Особливості сучасного міжнародного руху капіталу.

Міжчасова торгівля.

Міжнародне запозичення та кредитування — це видача та отримання коштів у позику на строк, яке передбачає виплату процентів за їх використання.

Міжнародне запозичення та кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншої — відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі.

Основні інструменти міжнародного запозичення та кредитування — торгові кредити, позики, валюта, депозити, інші активи та пасиви. Міжнародне запозичення та кредитування розглядається через призму міжчасової торгівлі.

Міжчасова торгівля (intertemporal trade) – збільшене поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (запозичення) або занижене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому (кредитування).

Ще наприкінці 80-х років характерною особливістю світового господарства стало одночасне утворення у багатьох країнах як відносного надлишку капіталу, так і потреби залучення додаткових капіталів для розвитку нових галузей. Тому більшість держав виступає одночасно і експортером, і імпортером капіталу.

Залежно від стану балансу ввезення і вивезення іноземних інвестицій можна виділити групи країн:

а) які переважно вивозять (нетто-інвестори);

б) які приймають;

в) в яких є приблизна рівновага в цьому процесі.

До першої групи належать Японія, Франція, Німеччина; до дру-
гої - Iрландія, Португалія, Iталія, Великобританія, Туреччина, більшість країн, що розвиваються, а починаючи з 1985 р., і США; до третьої - решта країн Західної Європи, Канада. Цей поділ є дещо умовним, оскільки всі країни одночасно як приймають, так і експортують інвестиції.

Характерними рисами сучасного стану міжнародного руху капіталів є:

а) Збільшилась кількість країн  членів іноземного інвестування. До традиційних міжнародних інвесторів (США, Японія, країни ЄС) додались Південна Корея, Тайвань, Китай та інші.

б) Розширився потік іноземних інвестицій. Спонукальними мотивами для них є отримання доступу до найновіших технологій, наближення виробництва до ринків збуту, обхід протекціоністських бар’єрів, економія на податках, зниження витрат на охорону довкілля тощо.

в) За останній час змінилися характер, форми та напрямки міжнародної міграції капіталу. Зросла роль держави у вивезенні капіталу. Держава сама стає інвестором за кордоном, підтримує і стимулює приватні інвестиції, контролює міграцію капіталів, через міжнародні організації створює сприятливі умови для діяльності своїх інвесторів за кордоном. Посилюється міграція приватного капіталу. На міжнародному ринку капіталів значно переважають портфельні інвестиції.

г) Змінилось розміщення інвестицій у регіонах світового господарства. Якщо до Другої світової війни більша частина експортних капіталів спрямовувалась у колонії та інші відсталі країни, то сьогодні близь-ко 3/4 закордонних інвестицій припадає на розвинуті країни. Викликано це значною мірою бурхливим розвитком НТП в цих країнах, що вимагає вкладання великих капіталів, а також розпадом колоніальної системи та боротьбою молодих держав за свою економічну незалежність.

д) Активно почали використовуватися кредитні відносини між постсоціалістичними і слаборозвиненими країнами. Причому, з одного боку, постсоціалістичні країни стали кредиторами слаборозвинутих країн, а з іншого боку, - позиковцями країн Заходу. В останні роки екссоціалістичні країни почали заохочувати прямі іноземні інвестиції на власній території.

Для залучення іноземного капіталу до розвитку національної економіки країни використовують різні методи, серед яких:

· позикові стимули - встановлення прямих позикових пільг або зниження податку тощо;

· фінансові методи - надання кредитів, субсидій, позик;

· нефінансові методи - надання інформаційної допомоги, допомога в управлінні, створення спеціальних економічних зон тощо.

е) Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) та транснаціональні корпорації (ТНК).

Транснаціональні банки - це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових послуг

Транснаціональні корпорації - це концерни, національні за капіталом та контролем, але міжнародні за сферою діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Портфельні закордонні інвестиції: міжнародні позики та кредити.	\|	Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.