Чия проблема?

Посилання, які сприяють розвитку дитини

Від народження до шести місяців

Ярадий тому, що ти є.

Ти належиш до цього світу.

Твої потреби важливі для мене.

Ярадий тому, що ти — це ти.

Ти можеш рости довільно.

Ти відчуваєш усі свої почуття.

Ятебе люблю й охоче турбуюсь про тебе.

Від шести до вісімнадцяти місяців

Ти можеш досліджувати й експериментувати, а я буду підтримувати й захищати тебе.

Ти можеш використовувати всі свої відчуття, щоб досліджувати світ.

Ти можеш віддавати певній діяльності стільки часу, скільки хочеш.

Ти можеш знати те, що знаєш.

Ти можеш цікавитись усім.

Мені подобається те, як ти проявляєш ініціативу, ростеш та навчаєшся.

Ялюблю тебе тоді, коли ти активний, і тоді, коли ти спокійий.

Від вісімнадцяти місяців до трьох років

Ярадий, що сам починаєш мислити.

Можеш ображатись, але я не дозволю тобі поранитись або поранити когось.

Ти можеш скільки завгодно говорити «Ні» й перевіряти межі дозволеного.

Ти можеш навчатися думати за себе, і я буду думати за себе.

Ти вмієш відчувати й мислити одночасно.

Ти знаєш, що тобі потрібно, й можеш прохати про допомогу.

Ти можеш відокремитись від мене, але я буду й далі тебе любити.

Від трьох до шести років

Ти можеш досліджувати, хто ти й хто — інші люди.

Ти можеш бути сильним і одночасно з цим прохати про допомогу.

Ти можеш випробовувати різні ролі й способи, як бути сильним.

Ти можеш розуміти наслідки своєї поведінки.

Яподіляю усі твої почуття.

Ти зможеш відрізнити реальність від фантазії.

Ялюблю тебе таким, яким ти є.

Дуже часто підтримка має характер гіперопікування дитиною, яке викликає залежність дитини від дорослого, нав’язує неприйнятні стандарти, стимулює суперництво з братами, сестрами та однолітками. Все це призводить до переживань та заважає позитивному розвиткові особистості дитини.

Підтримувати можна і треба словами, жестами, тактильно, виразом обличчя, спільною діяльністю. Як свідчить досвід, багатьом дорослим все це виконувати важко, оскільки в їхньому особистому досвіді відсутнє розуміння про підтримку як таку. В цьому й полягає завдання практичного психолога — навчитись самому й навчити дорослих підтримувати дитину. Щоб цього навчитись, слід розвивати такі навички: ефективного стилю спілкування, рефлексивного спілкування; допомоги в засобах вираження різних почуттів; я-посилання; подолання конфліктів; пошуку альтернатив.

У стосунках дорослих і дітей не все гладко. Іноді виникають проблеми й протиріччя. Перше, що повинен вирішити дорослий під час виникнення проблеми,— це відповісти на запитання: «Чия це проблема?»

Буває, що проблема стосується тільки дитини або тільки дорослого, а іноді вона стосується двох, трьох членів родини або всієї сім’ї.

Щоб з’ясувати відповідь на поставлене запитання, психолог повинен запитати себе й учасників проблеми про таке: Кому з ким важко? Хто не може досягти мети?

Але передусім необхідно пам’ятати, що в дитини виникає проблема внаслідок наявних у неї потреб. Однак це не є проблемою дорослого, оскільки дитина не створює проблем своєю поведінкою.

Приклад: хлопчик плаче через те, що діти не хочуть залучати його до гри; дівчинка сердиться, бо не може поставити ляльку на ніжки.

В іншому випадку потреби дитини задоволені, але її поведінка перешкоджає дорослому задовольнити власні потреби. Це — проблема дорослого. Приклад: дівчинка не хоче зайти до магазину, до якого її запрошує мати; хлопчик відмовляється навчатись читання.

Дорослим слід бути обережними й не вважати дитячі проблеми своїми. Таке ставлення шкодить дитині. Якщо дорослі постійно будуть все вирішувати за дитину, вони відбиратимуть у неї можливість вчитись вирішувати проблеми самостійно. Дорослий повинен уважно вислухати дитину й спільно з нею пошукати шляхи розв’язання проблеми, надати дитині можливість зазнати наслідків своєї самостійної поведінки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗВЕРНЕННЯ БАТЬКІВ ДО ПСИХОЛОГА	\|	ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.