ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

Основним завдання батькі є навчити дитину відрізняти добре від поганого. Для цього потрібно виховати людину з високою мораллю. Виховувати і формувати світорозуміння дитини необхідно, коли її життєвий досвід тільки починає накопичуватись. Саме в дитині визначається спрямованість особистості, з’являються перші моральні установки, погляди.

В дітях слід виховувати чесність і дисципліну. Дітям потрібно розповідати історії, які подають і описують високоморальні вчинки та позитивні якості. Слід визначити для себе напрямок у якому варто працювати.

Будь-які якості формуються двома шляхами. Це самовиховання і наслідування.

У вихованні цінностей у дітей можна використовувати техніки запропоновані А.Адлером:

1. Констатуючий опис

Дорослий констатує дитині, що може трапитись, якщо вона здійснить даний намір. Наприклад, якщо ти кинеш іграшку у вікно, то вікно може розбитися і звідти дутиме холодний вітер. І буде холодно не тільки всім дітям, а й тобі.

2. Відтворення дій

Дорослий виконує те, що й дитина. Наприклад, якщо дитина виставила ноги на стіл, дорослий так само діє, тобто виставляє ноги на стіл. Звичайно, дитина на це зверне увагу і зробить зауваження дорослому. Таким чином вона проаналізує і свій вчинок, і зрозуміє чому так робити не слід.

3. Метод захоплюючих висловлювань

Дорослий із захопленням розповідає дитині, як вона повинна поводитись в даній ситуації. Наприклад, якщо ти попросиш у Сашка пробачення, то він товаришуватиме з тобою і ви разом будете малювати, гратися тощо. І з тобою, в такому разі, товаришуватиме не тільки Сашко, а й решту дітей.

4. Правдиві і відкриті відповіді

Дорослий правдиво відповідає на запитання дитини. Наприклад, дитина питає: „Звідки беруться діти?” Не слід в такому разі розповідати дитині про лелеку, який її приніс, або про капусту, в якій її могли знайти, а могли і не знайти. На таке запитання потрібно чесно сказати, що дитину народжує мати. А до народження дитина знаходиться у маминому животі. Ця відповідь буде достатньою, адже дітей цікавить не результат, а процес задавання відповідей. Тому, особливо батьки, не повинні комплексувати з цього приводу. А знати, що чесність по відношенню до дитини викликає, згодом, чесне ставлення дитини до батьків.

5. Техніка нескінченних уточнень

Дорослий уточнює запитання яке дала дитина. Це своєрідне напускання туману. Тобто, якщо справді важко відповісти на поставлене дитиною запитання, то можна уточнити, яку саме відповідь хоче почути дитина. Наприклад, дитина запитує: „Звідки береться дощ?” А ви у неї питаєте: „А навіщо тобі це знати?” Дитина відповідає що їй просто цікаво, а ви знову задаєте запитання: „А як ти думаєш, звідки береться дощ?” і т.д.

6. Прямі і пробні запитання

Дана техніка є дуже корисною. Адже у менталітеті українців є погана звичка, завжди помічати недоліки у своїх дітях і хороші риси у чужих. В наслідок чого народжуються неправильні запитання: „Чому ти зробив?” Але дитина не може відповісти на поставлене запитання. Адже і дорослий не завжди може дати відповідь на таке запитання. Тому, краще б було спитати: „Як так сталося, що ти так вчинив?”, або „Що спонукало тебе до даного вчинку?”. В такому разі дитина не буде себе ототожнювати із негативним героєм, а оцінить тільки даний вчинок.

7. Методика пошепки

Цю техніку дуже часто використовують самі діти коли грають у сюжетно-рольові ігри. Коли одна дитина говорить пошепки іншій, що та має казати згідно виконуваної ролі. Тобто, це своєрідне суфльорство. Наприклад, можна з дитиною поговорити на тему „Сім’я”, або „Дитячий садок”. Коли дитина говорить за себе голосно, а за вихователя - тихенько, а мама потім лише повторює ту роль, яка належить вихователю. Тобто, дитина говорить що треба говорити.

8. Переговори

Дорослий проводить з дитиною переговори, шукаючи альтернативних способів вирішення завдань.

Достатньо ефективним є метод контракту - який передбачає чітко визначені вимоги, які обговорюють з дитиною і які контролює дорослий. Наприклад, дитина хоче новий велосипед. Батьки в такому випадку ставлять перед дитиною ряд завдань, які вона повинна виконувати вдома. Скажімо, прибирати у своїй кімнаті, бути ввічливою, не перебивати коли говорять старші тощо. І якщо вона дотримуватиметься тих вимог то тоді отримає бажану іграшку.

Але звичайно існує тонка межа між вседозволеністю, розбещеністю, байдужість й черствістю? Як правило реакція батьків на дитяче „хочу” вкрай різна. „Так, так ти зараз це отримаєш”, або „Ач чого захотів”, чи „Мені краще знати, що тобі треба!”.

Хоча можна було б запитати, скажімо „Яку ти хочеш іграшку?” Тобто запропонувати все що не відрізняється ціною, але дає можливість дитині робити вибір.

Або запитати „Чому ти цього хочеш?”, щоб дитина могла пояснити. Спробуйте у будь-якому випадку знайти компроміс. Адже ви старші, а отже - мудріші.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Двіжона Оксана Володимирівна –кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чия проблема?	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.