ЗВЕРНЕННЯ БАТЬКІВ ДО ПСИХОЛОГА

Індивідуальне консультування батьків

Групова робота.

Діагностика сімї та сімейного виховання

Робота з батьками – надзвичайно важливий напрямок діяльності шкільної психологічної служби, мета якої – збереження психологічного здоров’я дітей. Існує дві форми взаємодії з батьками: груповата індивідуальна.

Мета – формування загального виховного «поля» навколо дитини, яке забезпечує узгодженість та несуперечливість дій дорослих – батьків, педагогів та психологів.

Причини неузгодженості:

- недостатні знання або повна відсутність знань у батьків про закономірності розвитку дітей, про труднощі, які можуть з’явитися в процесі їх дорослішання;

- неусвідомлювані, стихійні дії батьків, які виховують своїх дітей так само, як їх виховували батьки або абсолютно протилежним чином;

- у взаємодії з дитиною у батьків можуть актуалізуватися власні проблемні зони, для прикладу, одна з них: сприйняття шкільних результатів дитини як в якості дзеркала власної успішності.:

- односторонній погляд на дитину зі сторони батьків: вони спостерігають свою дитину лише в сімї, і не допускаючи думки, що поза межами родини дитина може вести себе інакше.

Завдання роботи з батьками:

- узгодження ціннісних основ виховання (визначення того, які пріоритетні цінності хочуть прищепити дитині дорослі);

- узгодження проблемних і ресурсних площин у розвитку дитини (визначення того, які прояви слід вважати проблемними і до яких слід прагнути, створення, «промальовування» бажаного образу дитини);

- узгодження поведінкових впливів щодо дітей, тобто визначення зон відповідальності батьків і педагогів, з’ясування того, кому і як впливати на дитину дома чи в школі задля досягнення бажаних змін.

Індивідуальне консультування як вид терапевтичного впливу є досить розповсюдженою формою роботи шкільного психолога. Оскільки бесіда, як вид діяльності, добре знайома батькам і викликає найменший супротив з усіх форм роботи, батьки зазвичай легко погоджуються на неї. Не зважаючи на зовнішню простоту індивідуального консультування, основним інструментом якого є бесіда, цей вид роботи вимагає високого професіоналізму. Якщо розглядати ефективність консультації, то основним критерієм результативності буде наявність змін. В психологічних консультаціях з батьками зміни відбуваються на трьох рівнях:

1. Почуття щодо того чи іншого аспекту розвитку дитини, ситуації;

2. Думки щодо того чи іншого аспекту розвитку дитини, ситуації;

3. Дії або прагнення діяти.

Перша група звернень батьків носить швидше пізнавальний характер, бажання впевнитися, що все гаразд, що у них найрозвиненіша і безпроблемна дитина. Найчастіше батьки вимагають визначити рівень розумового і психічного розвитку дитини. Такі звернення пов’язані також із підвищеною тривожністю самих батьків, що є наслідком пильної уваги суспільства до проблем дитинства. У більшості випадків такі батьки погано сприймають зауваження й рекомендації і надалі мало їх дотримуються. Окремо слід виділити звернення щодо психологічної готовності дитини до школи. Незважаючи на те, що зараз практично в кожній школі є психолог, який може це зробити, і є практичні психологи в дитячих садах, які планово проводять таке обстеження, деякі батьки прагнуть отримати індивідуальну консультацію з цього питання. В такому випадку батьки дуже уважні до рекомендацій психолога і намагаються виконувати їх, особливо якщо ці рекомендації носять ігровий розвивальний характер. Тому практичному психологу дитячого садка важливо завжди мати набір ігор і вправ для того, щоб дорозвинути, «підтягти» відставання психічних функцій, які він може рекомендувати для занять батькам з їхніми дітьми.

При цьому слід навчити дорослих, як правильно займатися з дитиною, щоб ці заняття пішли на користь дитині, а не на шкоду. Часто батьки можуть використовувати власний «негативний досвід», навчаючи дитину, і тоді будь-яка захоплююча вправа або гра може перетворитися на обтяжливе, сумовите і монотонне заняття.

Друга група звернень — виявлення задатків і здібностей. Наявність різних груп і гуртків з навчання дітей музики, образотворчою мистецтва, англійської мови, танцям тощо ставить перед батьками складне завдання вибору найбільш прийнятної для їхньої дитини сфери навчання. Апитання великої кількості науково-популярної літератури призводить до виникнення у батьків ілюзій, що вже в три-чотири роки можна визначити, до чого здібна дитина, і розвивати її саме в такому напрямі. Часто це зводиться до насильницького й інтенсивного навчання дітей музики, математики, іноземної мови тощо.

Завдання психолога в такій ситуації полягає в тому, щоб запобігти появі серйозних ускладнень за такого підходу до розвитку дитини і пояснити батькам важливість і необхідність її всебічного розвитку.

Велика кількість звернень пов’язана також із проблемою прискореного психічного розвитку дітей, виявлення у них ранньої обдарованості. Тут основним завданням психолога і всіх інших є супровід таких дітей: слід створювати їм не перешкоди, а умови для розвитку, але, знову ж таки, не форсувати його. Це може призвести до ускладнень у розвитку психіки дитини, а також в особистісному розвитку.

Третя група звернень — відхилення в поведінці дітей (агресивність, сором’язливість, замкнутість, невпевненість у собі, фантазування, емоційна нестійкість, нервовість). Слід відзначити, що кількість звернень цієї групи також з кожним роком зростає.

Можна виділити три кола проблем, в основі яких лежать різні причини появи відхилень у поведінці дітей:

І. Незнання батьками основних закономірностей розвитку дітей дошкільного віку.

Наслідки — завищення вимог, що пред’являються до дитини, орієнтація на завжди слухняну, «зручну» особистість, нетерпимість до прояву її самостійності.

Вирішення — батькам буває достатньо об’єктивно оцінити розвиток дитини, надати роз’яснення основних закономірностей розвитку з указівкою на критичні періоди віку і поясненням необхідності зміни стилю спілкування з дитиною, зняття зайвого контролю і зниження рівня вимог;

ІІ. Нервово-психічні порушення у дітей (мінімальна мозкова дисфункція, неврози, психосоматичні захворювання, психічне недорозвинення тощо).

Наслідки — затримка психічного розвитку, відхилення в поведінці і розвитку.

Вирішення — вчасне звертання за консультацією до фахівця: психоневролога, психіатра, дитячого психотерапевта тощо;

ІІІ. Неправильний підхід до виховання дитини: гіперопіка, залякування, часті фізичні покарання, повне усунення від процесу виховання, байдужість.

Наслідки — відхилення в поведінці дитини від непереборної скутості і невпевненості в собі до повної некерованості, агресивності.

Вирішення — просвітницька робота серед батьків з метою профілактики відхилень у поведінці дітей дошкільного віку. Робота батьківського клубу, лекторію, студії тощо, де батьки набувають практичних навичок спілкування, переосмислення власних установок, правил, переконань, стереотипів поведінки щодо дітей.

Психологи виділяють три основні типи неправильної поведінки:

1. Неприйняття, емоційне відштовхування дитини (усвідомлюване і не-усвідомлюване), присутність жорстких регламентуючих і контролюючих заходів, нав’язування дитині певного типу поведінки відповідно до батьківських понять про «хороших дітей». Інший полюс відштовхування — повна байдужість, потурання і відсутність контролю з боку батьків.

2. Гіперсоціалізуюче виховання — тривожно-довірливе ставлення батьків до здоров’я, успіхів у навчанні своєї дитини, її статусу серед однолітків, а також надмірна заклопотаність її майбутнім.

3. Егоцентричне — надмірна увага до дитини всіх членів сім’ї, привласнення їй ролі «кумира сім’ї», «сенсу життя».

3.6.6. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА РОДИНИ

Дитина завжди потребує підтримки дорослого. За відсутності або неповної підтримки дитина зазнає розчарування й схильна до непослуху.

Психологічна підтримка — це процес, у якому дорослий: зосереджується на позитивних перевагах дитини з метою підвищення її самооцінки; допомагає дитині повірити у свої здібності та запобігти помилкам; підтримує дитину у випадку невдач.

Часто, щоб навчитись підтримувати дитину, дорослий повинен змінити свій стиль взаємодії з нею. Передусім навчитись звертати увагу не на її помилки, погану поведінку, а бачити у ті дії дитини, які гідні похвали.

Як хвалити? Дотримуватися головного принципу — хвалити не особистість, а справи й вчинки.

Підтримувати дитину — означає вірити в неї; вербально або невербально дорослий повідомляє дитину, що вірить у її здібності й силу. Дитина потребує підтримки завжди — і коли їй добре, й коли не дуже.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ	\|	Чия проблема?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.