Сексуальне насильство

§ психологічне насильство (порушення емоційних стосунків)

§ фізична занедбаність

Насильство, здійснене над дитиною, за своїми наслідками належить до самих тяжких психоемоційних травм, які можуть спричинити посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Достатньо нейтральні для дорослого події, в дитини можуть зумовити тяжкі наслідки та реакції.

В дитячому віці захисні механізми ще не повністю сформовані, тому етап психологічної обробки травмуючого чинника відсутній, а реакції відображують безпосередню відповідь на нього. Розуміння й усвідомлення загрози насилля формується тільки у процесі життєвого досвіду та міжособистісних взаємин, коли ситуації, які на перший погляд здаються незначними, поступово набувають характеру загрози.

Явище жорстокого ставлення до дітей почало привертати увагу психіатрів і психотерапевтів, психологів і соціальних педагогів, працівників закону та громадських організацій ще в 60-ті роки XX століття.

С. Н. Кеmpe (1962) та Тіzard (1997) описали „синдром відлупцьованої дитини”. Цей стан дитини може виявитись як неочікувана, випадкова, нова та тривала, неадекватна (невідповідна) реакція дитини на незначний подразник (наприклад: крик птаха, який пролітає поруч). „Синдром відлупцьованої дитини” є реакцією на систематичне травмування, що складається з різноманітних впливів: чергування сильних та повсякденних або дрібних, але постійно діючих (приниження, погрози, психологічна напруга, систематичне лупцювання...), спричинюючи в дитини гострі чи пролонговані в часі афективно-шокові реакції, які можна трактувати як ПТСР.

Вивчення ПТСР із позиції психіатрії (клініко-динамічного підходу) дало змогу з’ясувати, що „синдром відлупцьованої дитини” є захворюванням, що має два етапи:

§ етап (стадія) невротичних розладів;

§ етап (стадія) патохарактерологічних змін особистості.

Стадія невротичних розладів ПТСР — розвивається протягом 6 місяців після акту насилля та за несприятливих умов може продовжуватися до 2 років. Особливість і складність цієї стадії полягає в тому, що більшість хворих дітей у цей період перебуває поза полем зору психіатрів і психологів. Відповідно зменшуються можливості медичного і терапевтичного контролю за динамікою захворювання, що й створює умови для розвитку хронічної форми ПТСР.

Стадія патологічних характерологічних змін особистості настає через 2 роки після травматичної події за несприятливих умов або за відсутності лікування. Вона може виявлятись, як поступове ускладнення психопатологічної картини за рахунок приєднання додаткових, переважно емоційно-вольових та поведінкових розладів. Здебільшого спостерігаються агресивність, збудливість, депресія, гіперактивність, своєрідне „заплющення очей” на реальні проблеми життя, постійне „повернення” у вік, коли сталося (почалося) насилля.

Тож, очевидно, наскільки важливо вчасно помітити, зупинити та вилікувати це захворювання, стає зрозумілою значимість розробки комплексного підходу до проблеми дітей, які стали жертвами насилля.

Українським Інститутом соціальних досліджень за сприянням ЮНІСЕФ було проведено дослідження „Права дитини. років” Розподіл відповідей юнаків та дівчат віком 15-16 на запитання: «Як часто Вам доводиться переживати сильне нервове напруження, почуття нервового зриву під впливом учиненого насилля (психічного, фізичного)?» показав, що «це буває досить часто» у 17 % дітей цього віку; 15-ти річні підлітки

«іноді переживають подібний стан» майже вдвічі менш (29 %), ніж 16-ти річні (43 %), «дуже рідко, майже ніколи» тільки 40 % 15-ти річних, та 30 % 16-ти річних дітей, постійно перебувають у такому стані 12 % осіб 16-ти років, відповідно ніколи 13 % 15-ти річних юнаків та дівчат, хоча серед 16ти річних ця цифра доходить тільки до 9 відсотків.

Фізичне насильство

Фізичним насильством, зловживанням може бути визначена будь-яка дія (або бездіяльність), наслідком якої стало невипадкове фізичне ушкодження. Найчастіше це надмірно суворе або зумисне покарання, що трапляється, коли дорослі знервовані, розлючені і не в змозі контролювати власні дії.

Це також навмисні, насамперед, обдумані дії (штурхання, викручування рук, завдання опіків тощо) та залякування фізичним покаранням. Про фізичне кривдження можуть сигналізувати зовнішні специфічні ознаки та поведінкові реакції. Ознаки застосування фізичної сили проти дитини (биття рукою та різними предметами, шарпання, штурхання та ін.)

Специфічні ознаки:

* Синці, сліди стусанів, ущипувань на тілі дитини (обличчі, плечах, стегнах, грудях...)

* Сліди опіків (часто опіків від цигарок)

* Поранення на голові

* Поранення на різних стадіях загоєння

* Повторювані переломи та вивихи

* Набрякання різних ділянок тіла.

Поведінкові ознаки:

* Небажання роздягатися (переодягатися)

* Уникання навмисного дотику (зіщулення, плач)

* Вбрання не за погодою (закриття одягом поранень)

* Апатія, брехливість, надмірна обережність, млявість

* Страх перед батьками (опікунами)

* Небажання розповідати про ситуацію в сім’ї

* Надмірна агресивність і схильність до фізичного насильства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття насильства та його види.	\|	Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні травми особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.