• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні трав­ми особистості.

Поняття насильства та його види.

Жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах - від небажання їх доглядати, від байдужості до них дорослих і до фізичних покарань. Жорстоке ставлення до дітей . це всі форми фізичного та психічного насильства, вчинення побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення [5,85].

Соціальна педагогіка дає визначення поняття .насильство. та розрізняє фізичне й психічне насильство. Насильство - фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, що порушає конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні) [5,133].

На думку В.М.Зуєва, насильство . це будь яке приниження людини, це панування волі однієї людини над волею іншої людини [6, 257].

Отже, можна сказати, що жорстоке ставлення до дітей - це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні чинники, які впливають на благополуччя сім’ї, соціальні інститути та їх турбота про дітей, характер нашого суспільства в цілому.

Насильство над дітьми існує упродовж усієї історії людства. Особливо ця проблема загострюється коли в суспільстві від­буваються процеси, які не сприяють розвитку моралі, формува­нню позитивної самоконцепції, здатності вільно розвиватися й вільно думати, без страху висловлювати власні думки. Саме такий моральний пресинг у майбутньому виявляється у формі анти­соціальної, брутальної поведінки, незадовільному навчанні, зневажливому ставленні до інших. У молодих людей може ви­никнути ворожість, недовіра до педагогів, протистояння, ім­пульсивні дії. У дорослому віці виявляється наслідування тих са­мих моделей поведінки (кривдження, ізоляція, недостатня увага тощо) у сім^’і, які створюються ними.

Феномени насильства досліджуються та вивчаються зде­більшого в найжорстокіших їх проявах — зґвалтування, вбив­ство, розбій тощо. Але насильство та образлива поведінка іс­нують і в менш виражених формах, за які не передбачається кри­мінальне покарання чи інші суспільні санкції. Як стверджують фахівці, насильство може існувати в сім’ї, незалежно від її кла­сового, расового, культурного, релігійного, соціального статусу і справляти руйнівний вплив на особистість. Адже в родині ма­ленька людина розвивається, формуються її цінності та ідеали, які потім транслюються в соціум. В сім’ї людина найбільш „від­крита” і тому найуразливіша до виявів насильства, образливої по­ведінки, що може призвести до фізичних та нервово-психічних розладів.

Нині насильство — серйозна та поширена проблема, від якої найперше страждають діти, в ситуаціях, коли вони стають чи жертвами, чи свідками насильства. Помилково вважати, що насильство має лише фізичні прояви. Найчастіше в нашому соціокультурному середовищі спостерігається психологічне (емоційне) насильство (80% випадків). Поняття „насильство” охоплює низку супонять, а саме:

§ фізичне насильство

§ сексуальне насильство

§ психологічне насильство (порушення емоційних стосунків)

§ фізична занедбаність

Насильство, здійснене над дитиною, за своїми наслідками на­лежить до самих тяжких психоемоційних травм, які можуть сп­ричинити посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Достатньо нейтральні для дорослого події, в дитини можуть зумовити тяжкі наслідки та реакції.

В дитячому віці захисні механізми ще не повністю сформо­вані, тому етап психологічної обробки травмуючого чинника відсутній, а реакції відображують безпосередню відповідь на нього. Розуміння й усвідомлення загрози насилля формується тільки у процесі життєвого досвіду та міжособистісних взаємин, коли ситуації, які на перший погляд здаються незначними, по­ступово набувають характеру загрози.

Явище жорстокого ставлення до дітей почало привертати увагу психіатрів і психотерапевтів, психологів і соціальних пе­дагогів, працівників закону та громадських організацій ще в 60-ті роки XX століття.

С. Н. Кеmpe (1962) та Тіzard (1997) описали „синдром від­лупцьованої дитини”. Цей стан дитини може виявитись як неочікувана, випадкова, нова та тривала, неадекватна (невідповідна) реакція дитини на незначний подразник (наприклад: крик птаха, який пролітає поруч). „Синдром відлупцьованої дитини” є реа­кцією на систематичне травмування, що складається з різнома­нітних впливів: чергування сильних та повсякденних або дріб­них, але постійно діючих (приниження, погрози, психологічна напруга, систематичне лупцювання...), спричинюючи в дитини гострі чи пролонговані в часі афективно-шокові реакції, які мож­на трактувати як ПТСР.

Вивчення ПТСР із позиції психіатрії (клініко-динамічного підходу) дало змогу з’ясувати, що „синдром відлупцьованої ди­тини” є захворюванням, що має два етапи:

§ етап (стадія) невротичних розладів;

§ етап (стадія) патохарактерологічних змін особистості.

Стадія невротичних розладів ПТСР — розвивається протягом 6 місяців після акту насилля та за несприятливих умов може продовжуватися до 2 років. Особливість і складність цієї стадії полягає в тому, що більшість хворих дітей у цей період перебуває поза полем зору психіатрів і психологів. Відповідно змен­шуються можливості медичного і терапевтичного контролю за динамікою захворювання, що й створює умови для розвитку хронічної форми ПТСР.

Стадія патологічних характерологічних змін особистості настає через 2 роки після травматичної події за несприятливих умов або за відсутності лікування. Вона може виявлятись, як по­ступове ускладнення психопатологічної картини за рахунок приєднання додаткових, переважно емоційно-вольових та поведінкових розладів. Здебільшого спостерігаються агресив­ність, збудливість, депресія, гіперактивність, своєрідне „заплю­щення очей” на реальні проблеми життя, постійне „повер­нення” у вік, коли сталося (почалося) насилля.

Тож, очевидно, наскільки важливо вчасно помітити, зупини­ти та вилікувати це захворювання, стає зрозумілою значимість розробки комплексного підходу до проблеми дітей, які стали жертвами насилля.

Українським Інститутом соціальних досліджень за сприянням ЮНІСЕФ було проведено дослідження „Права дитини. років” Розподіл відповідей юнаків та дівчат віком 15-16 на запитання: «Як часто Вам доводиться переживати сильне нервове напруження, почуття нервового зриву під впливом учиненого насилля (психічного, фізичного)?» показав, що «це буває досить часто» у 17 % дітей цього віку; 15-ти річні підлітки

«іноді переживають подібний стан» майже вдвічі менш (29 %), ніж 16-ти річні (43 %), «дуже рідко, майже ніколи» тільки 40 % 15-ти річних, та 30 % 16-ти річних дітей, постійно перебувають у такому стані 12 % осіб 16-ти років, відповідно ніколи 13 % 15-ти річних юнаків та дівчат, хоча серед 16ти річних ця цифра доходить тільки до 9 відсотків.

Читайте також:

1. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Алкени – вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Алкені називають також олефінами або етиленовими вуглеводнями.
4. Алкіни – вуглеводні, в молекулах яких є два атоми вуглецю, сполучені потрійним зв’язком - -. Алкіни називають також ацетиленовими вуглеводнями.
5. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
6. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
7. Будь-яку фізичну або юридичну особу, яка використовує винахід, корисну модель, промисловий зразок, захищені патентом, з порушенням закону, вважають порушником патенту.
8. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
9. Вади розвитку – це порушення внутрішньоутробного розвитку, відхилення від нормальної будови організму. Найлегші ступені вад розвитку називають аномаліями, найважчі – потворністю.
10. Визначення. Матриці, отримані в результаті елементарного перетворення, називаються еквівалентними.
11. Визначення. Точки максимуму й мінімуму функції називаються точками екстремуму.
12. Визначення. Числа й називаються комплексно спряженими.

Переглядів: 882