Купрум.

Як мікроелемент Купрум є майже в усіх продуктах. Концентрація цього елементу в їжі близько 1 мг/кг. Багаті ним м'ясо, печінка, нирки, серце і нутрощі, а також риба і зелень. У борошні високого сорту і в молоці вміст цього елементу до 100 мкг/кг.

В організм людини при нормальному харчуванні щоденно надходить від 1 до 3 мг Купруму, що в перерахунку на 1 кг маси тіла становить від 15 до 45 мкг. Це задовольняє вимогам ВООЗ, згідно з якими норми надходження Купруму такі, мкг/кг: для дорослого — 30, для дорослих дітей — 40 і для грудних дітей — 80. На думку деяких вчених, сучасна їжа містить недостатню кількість Купруму, що спричинює часті серцеві захворювання.

Купрум є і питній воді, причому його вміст залежить від природи ґрунтів і гірських порід, через які тече вода. Якщо вода тече через мідні труби, то за деяких обставин вона може забруднюватися Купрумом.

Вживання великої кількості Купруму з продуктами викликає у людей і тварин токсичні прояви, які є оборотними. У людей, які навдихались сполук Купруму, наприклад, при обприскуванні виноградників бордоською сумішшю, спостерігались такі ознаки, як при силікозі легень. Використання мідного посуду для підігрівання кави, як відомо, викликає шлунково-кишкові розлади. Не рекомендується використовувати для питної води мідні крани і посуд, бо це призводить до підвищеного вмісту в ній Купруму.

У складі харчових продуктів іони Купруму можуть виступати як каталізатори окиснення харчових масел і продуктів, особливо тих, де є ненасичені жири (олія, маргарин, сметана, вершки). Такі продукти гіркнуть, змінюють свій смак і зовнішній вигляд, але незважаючи на це, вони не є токсичними.

При достатній кількості Купруму в продуктах його надходження в організм саморегулюється. За нормального його вмісту в продуктах організм вбирає 30% тієї кількості його,яка потрапила в організм. Якщо Купруму в продуктах мало, то його поглинання організмом зростає до 50-65%. Засвоєння Купруму залежить від вмісту в їжі інших елементів. Якщо в їжі мало Молібдену, то Купрум затримується а організмі людини, якщо ж Молібдену багато, то він виводиться. Так само впливає на нагромадження Купурму в організмі і Цинк.

Купрум переважно збирається в печінці, серці, мозку, нирках і м'язах. Печінка новонароджених дітей містить до 30 мг/кг Купруму, потім ця величина протягом першого року життя зменшується до 5-10 мг/кг. У крові Купруму біля 1 мг/л.

Виводиться Купрум з організму з сечею в кількості від 11 до 48 мкг на день, а основна маса — з фекаліями.

Напівперіод біологічного “життя” Купруму становить біля 4 тижнів, але в осіб, які страждають від хвороби Вільсона, елемент затримується значно довше.

В організмі людини вільних іонів Купруму дуже мало, бо основна її частина звязана з білками у вигляді комплексів. Білок, що має в своєму складі Купрум, називається церуплазмином. Це комплексна сполука синього кольору з молекулярною масою 150000, де є вісім іонів Купруму (І) і вісім іонів Купрум (ІІ). Білок цього складу впливає як на обмін в організмі самого Купруму, так і на процес утворення гемоглобіну. В складі церуплазмину знаходиться біля 3% всього Купруму, який є в організмі. Купрум — важливий складовий елемент ферментів, багато з яких беруть участь в окисно-відновних процесах. Це ферменти: цитохромоксидаза, тирозиназа. В рослинах важливим ферментом є оксидаза аскорбінової кислоти, під дією якого зібрані овочі і фрукти втрачають вітамін С. Недостатнє надходження Купруму в організм викликає зниження активності ферментів. Однією з ознак дефіциту Купруму може бути анемія. Відома хвороба синдром Менкеса, яка характеризується нездатністю організму поглинати з їжі достатню кількість Купруму. Під час цієї хвороби відбуваються важкі порушення клітинного обміну. Іншою досить важкою спадковою хворобою, пов'язаною з нерівномірним розподіленням Купруму, є хвороба Вільсона, при якій надмірна кількість Купруму збирається переважно в печінці і мозку.

У світі є багато регіонів з недостатньою кількістю Купруму у природному ґрунті, тому там ні рослини, ні тварини не можуть існувати без штучного підживлення. У тварин, в організмі яких є дефіцит Купруму, спостерігаються дефекти кісток, неприродна пігментація шерсті, порушення утворення гемоглобіну. Стінки судин у таких тварин нееластичні, тому їх артерії ослаблені.

Разом з тим у місцевостях, багатих природними сполуками Купруму, відомі випадки мідного токсикозу в тварин. Але варто пам'ятати, що Купрум необхідний як рослинам і тваринам, так і людям. Якщо розсаду помідорів перед висадкою в ґрунт опустити в глиноводневу суміш, де в 10 л суміші розчинена 1 чайна ложка сухого мідного купоросу, то вирощені стебла помідорів і плоди мало уражаються фітофторозом. Це дозволяє зробити добрий урожай цих овочів.

Раціональне підживлення Купрумом добре впливає на ріст тварин, особливо свиней, і позитивно впливає на їх загальний стан.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кадмій.	\|	Молібден

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.