Цінні папери на світовому фінансовому ринку.

Фінансовий ф'ючерсний контракт аналогічний товарному ф'ючерсу, тобто це угода про купівлю або продаж встановленої кількості певного фінансового інструменту у вказаний термін в майбутньому за узгодженою ціною.

Існують два види фінансових ф'ючерсних контрактів: 1) по відсоткових ставках(interest rate futures) і 2) по індексах акцій (stok index futures).

У основі фінансового ф'ючерсного контракту знаходиться певний фінансовий інструмент, або цінний папір. Можна виділити наступні види цінних паперів:

— цінні папери з фіксованим доходом: облігації, депозитні сертифікати, векселі;

— цінні папери з нефіксованим доходом (акції);

— змішані форми (наприклад, конверсійні боргові зобов'язання і опційні позики).

Облігація— це боргове зобов'язання, що випускається позичальником при отриманні позики за яком він зобов'язується виплатити в певний термін позику і позиковий відсоток. Власник облігації одержує фіксований дохід, який виплачується рівними частками протягом всього терміну дії облігації. Після закінчення свого терміну облігація викупляється позичальником, що випустив її.

Купон— частина цінного паперу у вигляді відрізного талона, що містить право на отримання певної суми відсотків після настання вказаного в ній терміну. Купон звичайно прикріплений до облігації, хоча іноді може обертатися самостійно. У будь-якому випадку він повинен бути ідентифікований з облігацією, тобто містити її реквізити.

Депозитний сертифікат— це письмове свідоцтво кредитної організації про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на отримання депозиту.

Різновидом короткострокових депозитних сертифікатів, що випускаються банками для залучення заощаджень, є сертифікати грошового ринку (топеу таrkеt сеrtificates).

Євровалюти— це іноземні валюти, в яких комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн — емітентів цих валют.

В даний час все більше банків і корпорацій використовує ринок євродоларів для забезпечення своїх закордонних зобов'язань. У 90-ті роки разом з терміном «євродолар» стали широко застосовуватися терміни «євромарка», «євроєна», «євроліра», «єврошвейцарський франк».

Єврооблігації— це боргові зобов'язання, що випускаються позичальником при отриманні довгострокової позики на євроринку.

Вексель— документ, що складений по встановленій законом формі і містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання.

До державних цінних паперів відносяться казначейські векселі, казначейські зобов'язання і казначейські облігації (термінологія, використовувана в США).

Казначейські векселі(treasury bills) — це основний вид короткострокових зобов'язань держави. Вперше випущені в 1877 р. у Великобританії. Випускаються на терміни 3, 6, 12 міс., звично на пред'явника. Не мають відсоткових купонів. Реалізуються в основному серед банків із знижкою з номіналу, а купуються за повною номінальною вартістю. Емісія і погашення проводиться регулярно центральним банком за дорученням міністерства фінансів.

Казначейські векселі широко використовуються на міжбанківському грошовому ринку. Вони є одним з найбільш високоліквідних активів.

Казначейські зобов'язання(treasury notes) — це середньострокові державні зобов'язання. У США випускаються на терміни від одного року до 10 років. Середньострокові боргові зобов'язання міністерства фінансів на відміну від казначейських векселів не продаються із знижкою. Якщо дохід по векселях виплачується після закінчення їх терміну, відсоткові виплати по середньостроковому боргу — по півріччях. Розмір піврічного платежу визначається при випуску зобов'язання. Після закінчення терміну погашення останній відсотковий платіж виплачується разом з номінальною вартістю зобов'язання.

Казначейські облігації(treasury bonds) — довгострокові боргові зобов'язання держави з терміном погашення від 10 до 30 років. Випуск здійснюється за номінальною вартістю, дохід по них виплачується по купонах.

Існують боргові зобов'язання муніципалітетів, які представляють цінні папери, що випускаються урядами штатів, місцевими органами самоврядування, місцевою владою особливих районів і округів.

Іпотека— різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будов) з метою одержати позику. Відповідно існують іпотечні (застави) боргові зобов'язання. Іпотечні облігації — це довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і приносять твердий відсоток.

Акція— це цінний папір, що свідчить про внесення відомого паю в капітал акціонерного товариства, дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь в управлінні акціонерним товариством.

Для оцінки руху біржових курсів на всіх біржах розраховується індекс курсу акцій, який є індикатором, що вимірює і відображає змінами у вартості певної групи акцій. Індекс курсової ціни кожної акції визначається як відтворення її курсу на число акцій цього типу, що котируються на біржі, ділене на номінал акції.

Надалі індекси курсових цін акцій використовуються для розрахунку агрегованих біржових індексів. При визначенні набору (корзини) акцій для складання індексу головна задача полягає в тому, щоб знайти акції, сукупний рух цін яких якомога точніше відображав би рух цін на даному сегменті ринку або на ринку в цілому.

Один з головних принципів в торгівлі фінансовими ф'ючерсними контрактами — принцип «розрахунку готівкою» («cash settlement»). Це означає, що після закінчення терміну контракту виплачується лише різниця в цінах (між ф'ючерсною ціною, по якій був укладений контракт, і поточною ціною спот у момент настання терміну поставки), але не відбувається фізичної, реальної поставки цього фінансового інструменту. Необхідність в поставці відпадає, якщо позиція за контрактом була закрита.

Проте є фінансові ф'ючерсні контракти, по яких на вимогу його власника може бути зроблена фізична поставка. Технічно це здійснюється за допомогою прийому, що називається «Ехchange for Physical» (ЕFР; обмін на фізичну, реальну поставку), який використовується і в торгівлі товарними ф'ючерсами. У такого роду випадках покупець фізичного (реального) товару переводить продавцю еквівалентну кількість ф'ючерсних контрактів на покупку або одержує від нього відповідну кількість ф'ючерсних контрактів на продаж за узгодженою ціною.

Прийоми ЕFР є достатньо гнучкими і в даний час, стали ефективним засобом визначення ціни в операціях з фізичним товаром і управління ціновим ризиком. Фізична поставка по ф'ючерсному контракту здійснюється відповідно до умов, які виробляються у кожному окремому випадку безпосередніми учасниками операції. Показовим є список 10 найбільших в світі за об'ємом торгівлі ф'ючерсних контрактів за 1997 р. бірж.

Найвизначнішим сектором фінансового ф'ючерсного ринку вважається ф'ючерсний ринок відсоткових ставок.

Існує два основні види ф'ючерсів по відсоткових ставках: 1) короткострокові контракти, базою яких служать внутрішні або зовнішні (євровалютні) депозити, і 2) коротко-, средньо- і довгострокові контракти, засновані на державних цінних паперах.

Ринок відсоткових ставок відрізняється великим різноманіттям ф'ючерсних контрактів, що обертаються на ньому, проте дійсно високою ліквідністю володіють лише деякі з них.

Індексні ф'ючерси з'явилися значно пізніше, ніж відсоткові. Проте зараз це один з сегментів світового фінансового ф'ючерсного ринку, що найшвидше розвиваються. Ці контракти забезпечують можливість проведення арбітражних операцій з індексами акцій, що служить одним з головних прийомів, за допомогою яких інвестори можуть застрахувати свої портфелі акцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Євро та фінансовий ф'ючерсний ринки.	\|	Структура світової банківської системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.