• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Олімпійський спорт як складова сучасного спортивного руху.

Спорт – це закономірний результат багаторічної пізнавальної діяльності людини. Спорт слід розглядати як багатофункціональне явище культури, як сукупність матеріальних і духовних цінностей суспільства, як вид і результат діяльності. Спорт як вид діяльності привертає увагу величезної кількості людей, робить його одним з найбільш популярних видовищ. Розуміння спорту було б неповним, якби спорт розглядався тільки спеціалізовано - як вид і результат діяльності. Поняття «спорт» слід розглядати як багатофункціональне явище культури.

Спорт як частина культури суспільства - це сукупність досягнень суспільства у справі використання сучасних засобів і методів спортивного тренування, спортивної науки, сучасних спортивних споруд, спортінвентарю й обладнання.

Спорт – це явище, яке постійно розвивається. Ті його види, котрі в недалекому минулому були обмежені національними кордонами, стають олімпійськими. В сучасному розумінні спорт – це соціальне явище, явище культури людства, яке має свої матеріальні і духовні цінності. Для людства велике значення має гуманістична цінність спорту – процес удосконалення вольових якостей людини, її постійна робота

У спорті, як виді діяльності, розрізняють спорт масовий та спорт вищих досягнень. Спорт масовий може бути диференційований на спорт самодіяльний і спорт базовий.

Самодіяльний спорт носить нерегулярний характер, відсутність чіткої тренувальної програми і керівника – педагога, тренера, інструктора. При цьому, епізодично може проводитись змагання.

Базовий спорт здійснюється в певній організаційній структурі за чіткою програмою спортивної підготовки. Базовий спорт може бути спрямованим на засвоєння тих видів спорту, в яких рухові навички більш адекватні майбутній професії.

Спорт вищих досягнень поділяється на олімпійський і професійний. Принциповою особливістю олімпійського спорту є наявність змагальної діяльності та підготовки до неї, а основною метою - досягнення максимально можливого результату в олімпійських видах спорту. Однак, крім того досягаються інші важливі соціальні цілі - зміцнення здоров'я, фізичне та моральне вдосконалення людей, розповсюдження принципів олімпізму, розвиток міжнародної співпраці і т.ін. Існує думка, що Олімпійські ігри давно вже є змаганнями професіоналів. Дійсно, з Олімпійської хартії зникло поняття "аматор", спортсмени - профі беруть участь в Олімпійських іграх, олімпійці отримують гроші за свої заняття спортом, віддають їм до 8 годин щодня, до 2000 годин на рік, не мають можливості займатися іншою діяльністю. Але не можна ідентифікувати олімпійський та професійний спорт.

Професійний спорт, на відміну від комерціалізованого спорту вищих досягнень (в першу чергу, олімпійського) являє собою індустрію розваг. Його слід розглядати, перш за все, як сукупність інкорпорованих фірм-клубів, головне завдання яких полягає у продажу спортивного видовища та отримання прибутку. "Професійна ліга - це цілеспрямована група, що свідомо створена для вирішення специфічних завдань - таких як прибуток, послуги суспільству та розваги" (І.Леонард, Іллінойський університет, 1988).

Основна відмінність ОС та ПС полягає в тому, що олімпійський спорт, попри трансформацію багатьох його ідеалів в цілому служить суспільству, а професійний спорт - особі. Безперечно, він виконує і певні суспільні функції, але комерційна спрямованість переважає над усіма сторонами, навіть спортовою. Головним в світі професійного спорту є питання: "Чи це вигідно?" Наприклад, президент НХЛ Дж.Зиглер на питання: "Чи слід позбутися бійок у хокеї?" - відповів: "Мені однаково. Для мене важливо давати "продукцію", що подобається людям. Вони готові платити за бійки. То нащо їх виключати?" Для професійного спорту характерний ряд особливостей, що відрізняють його від олімпійського спорту: - орієнтація на розвиток тих видів, що здатні давати прибуток; - прагнення організації професійного спорту створити та підтримувати в змаганнях атмосферу жорсткої конкуренції; - прагнення формувати в кожному виді ПС еліти ("moneyman"), причому для популяризації зірок використовуються не лише спортові показники, але й спосіб життя, хоббі, прибутки, забобони тощо; - ефективна система соціального захисту спортсменів-профі.

Крім того, деякі фахівці виділяють резервний спорт, який передбачає перехід спортсмена з масового спорту до спорту вищих досягнень (олімпійський резерв).

Окремою складовою спорту є спорт інвалідів, який в свою чергу включає паралімпійський спорт, дефлімпійський спорт та Спеціальні олімпіади.

1.3. Структурні елементи «Олімпійського спорту» як наукової та навчальної дисципліни.

Олімпійський спорт як наукова і навчальна дисципліна може бути поділена на наступні структурні елементи:

1. Вихідна емпірична основа – різноманітні факти, отримані в ході практичної і дослідницької діяльності, які вимагають ще свого пояснення, теоретичного обґрунтування, інтерпретації, визначення місця в цілісній системі знань.

2. Вихідна теоретична основа включає в себе наступні основні компоненти: ідеї, гіпотези, закономірності, принципи.

Ідеї – концентрована форма відображення реальної дійсності в людській свідомості. Вони визначають перспективи пізнання і практичного перетворення конкретної предметної галузі, її об’єктів або явищ. Ідеї сприяють постановці перспективних цілей і завдань, висуненню гіпотез.

Гіпотези – судження, які припускають певні закономірності розвитку, принципи зв’язку предметів та явищ. При побудові гіпотез слід виходити з реальних фактів, що вимагають розширення існуючих знань, роз’яснення протиріч, які виникають між старими уявленнями і новими явищами дійсності. Гіпотеза повинна мати евристичний характер передбачати нові явища і бути принципово можливою для перевірки.

Закономірності – суттєві необхідні зв’язки між різноманітними факторами, які належать до різних складових олімпійського спорту – історичного, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, спортивно-педагогічного порядку.

Принципи – узагальнюючі положення теоретичного характеру, на яких базується система знань у галузі олімпійського спорту і які приймаються за основу в практичній діяльності.

3. Вихідна логічна основа – в системі знань про олімпійський спорт – це поняття, які відбивають основні властивості об’єктів або явищ.

4. Власне теоретична частина – сукупність наслідків, установлень і доказів.

1.4. Завдання і зміст програмних вимог та структура предмету «Олімпійський спорт».

Метою навчальної дисципліни “ОС” є вивчення історії і розвитку олімпійського руху, його ідеалів і принципів, місця в системі явищ, сучасного громадського життя, організаційно-правових і економічних основ олімпійського спорту.

ОС як навчальна дисципліна має вирішувати наступні завдання:

· формування професіонального світогляду студентів, основ знань і навичок в галузі історії, організації, управління олімпійським рухом;

· оволодіння вмінням застосовувати отриманні знання в оцінці ідей та явищ, що відбуваються в олімпійському русі.

В процесі вивчення дисципліни “Олімпійський спорт” студент повинен:

знати: відродження, розвиток і сучасний стан олімпійського спорту; зміст „Олімпійської хартії”, як основного правового документу олімпійського руху; організаційні, політичні аспекти функціонування міжнародних і національних організацій (МСФ і НОК) в олімпійському спорті; економічні основи олімпійського спорту; результати участі спортсменів України в Олімпійських іграх.

вміти: застосувати у практичній діяльності одержані знання стосовно організації і управління розвитком олімпійського спорту; організувати і проводити спортивні змагання на підставі основних положень „Олімпійської хартії”; проводити навчально-тренувальний процес, реалізуючи провідні принципи Олімпізму; застосовувати економічні програми олімпійського спорту в організації і проведені змагальної діяльності.

1.4. Основні терміни дисципліни та їх визначення. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Як і будь-яка дисципліна ОС характеризується наявністю специфічного понятійного апарату, який включай базові та похідні терміни.

Базові терміни – це найбільш загальні терміни, що відносяться як до олімпійського спорту в цілому, так і до окремих його аспектів – історичного, гуманістичного, організаційно-правового і власне спортивного.

Похідні терміни є похідними базових термінів.

До першої групи термінів слід віднести найбільш загальні.

Олімпізм – філософія життя, яка об'єднує у єдине, збалансоване ціле гідність тіла і духу, концепція виховання гармонійно розвиненої людини засобами спорту, розповсюдження гуманістичних ідей в житті суспільства, розвиток співробітництва, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

Олімпійський рух –спираючись на концепцію олімпізму є найвеличнішим соціальним рухом, який об’єднує світове суспільство на засадах взаємного визнання і співпраці без дискримінації за расовими, національними, політичними і економічними ознаками.

Олімпійський спорт –міжнародний, багатофункціональний спортивний рух, спрямований на пропаганду загальнолюдських, гуманістичних цінностей у відповідності з концепцією олімпізму; найважливіша складова міжнародного спортивного руху, який є невід'ємною частиною сучасного суспільного життя і міжнародних відносин.

Олімпійські ігри –змагання між спортсменами з індивідуальних та командних видів спорту, визнаних МОК в якості олімпійських. ОІ складаються з Ігор Олімпіади в зимових ОІ, кожні з котрих проводяться один раз на чотири роки.

Ігри Олімпіади –найкрупніші всесвітні комплексні змагання, які проводяться з 1896 року у відповідності з Олімпійською хартією. Організуються олімпійським містом і НОК країни під загальним керівництвом МОК.

Зимові Олімпійські ігри– комплексні змагання з зимових видів спорту, які проводяться МОКом кожні чотири роки. Регулярне проведення самостійних ЗОІ ведеться з 1924 року (Шамоні, Франція). Термін Олімпіада у зв'зку з зимовими олімпійськими іграми не застосовується.

Олімпіада– чотирирічний період, який починається з Ігор Олімпіади і завершується з відкриттям Ігор наступної Олімпіади. Такий підхід запозичений у стародавніх греків, тому не можна ототожнювати термін "Олімпіада" і "Олімпійські ігри".

Олімпійська символіка –комплекс атрибутів олімпійського руху. Основними з них є олімпійський символ і олімпійський девіз, які складають олімпійську емблему і олімпійський прапор. Ця символіка є власністю МОК і не може бути використана без його дозволу в рекламних або комерційних цілях.

Олімпійський символ – п'ять переплетених кілець (голубе, чорне, червоне – у верхньому ряду, жовте і зелене – у нижньому), які символізують об'єднання в олімпійському русі п'ять континентів. Символ запропонований П. Кубертеном і затверджений МОК у 1913 році.

Олімпійський девіз –"Швидше, вище, сильніше", запропонований другом П. де Кубертена П.Дідоном і затверджений МОК у 1913 році, а у 1929 році став складовою частиною олімпійської емблеми.

Олімпійська емблема –офіційна олімпійська емблема, яка складається з олімпійського символу і олімпійського девізу (з 1920 р.).

Олімпійський прапор –біле полотнище з олімпійським символом у центрі. Затверджений МОК у 1913 році за пропозицією П. де Кубертена. З 1920 року олімпійський прапор вивішується на всіх олімпійських змаганнях.

Олімпійський плакат –форма наочної агітації, пропаганди спорту і популяризації ОІ. Використовується також для інформації про олімпійське місто, країну. Випускаються також плакати – афіші про змагання з окремих видів спорту олімпійської програми.

Олімпійський гімн –гімн, затверджений МОК у 1958 році, ноти (партитура) якого зберігаються у штаб-квартирі МОК.

Олімпійські нагороди –медалі, дипломи, призи, які затверджуються і присуджуються МОКом. Медалями нагороджуються призери, дипломами – усі призери, а також спортсмени, які посіли 4-6 місця. До нагород, які присуджуються МОКом за особливі заслуги у розвитку Олімпійського руху, відносяться Олімпійський кубок і Олімпійський орден.

Друга група термінів пов'язана з міжнародною олімпійською системою, її принципами, структурою і функціонуванням.

Олімпійська хартія –правила і офіційні роз'яснення МОК, у яких викладені основоположні принципи розвитку олімпійського руху і проведення ОІ. Останній варіант ОХ був прийнятий 96 сесією МОК у 2007 році.

Міжнародний олімпійський комітет (МОК) –найвищий керівний орган олімпійського руху сучасності.

Міжнародні спортивні об'єднання –всесвітні і регіональні неурядові міжнародні організації.

Національний олімпійський комітет (НОК) –керівний орган олімпійського руху в країні.

Міжнародна олімпійська Академія –спеціальна установа, яка діє під сприянням МОК і фінансується НОК Греції. Основне завдання – вивчення теорії і практики підготовки спортсменів, фізичного виховання, пропаганда олімпійського руху та ін.

Олімпійська солідарність –програма МОК з надання допомоги національним комітетам у розвитку олімпійського руху. Програма передбачає пропаганду олімпійських ідей, допомогу в організації підготовки й участі національних команд у змаганнях, розширення контактів між НОКами, організація курсів і семінарів.

Олімпійське визнання –визнання МОКом НОКів окремих країн, яке дозволяє цим країнам відправляти національні команди на ОІ , а також МСФ, окремих видів спорту – олімпійськими, що забезпечує їх включення у програму ОІ.

Третя група термінів охоплюєсистему знань, пов'язаних з проведенням ОІ, їх програмою, визнанням переможців.

Олімпійське місто –місто, обране МОК для проведення Ігор. Рішення про обрання приймається не менше ніж за 6 років до проведення Ігор.

Організаційний комітет ОІ –громадський виконавчий орган, який має статус юридичної особи і створений для матеріально-технічного забезпечення проведення ОІ.

Олімпійський стадіон –головний стадіон ОІ, де проводяться церемонії відкриття і закриття, а також змагання з найбільш популярних видів спорту (л/а, футбол).

Олімпійське селище –комплекс жилих будов, в яких розміщуються учасники ОІ, а також всі допоміжні приміщення (столові, культурний центр, магазини, тренувальні спортивні споруди та ін.).

Національна олімпійська команда –делегація НОК, яка приймає участь в ОІ. Формується НОКом з подання національних спортивних федерацій з видів спорту та інших організацій. У склад команди входять спортсмени, тренери, офіційні представники, технічний й обслуговуючий персонал.

Олімпійський церемоніал –Олімпійською хартією передбачені три основні урочисті церемонії ОІ: відкриття, нагородження переможців, закриття.

Олімпійська клятва –урочистий ритуал на церемонії відкриття ОІ. Відповідно Олімпійської хартії клятву виголошує один з видатних спортсменів країни, в якій проводяться ОІ.

Олімпійський вогонь –один із ритуалів на урочистій церемонії відкриття Ігор. Вперше олімпійський вогонь був запалений на Іграх Олімпіади 1928 р. Вічний вогонь, запалений в Греції за допомогою збільшуваного скла, вперше був доставлений естафетою факелоносців для відкриття Ігор в Берліні. З тих пір факельна хода стала найважливішим елементом олімпійської церемонії.

Програма олімпійських ігор –комплекс видів спорту і спортивних дисциплін, з яких проводяться змагання на ОІ. Програму ОІ, в яку входять тільки О. Види спорту, встановлює МОК.

Олімпійські види спорту –визнані МОКом види спорту, з яких можуть проводитись змагання на ОІ. Олімпійський вид спорту повинен мати міжнародне визнання, грунтуватися на високих вимогах до фізичних можливостей людини.

Спортивна дисципліна –відгалуження олімпійського виду спорту, яка включає в себе один або декілька видів змагань. Критерії для включення дисциплін аналогічні вимогам для включення олімпійських видів спорту.

Вид змагань –змагання в рамках олімпійського виду спорту або однієї з його дисциплін, яке приводить до визначення місць серед його учасників і закінчується врученням медалей і дипломів.

Система олімпійських змагань –система відбору учасників ОІ і виявлення переможців. У залежності від специфіки видів спорту, МСФ обирає систему проведення змагань: олімпійську або кубкову (з вибуванням), колову, змішану. З метою обмеження числа учасників в деяких видах спорту, МСФ встановлює кваліфікаційні нормативи, які повинні виконати всі учасники напередодні ОІ.

Олімпійський чемпіон –спортсмен або команда, які здобули золоту медаль на Іграх Олімпіади або зимових ОІ.

Олімпійський рекорд –найвище досягнення, яке установлюють окремі спортсмени або команди в олімпійських видах спорту. Реєструється у відповідності з офіційними правилами відповідних МСФ з видів спорту.

Неофіційний командний залік –система визначення результатів виступу національних команд на ОІ, яка прийнята більшістю НОКів, але не визнана МОК в якості офіційної. МОК додержується позиції, згідно якої Ігри є змаганням між спортсменами, а не між країнами.

Медичний кодекс –розділ Олімпійської хартії, який містить в собі положення про медичний контроль.

Медичний контроль –процедура обстеження спортсменів, яка включає застосування учасниками змагань заборонених стимулюючих засобів (антидопінговий контроль) і участь в змаганнях жінок – осіб з ознаками двостатевості (сексконтроль).

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
4. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
5. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
6. V. Питання туристично-спортивної діяльності
7. Аварії і катастрофи на транспорті.
8. Аварії на транспорті
9. Аварії на транспорті.
10. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
11. Автомобільний транспорт
12. Автомобільний транспорт

Переглядів: 4787