинства.

ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

З просвітницькою функцією соціально-психологічної служби найтісніше пов'язана профілактична діяльність.3. Кісарчук зазначає що можна вважати профілактику одним з основних завдань просвітницького напрямку діяльності психологічної служби. При цьому профілактика здійснюється побічно, виступає аспектом у досягненні специфічних цілей психологічної просвіти. Водночас у багатьох ситуаціях діяльності практичного психолога виникають потреби у спеціальній профілактичній роботі зі своїми характерними цілями. У цих випадках є всі підстави розглядати профілактичну роботу самостійним видом діяльності практичного психолога.

Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу.

Соціально-психологічна профілактика — це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; спрямована на створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.

Психологічна профілактика-найменш розроблений вид діяльності практичного психолога, хоча важливість її визнається як ученими, так і практиками.

Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попе­редження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.

Отже, психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу.

В профілактиці виокремлюють 3 рівні:

І рівень - первинна профілактика. Психолог працює з дітьми, в яких проявляються незначні емоційні, учбові і поведінкові відхилення. В центрі уваги психолога знаходяться всі учні школи (10 з 10 дітей).

ІІ рівень - вторинна профілактика.Вона спрямована на так звану «групу ризику», тобто на дітей, у яких вже почалися проблеми у навчанні та поведінці. Основне завдання - допомогти подолати ці труднощі до того, як діти стануть соціально чи емоційно некерованими (3 з 10 дітей). Вторинна консультація включає консультацію з батьками з вчителями.

ІІІ рівень - третинна профілактика. Увага психолога концентрується на дітях з яскраво вираженими навчальними чи поведінковими проблемами. Основне завдання - корекція і подолання серйозних психологічних труднощів і проблем (приблизно 1 з 10 школярів). Психолог працює індивідуально з окремими учнями.

Психологічна профілактика передбачає:

· відповідальність за дотримання в дитячому закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку;

· своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних ускладнень у розумовому та емоційному розвитку, в його поведінці та відносинах з іншими;

· попередження можливих відхилень у зв’язку з переходом дітей на наступний віковий щабель розвитку.

Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за 3. Кісарчук, є:

• профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

• попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, яке переживає кризові явища (економічні та полі­тичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);

• психологічна підтримка найбільш вразливих верств насе­лення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);

• робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;

• профілактика порушень у психічному та особистісному роз­витку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;

• профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).

Ці напрямки реалізовуються всією системою соціально-психологічних та психологічних служб. Профілактична діяльність психологічної служби в окремих галузей має свої особливості в кількох напрямках.

Основними формами психопрофілактичної роботи є:

лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, «телефон довіри», «пошта довіри», психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо.

Зміст психопрофілактичної роботи:

1.Психолог розробляє і впроваджує розвивальні програми для дітей різних вікових категорій із врахуванням завдань кожного етапу розвитку, враховуючи роль в особистісному розвитку дитини сім’ї і школи.

2.Психолог виявляє такі психологічні особливості дитини, які в подальшому можуть обумовити виникнення певних відхилень в її інтелектуальному або особистісному розвитку.

Такод до змісту профілактичної роботи входить:

1. Психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям легше призвичаїтись до умов дошкільного закладу.

2. Забезпечення сприятливого, доброго психологічного мікроклімату в групах — у спілкуванні дітей між собою та з дорослими: вихователями, помічниками вихователів (нянями).

3. Створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприймання. З цією метою добираються відповідні ігри і вправи.

4. Практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінням у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, хто потребує такої допомоги (дітей і дорослих), ефективних способів спілкування.

Чеські психологи Й.Лангмейєр та З.Матейчик вважають надзвичайно важливим завданням розробку мір профілактики, або попередження психічної деривації у дітей:

- необхідно забезпечити поступання із зовнішнього середовища достатньої кількості стимулів, відповідних мірі розвитку дитини, так як і пізня, і так і надто рання стимуляція малоефективні, а часом і шкідливі;

- стимули, що поступають, повинні мати значення для дитини, таким чином дитина включає їх у систему своїх переживань і пізнання;

- необхідно створити умови для розвитку стійких взаємовідносин між дитиною і соціальним середовищем (батьками, вихователями, знайомими);

- необхідно полегшити дитині входження у суспільство, засвоєння адекватних соціальних ролей.

3.Психолог слідкує за дотриманням у навчальному закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку і формування особистості дітей на кожному віковому етапі.

4.Психолог попереджує можливі ускладнення в психологічному розвитку і становленні особистості у дітей в зв’язку з їх переходом на новий віковий рівень (приклад: від дошкільного до шкільного дитинства).

5.Психолог проводить роботу по підготовці дітей, підлітків і старших школярів до поступового усвідомлення тих сфер життя і діяльностей, професій, які їх цікавлять і в яких вони би хотіли реалізувати свої здібності і знання.

- рання діагностика інтересів і здібностей школярів (1-5 класи);

- діагностика здібностей і схильностей школярів, подальше здійснення програми їх розвитку;

- формування професійних намірів учнів 7-9 класів, вивчення їх психологічних особливостей і якостей особистості у співвідношенні до професії, яку вони обирають;

- консультаційна робота із старшокласниками по визначенню подальшої програми навчання в зв’язку з його диференціацією;

- діагностика і корекція професійного і особистісного самовизначення учнів старших класів.

6.Психологпіклується про створення психологічного клімату в дитячому освітньому закладі.

7.Психолог прагне створити сприятливі, доброзичливі стосунки між батьками і педагогами.

Профілактична робота у школі спрямовує свою роботу в першу чергу, на створення в школі сприятливих умов для розвитку особистості дитини у процесі її навчання і виховання. Це може бути вивчення адаптаційних процесів, виявлення обдарованих учнів та дітей із затримкою психічного розвитку, диференціація та індивідуалізація навчання, рання профілактика соціальної та педагогічної занедбаності дітей, створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

Профілактична робота служби сім'ї спрямована на попередження причин, які призводять до розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання. Це і консультування молодих сімей та тих, хто вступає у шлюб; проведення роботи із самотніми людьми для подолання причин, які зава­жають створенню сім'ї; просвіта батьків з питань сімейного виховання тощо.

Профілактична робота служб профорієнтації та працевлаштування спрямована на створення умов для запобігання масовому безробіттю, полегшення працевлаштування тощо.

Таким чином, конкретна психопрофілактична робота соціаль­но-психологічної служби в тій чи іншій сфері базується на:

—прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи поведінці певного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби;

—визначенні соціально-психологічних умов, за яких ці ускладнення можна попередити або пом'якшити їх пережи­вання;

—розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із залученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін.

2.2.2. КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ДІТЬМИ

Цей напрямок діяльності психолога в навчальному закладі є найскладнішим і найвідповідальнішим. До нього входить широкий спектр форм роботи:

групові психокорекційні заняття (робота з проблемами групи дітей в особистісній та пізнавальній сферах);

індивідуальні психокорекційні заняття (робота з проблемами окремих дітей в особистісній і пізнавальній сферах);

індивідуальні заняття з обдарованими дітьми;

заняття з психологічної підготовки дітей до навчання в школі.

З точки зору І. В. Дубровіної, основною метою корекційної роботи з дітьми є сприяння їхньому повноцінному психічному та особистісному розвитку.

Основні завдання психолога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у неї і тренування психічних процесів та функцій. Проте наявність дітей з комунікативними, поведінковими і емоційно-особовими проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвитку припускає застосування спеціальних корекційно-розвиваючих програм як комплексного, так і спеціального характеру.

1. Проведення ігор та занять з усією групою з метою формування позитивного ставлення до перебування в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об’єкти природи, книжки тощо).

2. Проведення психогімнастичних ігор і вправ, з групами дітей (по 3–5), які:

потребують корекції емоційного стану або психологічних настанов;

надмірно вразливі і потребують спеціальних засобів профілактики нервових перевантажень;

недостатньою мірою володіють необхідними поведінковими або розумовими навичками і можуть засвоїти їх у процесі тренування.

3. Індивідуальні психотерапевтичні заняття з дитиною, яка знаходиться у важкому психологічному стані, з метою виявлення та усунення при­чин психологічного неблагополуччя або пом’якшення впливу на неї психотравмуючих факторів.

4. Індивідуальна робота з метою визначення певних відхилень у розвитку та у поведінці старших дошкільників під час формування у них психологічної готовності до школи.

5. Поліпшення психічного стану дитини, усунення звичних для неї способів переживань (зняття напруження, підвищення емоційного тонусу, вивільнення пригнічених емоцій — гніву, страху, образи) та вироблення шляхів конструктивного «відреагування» на них дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдання, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи тощо.

6. Корекція хибних уявлень дитини щодо оточуючих, занять, ігор (діяльності) і до себе самої має на меті: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських стосунків з одноліт­ками, тренування навичок адекватного реагування на невдачу тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така організація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані прояви реагування не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Нові моделі поведінки, які засвоює дитина, зумовлюють подальшу перебудову самосприйняття дитини і її особистісних позицій.

7. Психологічна підтримка дитини під час переживання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в психологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення довіри взаємин та організації простору створює умови для більш повного вираження дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповіді. При цьому психолог не мусить переконувати малюка в необґрунтованості його переживань, а повинен прийняти ці переживання, допомогти дитині пережити їх самостійно відпрацювати для того, щоб позбутись.

1. Не допускати ситуацій, які могли б негативно вплинути на самооцінку вихованців, а саме: критики з боку дітей або дорослих, погіршення міжособистісних стосунків, підкреслення неуспішного виховання дитиною певних завдань.

2. Головне правило психологічної роботи — не зашкодити! Тому в склад­них ситуаціях спілкування з дитиною вибір завжди робиться на користь дитини. Не можна вдаватись до активних методів впливу на особистість, якщо психолог не переконаний в їх доцільності. У такому випадку краще обмежитись роллю доброзичливого спостерігача.

3. Інформацію про дитину, її сім’ю, стосунки з батьками або вихователем, яка стала відома психологу в процесі роботи, можна повідомляти бать­кам і вихователю лише таким чином, щоб її не можна було використати з метою уразити гідність дитини або її батьків (присоромити, звинува­тити, образити тощо).

4. У процесі психогімнастичних занять дитину треба навчати адекватно виражати як негативні, так і позитивні емоції, а не стримувати їх.

Психологу у стосунках з дитиною слід намагатись не поділяти її неправильні почуття (недозволені та заборонені), а приймати їх як прояв індивідуальності дитини, який має право на існування. Він лише може показати, до чого призводять прояви негативних почуттів, і озброїти дитину прийнятнішими засобами нівелювання негативних емоцій і, загалом, поведінки у важких, неприємних ситуаціях.

5. Психолог всіляко заохочує дітей до творчої (образотворчої) діяльності, пов’язаної з розвитком внутрішнього емоційного світу. Розглядаючи свій твір разом з психологом, з дітьми або з батьками, дитина мусить відчувати радість і гордість за себе, не соромитись своїх почуттів або невміння висловити їх.

2.2.3.РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Мета:активна участь і вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини.

Завдання:забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормам; допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей; розвиток здібностей, нахилів дітей.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
8. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
9. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
10. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
11. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
12. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.

Переглядів: 3954