• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГРЯЗЬОВІ КУРОРТИ

БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ КУРОРТИ

Основний лікувальний чинник - це мінеральна вода. Бальнеологічні курорти поділяються на чисто бальнеологічні, у яких мінеральну воду застосовують лише для ван та інших водних процедур та бальнеопитні, у яких мінеральну воду застосовують не лише для ван, але й для пиття (Трускавець, Моршин).

В залежності від води, яка застосовується, курорти поділяються:

• з радоновими водами ( Білокуриха в Алтайському краї; П'ятигорськ в Ставропольському краї; Хмельник у Вінниицькій обл.);
• із сульфідними водами (Сочі, Єйськ, П'ятигорськ, Конопківка у Тернопільській обл.);
• з вуглекислими водами (Кисловодськ);
• з вуглекисло-сульфідними (П'ятигорськ);
• з вуглекисло-гідрокарбонатними (Єсентуки, Боржомі тощо).

На бальнеологічних курортах застосовуються як основні лікувальні заходи ванни (купання в басейнах з мінеральною водою). Ванни призначають за навантажувальним режимом (з одним днем перерви на тиждень), або частіше за щадним режимом (через день), за тренувальним режимом (2 дні підряд з одним днем перерви). Всього на курс лікування призначають здебільшого 12-15 ван. Температура ван — від +34 до +37 °С.

Бальнеологічні курорти з газовими водами в основному показані для лікування хворих на хронічні захворювання міокарда, з вадами клапанів серця при явищах компенсації, помірним атеросклерозом, гіпертонічною хворобою І-ІІ ст.; на всіх бальнеологічних курортах лікуються пацієнти із хронічними захворюваннями суглобів та хребта, а також хронічними захворюваннями периферичної й центральної нервової систем, хронічними запальними захворюваннями статевої системи.

Головний чинник це грязі. До грязьових курортів відносять Саки, Євпаторію, Куяльник, П'ятигорськ, Липецьк, Миргород, Конопківку (Тернопільської обл.).

Є курорти, у яких грязі застосовують лише як додаткові лікувальні чинники (Любень Великий, Трускавець).

До групи змішаних курортів відносять такі бальнео-питтьові, як Єсентуки, П'ятигорськ, Кисловодськ, Трускавець, Моршин, Миргород тощо.

Для хворих, яким важко переміщатися на великі відстані, а також хворим з недостатніми процесами акліматизації показане лікування в місцевих санаторіях, де використовуються кліматичні умови, ванни, апаратна фізіотерапія, масаж, ЛФК.

Медичний відбір хворих для санаторно-курортного лікування належить до обов’зків лікаря, який веде хворого і завідувача відділенням, а у лікарнях, в яких його немає – головного лікаря.

Лікарі, які ведуть хворого несуть відповідальність за правильність відбору для санаторного лікування на курортах і санаторіях.

Обов’язковий перелік досліджень і консультацій, які необхідні для рекомендації санаторно-курортного лікування:

• повний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• рентгеноскопія грудної клітки.

Для уточнення показань можуть бути проведені додаткові дослідження:

• ЕКГ;
• огляд гінеколога (для жінок);
• огляд психіатра (при нервово-психічних захворюваннях).

Лікар, який веде хворого видає йому на руки для отримання путівки медичну довідку (Ф 070 0), у якій вказує рекомендовані курорти або санаторії, спеціалізацію санаторію, необхідність санаторного або курсового лікування. Довідку хворий пред’являє у профспілкову організацію за місцем роботи. Вона дійсна протягом 2 місяців.

Після отримання путівки лікар контролює відповідність її рекомендованому курорту і видає пацієнту санаторно-курортну карту (Ф 072 0), без якої путівка не дійсна.

Після санаторного лікування пацієнту видають на руки курортну книжку, у якій вказується, яке лікування він отримав у санаторії і з якими рекомендаціями виписаний.

Курс санаторно-курортного лікування умовно поділяється на 3 періоди:

• Перший – період адаптації (перші 3-5 днів). Використовується для адаптації та акліматизації. Проводиться необхідне обстеження хворого, призначається комплексне лікування.
• Другий – основний період (наступні 18-20 днів). Проводиться комплекс оздоровчих заходів.
• Третій – заключний період (2-3 дні). Потрібний для підведення підсумків лікування, призначення рекомендацій щодо подальших оздоровчих заходів.

Всі лікувально-оздоровчі заходи санаторно-курортного лікування проводяться комплексно в рамках 3-х кліматорухових режимів.

1. Режим перший – щадний (слабкого впливу). Обмежений за інтенсивністю кліматичних та бальнеологічних процедур.

ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ:

• в період адаптації;
• особам, які потребують постійного лікарського нагляду;
• при схильності до загострення хронічних захворювань;
• при неповній компенсації хронічних захворювань.

1. Режим другий – тонізуючий (помірного впливу). Забезпечує високу інтенсивність рухових, кліматичних, бальнео- та фізіотерапевтичних навантажень, підвищує тонус і загартування організму. Призначається у фазі ремісії хронічної хвороби після повної адаптації до курорту.
2. Режим третій – тренуючий (сильного впливу). Застосовується для інтенсивного тренування і активного загартування організму.

ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ:

• при стійкій компенсації і стабільній ремісії хронічних захворювань;
• у фазі реконвалесценції після гострих захворювань і травм;
• при хорошій і повній адаптації до курортного середовища.

Читайте також:

1. БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ КУРОРТИ
2. ГРЯЗЬОВІ КУРОРТИ.
3. Курорти змішаного типу
4. Тема 2. Курорти як центри розвитку лікувально-оздоровчого туризму

Переглядів: 1262