• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глюкозофруктозний сироп

Інтенсивний розвиток нового напрямку в науці про харчуван­ня - функціональне харчування - вимагає створення підсолоджувачів нового покоління, які мають не тільки чистий солодкий смак, високі технологічні характеристики і безпечні, але й здатні проявляти функціональні властивості.

Внаслідок розвитку біотехнології розроблено багатостадій­ний процес одержання з крохмалю цінного продукту - глюкозофруктозного сиропу (ГФС). Світове виробництво його досягає 6,6 млн т, з яких близько 85 % зосереджено у США, Японії та Канаді. У США ГФС активно витісняє рідкий цукор у промисло­вості і загальне виробництво його перевищує 5 млн т.

Для виробництва ГФС використовують високоякісний крох­маль з вмістом білків не вище 0,4 %, у тому числі розчинних - до 0,03 %. Перед розрідженням суспензію розварюють, нагріва­ючи її гострої пари до 85 °С на протязі 25 с. Розрі­дження може вестись одностадійно з використанням термостабі­льної α-амілази за температури 105…110°С, або у дві стадії (85 °С) з внесенням амілосубтиліну Г10х. Після розрідження гідролізат містить 34…35 % СР, а його глюкозний еквівалент (ГЕ - відношення кількості редукуючих речовин у перерахунку на глюкозу до кількості сухих речовин продукту, виражене у відсо­тках) – 18…20%.

Оцукрювання розрідженого крохмалю проводять глюкоамілазою (глюконигрін Г20х, глюкоаваморін Г20х) при рН 4,5 і температурою 60 °С у реакторах, де розчин перемішується і підігрівається протягом 48…72 год. Процес оцукрювання закін­чують після того як ГЕ становитиме 97…98 %, тобто 96…97 % глюкози на суху речовину.

Нерозчинні домішки (білки, клітковину тощо) відфільтрову­ють фільтруванням через фільтруючу поверхню, на яку нанесено порошок перліту або кізельгуру. Розчинні домішки (азотні ре­човини, різні органічні і неорганічні сполуки) видаляють послі­довною обробкою сиропу активованим вугіллям і іонообміном. Сироп послідовно пропускають крізь катіоніт-аніонітні іонообмінні колони.

Очищений глюкозний сироп до ізомеризації згущають випа­ровуванням за температури не вище як 60 °С, поки вміст СР не стане 45…50 %. Одночасно із сиропу видаляють кисень, який сповільнює дію ізомерази глюкози. Вміст азотистих ре­човин у сиропі допускається до 0,06 %, а іонів кальцію - 1·10 ^-6 моль/дм³. У зв'язку з тим, що іони кальцію знижують ефек­тивність дії ферментів, їх нейтралізують додаванням іонів магнію.

Ізомеризацію глюкози здійснюють пропусканням сиропу крізь шар іммобілізованої глюкозоізомерази. Но­сіями є желатин у гранулах, полістирол, модифікована целюлоза, двооксид титану. Глюкозоізомеразу отримують з мікроорганізмів. Завдяки цьому кількість фруктози у глюкозо-фруктозному сиропі досягає 42 % і отримують звичайний сироп (1 покоління). Крім того ви­робляють збагачений сироп, що включає 55…60 % фруктози (2 покоління) і високофруктозний з вмістом 90…95 % фруктози (З покоління).

Світовий досвід показує, що глюкозно-фрукозний сироп може замінити в кондитерських виробах близько 20 % цу­кру. Завдяки цьому сиропу у цукерках, зефірі та інших виробах довго зберігається свіжість. Для отримання сиропу, що містить 45 % глюкози, іонообмінною хроматографією відділяють глюко­зну фракцію, яку потім повертають на стадію ізомеризації. Фрак­цію, яка включає 90 % фруктози, змішують з початковим сиро­пом з таким розрахунком, щоб у готовому продукті містилось 55 % фруктози. Солодкість такого сиропу аналогічна показнику інвертного цукру.

За умови хімічної рівноваги неможливо ізомеризувати у фрук­тозу більш як 50 % глюкози, яка є в розчині. Ізомеризацію здійснюють за температури 58…65°С, рН 7,5…8,2 протягом 20…24 год., що забезпечує накопичення близько 42 % фруктози в ізоме­ризованому сиропі.

Глюкозно-фруктозний сироп можуть випускати марок ГФС-5, ГФС-10, ГФС-20, ГФС-30, ГФС-42 (табл. 1).

Таблиця 1.

Фізико-хімічні і органолептичні показники сиропів

Глюкозно-фруктозний сироп марки ГФС-42 характеризується декстрозним еквівалентом 97, містить 70,5…71,5 % сухих речо­вин, до 0,6 мг/кг SО₂, золи до 0,1. За органолептичними показни­ками ГФС-42 являє собою в'язку рідину, солодку без присмаку і запаху. У розрахунку на суху речовину сироп містить 42…43 % фруктози, 50…54 % глюкози, 2…3 % мальтози, 2 % мальтотриози і 1 % вищих цукрів. Тривале зберігання сиропу здійснюється в ізольованих ємностях з нержавіючої сталі з підігрівом за темпе­ратури 28…35 °С.

Частину ГФС-42 концентрують до досягнення рівня сухих ре­човин 72 % (ГФС-72). Він включає 42…43% фруктози і 51…54 % глюкози, а решта 5 % цукрів представлені в основному ди-, трицукрами і вищими цукрами. Готовий сироп являє собою слабков'язку безбарвну рідину, без запаху із солодким смаком. Бі­льшість ГФС підсилюють фруктові, цитрусові і пряні аромати, сприяють попередженню черствіння борошняних кондитерських виробів. Розглянуті сиропи особливо ефективно використовують у ви­робництві варення, джему і цукатів.

ГФС обмежує процес набухання колоїдів борошна, тому з під­вищенням кількості сиропу зменшується потреба в цукрі. Завдя­ки гігроскопічності фруктози, додавання ГФС підвищує гігро­скопічність і здатність до набухання готових виробів, вони стають м'якими і розсипчастими, їх якість підвищується.

Глюкозно-фруктозний сироп також отримують з інулінвмісної сировини. У ньому значно зменшується частка глюкози і відпові­дно зростає частка фруктози до 97 %. В інуліні присутні фруктани зі ступенем полімеризації 1…34 де полімеризацію фруктанів здійснює фермент інуліназа, яка гідролізує полімер до фруктози і сахарози. Інулінази вияв­лені у мікроорганізмах (грибів, дріжджів, бактерій). Промислове значення мають гриби роду Aspergillus і дріжджі роду Kluyveromiyces. Виділені також бактеріальні інулази, які характери­зуються високою термостабільністю.

Читайте також:

1. Технологія приготування цукрових напівфабрикатів: мастики, сиропів, желе, прикрас з шоколаду.

Переглядів: 1335