Євро та фінансовий ф'ючерсний ринки.

Рис.2.1. Структура фінансового ринку і його роль в забезпеченні фірм засобами для того, щоб придбати фізичний капітал.

Але звідки беруться грошові кошти для продажу на фінансовому ринку? Хто на цьому ринку є продавцем? Цю роль виконують власники заощаджень — сім'ї і організації, що потратили на поточні потреби не всі свої доходи і охочі отримати вигоду від використовування заощаджених засобів.

Заощадження— це залишок від доходів після оплати всіх розходів, пов'язаних з поточним споживанням. Але навіщо люди створюють заощадження? Тому, що, обмежуючи своє поточне споживання, власники заощаджень дістають можливість:

ü гарантувати колишній рівень споживання в майбутньому, коли їх поточні доходи скоротяться. Це відноситься перш за все до заощадження грошей «на старість»: для використання в період, коли велике трудове заробітчанство зміниться куди меншою за розміром пенсією по віку;

ü створити грошовий резерв на випадок непередбачених життєвих ускладнень (хвороба, пожежа, крадіжка, стихійне лихо);

ü накопичити великі суми, необхідні для покупки дорогої власності (меблі, житло, автомобілі і т.д.);

ü збільшити поточні доходи в майбутньому за рахунок засобів, які приноситимуть заощадження, якщо їх перетворити на прибуткові активи.

Скорочення поточного споживання і накопичення заощаджень переслідують мету збільшити споживання в майбутньому. Проте якщо зберігати заощадження у формі готівки, то це не найвигідніший спосіб, хоча вони абсолютно ліквідні, але їх власник несе прямі втрати.

Втрати можливі через те, що гроші з часом можуть втратити свою купівельну спроможність, наприклад через інфляцію. Крім того, власник заощаджень втрачає можливість заробити на наданні грошей для користування комерційним організаціям. Тому власник заощаджень завжди прагне знайти тих, хто готовий узяти заощадження «в роботу», щоб вони росли, а не знецінювалися.

Саме цю функцію з'єднання власників заощаджень і комерсантів, що мають потребу в засобах для розвитку свого бізнесу, і виконує фінансовий ринок. Завдяки ньому заощадження інвестуються, тобто перетворюються на капітал фірм і забезпечують своїм власникам право на отримання частини майбутніх прибутків цих фірм.

Інвестування— це передача власниками заощаджень своїх засобів в користування фірмам або державі з метою отримання доходу.

Будь-яке погіршення умов для функціонування фінансового ринку, будь то зниження схильності громадян до заощаджень або утруднення умов для залучення грошового капіталу фірмами, що потребують збільшення або оновлення свого капіталу, призводить до того, що економіка починає відчувати «інвестиційний голод». Але без інвестицій неможлива експлуатація і оновлення фірм, а головне — створення нових сучасних виробництв. У країні, що потрапила в смугу «інвестиційного голоду», швидко занепадає вся сфера виробництва, а її товари нікому не потрібні.

Ринок капіталу має досить складну структуру, і його діяльність забезпечується за допомогою самих різних інструментів і організацій. Але у всіх випадках ми маємо справу з продажем власних засобів власниками заощаджень і покупкою цих засобів фірмами, громадянами або державою. Для всіх сегментів ринку капіталу можна знайти загальні закономірності. Вони виявляються перш за все в тому, як на цьому ринку формується ціна капіталу.

Ціна капіталу— це величина доходу (відсотка), який фірма повинна забезпечити власнику заощаджень, щоб він згодився надати їй свої заощадження на реалізацію комерційних проектів.

Ціна капіталу формується відповідно до загальних закономірностей ринкового ціноутворення: визначається взаємодією попиту і пропозиції. Логіка ринкового компромісу проста. Небажання власника заощаджень розлучитися з своїми засобами можна подолати, якщо запропонувати йому вищу платню. Причому за готовність не користуватися своїми заощадженнями довший час їх власники звичайно вимагають підвищену платню. Так виникає залежність між ціною капіталу і терміном володіння засобами.

Ця залежність виявляється, наприклад, у тому, що банки, надаючи гроші фірмам як кредит на декілька років, вимушені брати за це підвищену платню, інакше їм не розплатитися з вкладниками. Адже і самі банки по ощадних внесках на тривалі терміни звичайно вимушені встановлювати вищі ставки відсотка, інакше вкладники не будуть згідні не вилучати ці гроші такий довгий час. Так само ринок капіталу усуває суперечність між небажанням власників заощаджень ризикувати і неможливістю фірм повністю виключити ризик своєї діяльності.

Рівноважна ціна капіталу, що формується, представляє той рівень доходу, при якому сума пропонованих для інвестування заощаджень і сума інвестицій, яку фірми готові одержати, гарантуючи такий дохід власникам заощаджень, співпадуть.

Міжнародний фінансовий ринок сприяє безперервності кругообігу капіталів різних країн. З функціональної точки зору, міжнародний фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечують акумуляцію і перерозподіл капіталу між країнами; з інституційної точки зору — сукупність кредитно-фінансових організацій, через які здійснюється ринковий рух капіталу між країнами залежно від попиту і пропозиції на нього.

З розвитком господарських зв'язків в світі і переплетенням грошових потоків між країнами великого значення набувають відмінність і зв'язок між такими поняттями, як світовий, міжнародний і національні фінансові ринки. Найширше з них — світовий ринок.Він є сукупністю національних і міжнародних ринків, кожний з яких володіє своїми особливостями, відомою самостійністю і відособленістю. Світовий ринок не існує у формі єдиного ринку подібно тому, як сукупність будинків створює місто, але і не гігантський будинок.

Іноді не роблять відмінностей між поняттями «світовий фінансовий ринок» і «міжнародний фінансовий ринок». Дійсно, міжнародний ринок, будучи системою ринкових відносин, що відокремилася від національних ринків, тісно зв'язує їх. Проте, охоплюючи зовнішні операції на національних ринках, він не включає внутрішні, фактично основні операції і тому не може бути названий світовим ринком.

Значне місце в міжнародному фінансовому ринку займають євроринки. Серед них виділяються, зокрема, ринки євродепозитів, єврокредитів і єврооблігацій.

Назва «євроринок» через приставку «євро» серед більшості неспеціалістів викликає асоціацію із словом «європейський». Реально це означає всього лише «за межами національних меж». Стосовно валютного ринку приставка «євро» означає, що котирувані там валюти знаходяться за межами національної території. Давно відомо про євродолари, зовсім недавно з'явилося євроєвро.

Ключовим словом, що відображало стан фінансових ринків в 80—90-х роках минулого сторіччя, було слово «глобалізація» — інвестування дійсно перетворилося на міжнародне. Могутній імпульс розвитку валютного і фондового міжнародних ринків дали такі чинники, як закінчення в 70-е рр. епохи фіксованих валютних курсів, ослаблення державного регулювання у фінансовій сфері, швидке зростання міжнародної торгівлі товарами і послугами, що продовжується, посилення потужності транснаціональних корпорацій, досягнення нового рівня в комп'ютерній і телекомунікаційній технології і інші процеси.

Оскільки зарубіжне інвестування пов'язане з підвищеними ризиками, а саме з ризиком зміни курсу валюти, ризиком зростання (падіння) процентних ставок по внесках, ризиком коливання курсів акцій і т.п., виник і став рости вельми високими темпами фінансовий ф'ючерсний ринок,який забезпечував страхування цих ризиків. Можна сказати, що основоположною тенденцією розвитку біржової торгівлі за кордоном в останні два десятиліття став перехід від торгівлі товарними контрактами до так званих нетоварних цінностей.

Ситуація, що склалася в світі до кінця 90-х років, така, що три чверті контрактів, котируваних на товарних біржах, були контрактами «нетоварного», не валютно-фінансового типу. Розвиток товарних ф'ючерсів зайняв більше 150 років, а фінансові ф'ючерси досягли такого ж рівня розвитку в 10 разів швидше.

Якщо взяти до уваги, що ф'ючерсні обороти по багатьох сільськогосподарських товарах останніми роками помітно знижувалися (хоча є декілька прикладів успішних нових товарних ф'ючерсів) і що в цілому частка сировини в світовій торгівлі скорочувалася, то необхідно визнати, що майбутнє сучасної товарної біржі за фінансовими ф'ючерсами, хоча це майбутнє вже не є таким променистим і безхмарним, яким воно бачилося багатьом на початку 90-х років.

В даний час торгівля фінансовими ф'ючерсами і опціонами ведеться не тільки на товарних, але і на валютних і фондових біржах.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела формування фінансових ресурсів на світових фінансових ринках.	\|	Цінні папери на світовому фінансовому ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.